55 Функціональне призначення і склад видатків бюджету на управління й оборону, основи їхнього планування та фінансування

Як свідчить історія розвитку людської цивілізації, чи не найважливішу роль у витрачанні бюджетних коштів займають видатки на забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки країни, функціонування державної влади й апарату управління. При цьому не суттєво, демократичні чи тоталітарні режими приходили до влади, позаяк вказані видатки мають прерогативу над виконанням державою соціальної функції – наданням послуг у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту і соціального забезпечення. Основна причина цього полягає у бюрократичних методах управління фінансовими ресурсами, що призводить до зменшення соціальної складової видатків бюджету. Безперечно, асигнування законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, національної оборони і правоохоронної діяльності мають бути на відповідному рівні, проте ситуація з надмірним витрачанням бюджетних коштів в одних сферах й, відповідно, недофінансуванням інших повинна набути нових ознак та визначеності.

Якщо взяти до уваги фінансування управлінської функції держави, на сучасному етапі демократичних перетворень перед Україною стоїть завдання формування більш ефективної системи державного управління, оновлення змісту діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Вирішенню цього завдання має сприяти проведення адміністративної реформи, головна мета якої полягає у вдосконаленні регулюючої, розподільчої та контрольної функції органів влади й управління, посилення їх відповідальності, чіткий розподіл повноважень як по горизонталі, так і по вертикалі, інтенсифікація взаємодії з іншими гілками влади й інститутами. На цьому фоні запровадження дієвого механізму контролю за функціонуванням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також більш широка участь населення у формуванні політики державного управління мають підвищити ефективність витрачання бюджетних коштів.

Не меншої уваги вимагає проблема фінансування національної оборони, правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави. Адже на відміну від витрачання бюджетних коштів на державне управління, дані видатки зумовлені специфічними функціями держави – захистом інтересів суспільства в середині країни і на міжнародному рівні. Зміни, які відбулися на світовій арені після розпаду СРСР, припинення гонки озброєнь, ліквідація стратегічної військової техніки, численні спроби реформування системи громадського порядку та судової влади значно вплинули на динаміку видатків на національну оборону, правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави. Проте теперішній стан фінансового забезпечення цих сфер не відповідає фундаментальним принципам бюджетної політики й потребує перегляду. Значно посилило незадовільну картину позаблоковий статус України та її невизначеність в геополітичному просторі, що позбавляє додаткових джерел фінансування зазначеної категорії видатків.

56 Джерела та методи формування доходів бюджету

Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох методів централізації коштів:

· перший метод: це пряме вилучення доходів з державного сектора.

· другий: одержання доходів від державних угідь, майна й послуг.

· третій: перерозподіл доходів серед юридичних і фізичних осіб за допомогою податків (податковий метод).

· четвертий: залучення позичок, кредитів.

Перший метод формування доходів бюджету.

У державному секторі сама держава здійснює підприємницьку діяльність і як підприємець, воно має право на одержання підприємницького доходу - прибутку. Але певні права на цей прибуток має й колектив підприємства. Тому практично ніколи весь прибуток державного сектора не вилучається в бюджет. При цьому у взаєминах державних підприємств із бюджетом може використатися як пряме вилучення доходів ( шляхом платежів і прибутку), так і оподаткування прибутку на загальних підставах.

В умовах ринкової економіки, коли переважає приватний сектор, держава вилучає лише податки, у той час як в умовах адміністративної економіки переважає пряме вилучення доходів у бюджет.

В Україні нині надходження від державного сектора незначні. Це пояснюється двома причинами:

· перша причина: держава, як правило, працює в непривабливі для приватного бізнесу сферах діяльності.

· друга причина: діяльність державних підприємств носить, як правило, неприбутковий характер, і вона спрямована на виробництво необхідних регіону певних товарів або послуг, а не на одержання прибутку.

Сутність другого методу полягає в тому, що доходи від державних угідь, майна й послуг формуються залежно від обсягів власності держави. Всі вгіддя, надра, корисні копалини належать державі, а виходить, і доходами від їхнього використання є платежі за ресурси, а саме: лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за використання надр при видобутку корисних копалин. Разом з тим надходження від державної власності в Україні мінімальні й становлять близько 2 відсотків від загального обсягу надходжень у бюджет.

Третій метод, податковий метод, він формує доходи в бюджет, а через них перерозподіляє доходи юридичних і фізичних осіб. Причому пряме вилучення доходів у державному секторі може здійснюватися тільки на підставі законів.

І четвертий, позичковий метод, що формує доходи в бюджет на поворотній основі. Як правило, основу бюджету становлять податки (95-98 %), а позички лише 2-5%.

Крім реальних доходів бюджету, які формуються на основі перерахованих вище методів, держава може використати для виконання бюджету емісійний дохід. Але в період емісії інфляція збільшує грошову масу, а реальна вартість фінансових ресурсів не змінюється, що й призводить до економічної кризи в країні.

Внутрішніми джерелами формування доходів бюджету виступають:

· створений валовий внутрішній продукт (ВВП)

· національне багатство (накопичені матеріальні цінності й розвідані природні ресурси). Національне багатство повинне використатися тоді, коли не вистачає ВВП або є певний надлишок природних ресурсів.

Що стосується зовнішніх джерел формування доходів бюджету, то вони можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Зовнішні характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть формуватися на основі таких методів як:

· прямий перерозподіл (наприклад, репарація);

· міжнародний кредит;

· оподатковування експортно-імпортної діяльності (митні платежі);

· валютне регулювання (відхилення встановленого курсу валют від реального їхнього співвідношення);

· ціновий механізм (у світі склався певний масштаб цін на товари, що призводить до міжнародного перерозподілу ресурсів, деяким державам не вигідно провадити ряд товарів і вони охоче їх купують в інших країнах, де виробництво цих товарів обходиться дешевше).