Org_med_zabezpe4_vijsk_Paska_2005

>організація постачання медичним киснем;

>організація ремонту медичного майна і техніки, порядок використан­

ня місцевих ресурсів і трофейного майна.

Розрахункові дані щодо потреби і забезпечення медичним майном спеціа­ льного призначення і киснем під час операції заносяться у відповідні таблиці.

У сьомому розділі пояснювальної записки наводяться дані з рішення щодо організації надійного і прихованого управління силами і засобами ме­ дичної служби в наступному бою (операції):

>місце начальника медичної служби, його заступника (розташування органів управління медичної служби і порядок їх переміщення під час операції; оперативні групи, їх завдання);

>організація і порядок здійснення зв'язку (схема радіозв'язку, порядок використання лінійних, радіота пересувних засобів зв'язку);

>заходи щодо організації взаємодії медичної служби з іншими служба­ ми бойового, тилового і технічного забезпечення, медичною службою сусідніх військ (сил), з місцевими органами охорони здоров'я;

>порядок і терміни подання донесень з медичної служби тощо.

Ворганах управління медичної служби від армійського корпусу і вище в доповнення до плану медичного забезпечення військ в операції готуються вказівки головних медичних спеціалістів. У необхідних випадках, крім того, можуть розроблятися календарний план або графік проведення заходів що­ до підготовки медичної служби до операції та інші документи.

печення найбільш важливі положення рішення начальника медичної служ­ би відображаються в бойовому наказі командира (командувача). Начальник медичної служби подає матеріали з медичної служби в документи управ­ ління військами, де викладає дані, які необхідні командирам різних рівнів у їх діяльності з організації медичного забезпечення військ.

Для розділу з медичного забезпечення бойового наказу надаються на­ ступні відомості:

>місця розгортання етапів медичної евакуації на початок бою та ма­ невр ними під час бою;

>обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації;

>організація збору та порядок евакуації поранених і хворих;

>засоби підсилення нижчої ланки медичної служби;

>резерв сил і засобів медичної служби на початок бою та порядок його використання в ході бою;

>основні заходи медичної служби щодо захисту особового складу від зброї масового ураження;

>організація санітарно-епідеміологічного забезпечення;

>заходи щодо захисту підрозділів, частин і закладів медичної служби, проведення яких потребує рішення командування;

260

>порядок забезпечення медичним майном;

>допомога медичній службі з боку командування та інших служб.

П о с т а н о в к а з а в д а н ь підлеглим і проведення контролю їх виконання. Успіх в реалізації прийнятого рішення забезпечується перш за все підготов­ кою підлеглих об'єктів управління до виконання визначених завдань. Це досягається своєчасним доведенням до них прийнятого рішення. Після за­ твердження плану медичного забезпечення командиром (командувачем) на­ чальник медичної служби частини, бригади (об'єднання) ставить завдання підлеглим (начальникам медичних служб), медичним підрозділам, части­ нам, лікувальним закладам.

Завдання підлеглим ставляться шляхом видання розпоряджень по меди­ чній службі. Об'єкти управління повинні отримувати такий обсяг інформа­ ції, який дозволив би їм успішно виконати поставлені перед ними завдання. Розпорядження повинні бути стислими, чіткими, забезпечувати правильне розуміння кожного положення рішення і виключати необхідність додатко­ вого роз'яснення. Об'єктам управління слід чітко визначити: кому, коли, що й де необхідно виконати.

Завдання підлеглим начальник може ставити безпосередньо при виїзді до них або виклику до себе, а також шляхом відправки відповідних докуме­ нтів і передачі розпоряджень через технічні засоби зв'язку. Всі усні розпо­ рядження, отримані від старших начальників і відданні усно, необхідно за­ писувати у спеціальний журнал або робочий зошит.

Так, начальник медичної служби бригади ознайомлює підлеглих (нача­ льників медичних пунктів батальйонів, медичної роти бригади) з бойовим завданням бригади та завданням медичної служби, можливими санітарними втратами та забезпеченістю силами і засобами медичної служби, а також визначає:

>порядок вивозу (виносу) та евакуації поранених і хворих;

>місце і термін розгортання медичних пунктів батальйонів, медичної роти бригади та передбачуване пересування їх під час бою;

>обсяг медичної допомоги;

>сили та засоби підсилення;

>склад, місце та порядок використання резерву;

>основні санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи;

>основні заходи медичної служби із захисту особового складу бригади від зброї масового ураження;

>порядок забезпечення медичним майном;

Упорядок зв'язку та подання донесень.

