5. Література:

• Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова, Київ, Здоров’я, 1994, с.300-304.

• Вільям Ф. Ганонг. Фізіологія людини, Львів, 2002, с.517-520.

• Физиология человека, под ред. Г.И. Косицкого, М., Медицина, 1985, с.250-253.

• Посібник з нормальної фізіології, за ред. проф. В.Г. Шевчука, проф. Д.Г. Наливайка, Київ, “Здоров’я”, 1995, с.161 - 166.

Тема 11. Зовнішні прояви серцевої діяльності.

Конкретна ціль заняття: Розглянути зовнішні прояви серцевої діяльності як важливі для клінічної діяльності майбутнього лікаря.

1. Теоретичні питання заняття.

   1. Зовнішні прояви - механічні, звукові, електричні.

   2. Серцевий поштовх, його походження, характеристика.

   3. Тони серця, їх походження, характеристика, методи дослідження ( аускультація, фонокардіографія).

   4. Електрокардіограма (ЕКГ), визначення, відведення. Генез зубців, сегментів та інтервалів. Електрична вісь серця, кут альфа.

   5. Інші зовнішні прояви серцевої діяльності.

   6. Особливості зовнішніх проявів у дітей.

7. Тестові завдання.

1.8. Тестування за системою “Крок-1”.

9. Ситуаційні задачі.

2. Практична робота:

Тема. Дослідження серцевого поштовху, вислуховування тонів серця та визначення положення електричної осі серця за електрокардіограмою.

Мета роботи: ознайомитись з методикою дослідження серцевого поштовху, вислуховування тонів серця та засвоїти методику визначення електричної осі серця за електрокардіограмою.

Обладнання: фонендоскоп, електрокардіограма, зареєстрована у 3-х стандартних відведеннях..

Порядок виконання роботи.

Дослідження серцевого поштовху. Знайти на грудній клітці п’ятий міжреберний проміжок зліва на 1 – 1,5 см від середньо - ключичної лінії ближче до грудини – місце проекції верхівки серця. Спостерігати обмежене ритмічне випинання грудної клітки в цій ділянці. Властивості серцевого поштовху визначити пальпаторно в зоні верхівки серця.

Вислуховування тонів серця. Фонендоскоп встановлюють на грудній клітці в місцях найкращого вислуховування тонів. Перший тон краще вислуховується на верхівці серця, тобто, у п’ятому міжреберному проміжку зліва на 1 – 1,5 см від середньо- ключичної лінії ближче до грудини. Далі фонендоскоп встановлюється у другому міжреберному проміжку біля правого краю грудини. Тут краще чути компонент другого тону, обумовлений півмісяцевими клапанами аорти. Компонент другого тону, обумовлений півмісяцевими клапанами легеневої артерії краще вислуховується у другому міжреберному проміжку біля лівого краю грудини. Фонендоскоп переноситься в місце прикріплення мечеподібного відростка до тіла грудини, де краще вислуховується компонент першого тону, обумовлений тристулковим клапаном. У четвертому міжреберному проміжку біля лівого краю грудини, в так званій точці Боткіна, краще вислуховується клапанний компонент, обумовлений двостулковим клапаном.

Визначення положення електричної осі серця за електрокардіограмою. Електрична вісь серця визначається за кутом альфа. Для цього вимірюється амплітуда зубців R у першому та третьому стандартних відведеннях.

Малюється рівнобічний трикутник Ейнтховена, визначається його центр, через який проводяться лінії, паралельні осям першого та третього відведень. На лінії, паралельній осі першого відведення, праворуч від центру трикутника відкладається величина зубця R у першому стандартному відведенні, а на лінії, паралельній осі третього стандартного відведення, донизу від центру – величина зубця R у третьому стандартному відведенні. З отриманих точок на обох лініях опустити перпендикуляри до їх перехресту, який з’єднати з центром трикутника. Ця лінія вказуватиме напрямок електричної осі серця, а кут між нею та віссю першого відведення буде кутом альфа, який в нормі дорівнює 40-70⁰ .

3. Рекомендації щодо оформлення практичної роботи.

Зробити висновки щодо властивостей серцевого поштовху, тонів серця та положення електричної осі серця..

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Завдання для самостійної перевірки рівня підготовки до практичного заняття:

а) Намалювати ЕКГ із позначенням її складових частин.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

.