Успішній підготовці медичної служби буде сприяти не тільки видання попередніх розпоряджень, а й використання формалізованих документів, особисті короткі переговори через технічні засоби зв'язку, постановка за­ вдань перш за все тим об'єктам управління, які повинні виконати найбіль­ ший обсяг робіт або мають найменший ліміт часу.

261

Під час підготовки сил і засобів медичної служби до забезпечення бойо­ вих дій обов'язково розробляються питання взаємодії між підрозділами, ча­ стинами і закладами медичної служби як штатними, так і приданими. Зміст взаємодії полягає в узгоджених діях всіх сил і засобів медичної служби, що забезпечують бойові дії, за завданнями, напрямками, етапами та часом в ін­ тересах вчасного, послідовного та спадкоємного проведення пораненим і хворим необхідних лікувально-евакуаційних заходів. Взаємодію організує старший начальник медичної служби. Так, начальник медичної служби бри­ гади визначає взаємодію між медичними пунктами батальйонів (дивізіонів), медичною ротою бригади і виділеними засобами підсилення. Як правило, воно стосується питань евакуації поранених і хворих з осередків масових санітарних втрат до етапів медичної евакуації, створення постів санітарного транспорту, використання штатних і приданих санітарно-транспортних за­ собів, спадкоємності медичної розвідки та ін.

Загальна мета к о н т р о л ю начальником медичної служби зводиться до перевірки готовності підлеглих підрозділів, частин, закладів до медичного забезпечення бойових дій та результатів виконання ними поставлених за­ вдань (наказів, розпоряджень, вказівок) з одночасним наданням їм практич­ ної допомоги. Контроль підлеглих може здійснюватися: виїздом посадових осіб (візуальне спостереження); вивченням усних чи письмових доповідей, донесень, умовних сигналів, переданих через засоби зв'язку; прямими пере­ говорами по каналам зв'язку; поєднанням зазначених методів. Найбільш ефективним методом є особистий контроль начальника медичної служби. Під час контролю виконання поставлених завдань необхідно не тільки ви­ являти недоліки, а й глибоко вивчати, узагальнювати та впроваджувати у практику позитивний досвід роботи.

Таким чином, для забезпечення управління медичною службою відпра­ цьовуються певні документи, які називаються "документами управління медичною службою": план медичного забезпечення, розпорядження, нака­ зи, директиви. Поряд з основними документами управління можуть розроб­ лятися й інші: план підготовчих заходів; план рекогносцирування; план протиепідемічних заходів; план охорони, оборони і захисту підрозділів, ча­ стин і закладів; схема зв'язку та ін.

7.3. Управління медичною службою в ході бойових дій. Форми маневру силами та засобами медичної служби. Порядок підтримання зв 'язку з підлеглими, штабом і старшим медичним начальником

У ході бою начальник медичної служби повинен спрямувати підпоряд­ ковані йому сили і засоби на своєчасну і безперервну реалізацію всіх захо­ дів, передбачених планом медичного забезпечення. При цьому необхідно пам'ятати, що маневровий характер бойових дій і пов'язана з цим різка змі­ на обстановки, а також одномоментне виникнення масових санітарних

262

втрат можуть призводити до невідповідності раніше встановленого порядку медичного забезпечення завданням, які виникають перед медичною служ­ бою в ході бойових дій. Тому в організацію медичного забезпечення військ необхідно постійно вносити корективи у відповідності зі зміною бойової, тилової і медичної обстановки. Дефіцит часу виключає детальну оцінку об­ становки в ході бойових дій і змушує здійснювати її за скороченою схемою, з аналізом мінімальної кількості факторів, без урахування яких не можна прийняти обґрунтоване рішення. Це рішення передбачає, як правило, здійс­ нення чіткого маневру силами і засобами медичної служби та вміле викори­ стання їх резерву, що під час бою набуває вирішального значення.

Під м а н е в р о м силами і засобами медичної служби розуміють проведен­ ня заходів, спрямованих на найбільш раціональне використання цих сил і засобів при виконанні завдань, які виникають перед медичною службою при зміні умов обстановки.