4.1. Тестові завдання:

1. Для рєєстрацiї першого стандартного вiдведення ЕКГ електроди розташовуються за схемою:

1. Права рука + лiва рука

2. Права рука + права нога

3. Права рука + лiва нога

4. Лiва рука + лiва нога

5. Вiд проекції верхiвки серця

2. Для рєєстрацiї другого стандартного вiдведення ЕКГ електроди розташовуються за схемою:

1. Права рука + лiва рука

2. Права рука + лiва нога

3. Лiва рука + лiва нога

4. Права рука + права нога

5. Вiд проекції верхiвки серця

3. Для рєєстрацiї третього стандартного вiдведення ЕКГ електроди розташовуються за схемою:

1. Права рука + лiва рука

2. Права рука + права нога

3. Права рука + лiва нога

4. Лiва рука + лiва нога

5. Вiд проекції верхiвки серця

4. Згiдно з законом Ейнтховена при нормальному положеннi електричної осi серця амплiтуди зубцiв R на ЕКГ у стандартних вiдведеннях спiввiдносяться наступним чином:

1. R II > R I > R III

2. R II = R I + R III

3. R I > R II > R III

4. R III > R I > R II

5. R II = R I - R III

5. Вкажiть ВИКЛЮЧЕHHЯ з перелiку позитивних зубцiв ЕКГ у II вiдведеннi:

1. Р

2. Q

3. R

4. T

5. U

6. Негативнi зубцi ЕКГ у II вiдведеннi:

1. Q та P

2. S та Q

3. P та S

4. T та U

5. P та R

7. Тривалiсть iнтервалу PQ в нормi дорiвнює:

1. 0,01 с

2. 0,05 с

3. 0,08 с

4. 0,16 с

5. 0,25 с

8. Пiд час інтервалу РQ ЕКГ вiдбувається передача збудження за участю:

1. Провiдної системи передсердь

2. Вузла Ашоф-Тавара

3. Пучка та нiжок Гiса

4. Волокон Пуркiньє

5. Усi вiдповiдi вiрнi

9. Зубець Р на ЕКГ вiдображає деполяризацiю:

1. Тiльки правого передсердя

2. Тiльки лiвого передсердя

3. Обох передсердь

4. Вузла Кiс-Фляка

5. Пучка Гiса

10. Зубець R ЕКГ вiдображає деполяризацiю:

1. Тiльки лiвого шлуночка

2. Тiльки атрiовентрикулярного вузла

3. Передсердь

4. Основної маси мiокарду шлуночкiв

5. Тiльки мiжшлуночкової перетинки

11. Зубець Q ЕКГ вiдображає деполяризацiю:

1. Пучка Гiса, мiжшлуночкової перетинки, субендокардiального шару мiокарду

2. Обох передсердь

3. Обох шлуночкiв

4. Пучка Бахмана

5. Основи лiвого шлуночка

12. Зубець S ЕКГ вiдображає деполяризацiю:

1. Сосочкових м'язiв

2. Атрiовентрикулярного вузла

3. Основи лiвого шлуночка

4. Пучка Гiса

5. Пучка Бахмана

13. Зубець Т вiдображає:

1. Реполяризацiю шлуночкiв

2. Зникнення збудження з мiжшлуночкової перетинки

3. Трофiчнi процеси в серцi

4. Вiдновнi процеси в серцi

5. Усi вiдповiдi вiрнi

14. Амплiтуда зубця Т у II вiдведеннi в нормi вiдповiдає:

1. 1/3 R

2. 1/5 R

3. 1/6 R

4. 1/8 R

5. 1/10 R

15. В нормi електрична вiсь серця розташована:

1. Справа налiво

2. Ззаду наперед

3. Зверху донизу

4. Косо

5. Усi вiдповiдi вiрнi

16. Кут альфа при визначеннi електричної осi серця в нормi дорiвнює (в градусах):

1. 10-30

2. 40-70

3. 70-90

4. 80-100

5. 90-120

17. Характеристика I тону серця:

1. Низький

2. Глухий

3. Тривалий

4. Бiльш гучний на верхiвцi

5. Усi вiдповiдi вiрнi

18. Аускультативна характеристика II тону серця:

1. Високий

2. Дзвiнкий

3. Короткий

4. Бiльш гучний на основi серця

5. Усi вiдповiдi вiрнi

19. До зовнiшнiх проявiв серцевої дiяльностi вiдносяться:

1. Тони серця

2. Лiнiйна швидкiсть

3. Систолiчний об'єм

4. Об'ємна швидкiсть

5. Хвилинний об'єм

20. Коли спостерiгається таке спiввiдношення амплiтуди зубцiв R: RII> RI> RIII?

1. При нормограмi

2. При правограмi

3. При лiвограмi

4. При гiпертрофiї правого шлуночка

5. При гiпертрофiї лiвого шлуночка

21. Тривалiсть електричної систоли серця (при частотi серцевих скорочень 75 за 1 хв.):

1. 0,25 с

2. 0,33 с

3. 0,42 с

4. 0,47 с

5. 0,57 с