У залежності від наявності і характеру сил і засобів, які використову­ ються для маневру, а також від умов обстановки розрізняють маневр розго­ рнутими і резервними медичними підрозділами та лікувальними закладами, особовим складом медичної служби, санітарно-транспортними і санітарноепідеміологічними засобами, медичним майном. Своєрідним видом маневру є зміна обсягу медичної допомоги на етапах медичної евакуації, а також пе­ реключення потоку поранених і хворих з одного лікувального закладу (ме­ дичного пункту) або лікувально-евакуаційного напрямку на інші.

Основними видами маневру є:

>висування і розгортання медичних підрозділів частин і закладів в ін­ шому районі;

>групове розгортання однотипних етапів медичної евакуації;

>маневр поділом (розгортання автоперев'язочної);

>маневр перекатом (почергове розгортання кількох однотипних етапів медичної евакуації);

>маневр підміною (розгортання медичного підрозділу, частини, закла­ ду, де працюють інші медичні підрозділи (частини, заклади) та при­ йом на себе їх поранених і хворих;

>маневр потоками поранених і хворих (розподіл поранених і хворих між етапами медичної евакуації).

Велике значення для своєчасного і безперервного медичного забезпе­ чення військ має також завчасно створений, систематично відновлюваний і правильно використовуваний резерв сил і засобів медичної служби.

Під резервом розуміють сили і засоби медичної служби, які не викорис­ товуються в даний момент і призначені для вирішення завдань медичного забезпечення військ у зв'язку зі змінами обстановки.

Резерв сил і засобів медичної служби використовується:

Удля розгортання медичних пунктів і лікувальних закладів в нових ра­ йонах;

263

>для підсилення нижчих ланок медичної служби;

>для підсилення розгорнутих і працюючих сил і засобів медичної слу­ жби;

>для заміни підрозділів медичної служби, які вийшли з ладу.

До складу резерву можуть включатися: медичні пункти; лікувальні за­ клади; санітарно-транспортні і санітарно-епідеміологічні підрозділи, части­ ни і заклади; медичне майно тощо. Резервні сили і засоби медичної служби зосереджуються як можна ближче до військ або до тих районів, де вони можуть бути використані. Резервним силам і засобам завчасно ставиться лише загальне орієнтування щодо їх призначення і можливого порядку ви­ користання, а конкретні завдання, як правило, ставляться безпосередньо пе­ ред введенням їх в дію.

Начальник медичної служби повинен намагатися здійснювати безпосе­ реднє керівництво підпорядкованими підрозділами, частинами і закладами медичної служби, знаходячись там, де його присутність найбільш корисна для справи і, в той же час, він не повинен втрачати можливості керівництва службою в цілому. У всіх випадках для збереження безперервності і своєча­ сності в керівництві підпорядкованими силами і засобами медичної служби особливе значення має постійний, добре налагоджений зв'язок начальника служби з підлеглими. У залежності від умов конкретної обстановки для управління силами і засобами медичної служби використовуються різні за­ соби зв'язку. Основними з них є:

Уштатні засоби радіозв'язку медичної служби, телефонний і телеграф­ ний зв'язки;

>загальновійськові засоби зв'язку, які виділяються у розпорядження медичної служби (радіостанції, телефон, телеграф); зв'язок за допомогою санітарного транспорту;

зв'язок через виділених спеціально для цього осіб (посильні, офіцери зв'язку).

Безперебійний зв'язок з підлеглими, штабом та іншими службами, по­ стійна обізнаність про обстановку і особиста присутність на найбільш від­ повідальних ділянках дають начальнику медичної служби можливість за­ безпечити виконання завдань медичної служби в найскладніших умовах об­ становки.

Начальник медичної служби бригади може найбільш успішно впливати на медичне забезпечення бригади в цілому, знаходячись на командному пункті бригади.

Разом з тим і начальник медичної служби бригади повинен систематич­ но бувати в підрозділах при виникненні тих чи інших ускладнень, які вима­ гають його особистого втручання.

У ході бойових дій можливе порушення управління медичною службою. Відновлення порушеного управління здійснюється з метою забезпечення

264

безперервності проведення лікувально-евакуаційних та інших заходів меди­ чної служби і включає:

>відновлення зв'язку з підпорядкованими підрозділами і частинами медичної служби;

>збір даних і оцінку стану боєздатності частин і підрозділів медичної служби, які опинилися в районах використання противником засобів масового ураження; аналіз інформації, що поступає з підрозділів і ча­ стин, які опинилися в осередках масових санітарних втрат, про опера­ тивно-тактичну, тилову та медичну обстановку;

>призначення наказом нових посадових осіб замість тих, які вибули з ладу;

>уточнення попередніх або постановка нових завдань підрозділам та частинам медичної служби у відповідності з обстановкою, яка склала­ ся;

>визначення місця (району) і часу (терміну) відновлення боєздатності підрозділів, частин і закладів медичної служби у випадку її втрати.

Таким чином, основна мета відновлення управління медичною службою полягає в тому, щоб в максимально короткі терміни відновити порушений зв'язок з підпорядкованими структурами медичної служби, визначити їх боєздатність і здійснити перегрупування у відповідності з обстановкою; здійснити заходи щодо відновлення втраченої боєздатності підрозділів, час­ тин і закладів медичної служби і максимально ефективно використати на­ явні сили і засоби для забезпечення безперервності медичного забезпечення військ, які продовжують бойові дії.

Контрольні питання для самоперевірки:

7.Послідовність роботи начальника медичної служби бригади з при­ йняття рішення на організацію медичного забезпечення.

8. Порядок оформлення плану медичного забезпечення бригади в бою. 9. Постановка завдань підлеглим і проведення контролю їх виконання. 10. Управління медичною службою в ході бойових дій.

11. Форми маневру силами і засобами медичної служби.

12.Порядок підтримання зв'язку з підлеглими, штабом і старшим ме­ дичним начальником.

265

Ме д и ч на служба бригади включає:

>медичну роту бригади;

>медичні пункти механізованих (танкових) батальйонів;

>медичні пункти артилерійських дивізіонів;

>медичний пункт роти радіоелектронної боротьби (РЕБ);

>фельдшера ремонтно-відновлювального батальйону (рвб);

>фельдшера зенітно-ракетного артилерійського дивізіону (зрадн);

>фельдшера батальйону матеріально-технічного забезпечення (бмтз);

>санітарних інструкторів окремих підрозділів: вузлу зв'язку, роти РХБз, розвідувальної роти, групи інженерного забезпечення, батареї управління та радіолокаційної розвідки, роти снайперів (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Організаційна структура медичної служби механізованої бригади

Основним підрозділом медичної служби бригади є медична рота брига­ ди (медр), яку очолює командир медичної роти - лікар-хірург. Із всіх пи­ тань своєї діяльності він підпорядковується начальнику медичної служби бригади.

267

Укожному механізованому (танковому) батальйоні, артилерійському дивізіоні є медичний пункт батальйону (дивізіону) (МПБ, МПД), який очо­ лює начальник М П Б - фельдшер (помічник лікаря). Він підпорядковується безпосередньо командиру батальйону (дивізіону), а з питань медичного за­ безпечення виконує вказівки начальника медичної служби бригади.

Укожній механізованій роті (батареї) медичне забезпечення організують та здійснюють санітарні інструктори. Вони підпорядковуються безпосеред­ ньо командирам рот (батарей), а з питань організації медичного забезпечен­ ня виконують вказівки начальника М П Б (МПД) . У механізованих взводах медичне забезпечення здійснюють стрільці-санітари. Вони підпорядкову­ ються безпосередньо командирам взводів, а із спеціальних питань - саніта­ рним інструкторам рот.

Слід зазначити, що в роті радіоелектронної боротьби (РЕБ) медична служба представлена медичним пунктом роти, який очолює фельдшер. Він підпорядкований безпосередньо командиру роти, а зі спеціальних питань - начальнику медичної служби бригади.

Узенітно-ракетному артилерійському дивізіоні (зрадн), ремонтновідновлювальному батальйоні (рвб), батальйоні матеріально-технічного за­ безпечення (бмтз) медична служба представлена фельдшером (помічником лікаря), який безпосередньо підпорядковується командиру батальйону (ди­ візіону), а з питань медичного забезпечення - начальнику медичної служби бригади.

Вокремих підрозділах бригади (вузол зв'язку, рота РХБз, розвідуваль­ на рота, група інженерного забезпечення, батарея управління та радіоло­ каційної розвідки, рота снайперів) медичне забезпечення здійснюють сані­ тарні інструктори, які безпосередньо підпорядковані командирам своїх підрозділів, а зі спеціальних питань — начальнику медичної служби брига­ ди.

Утанкових ротах санітарних інструкторів, а в танкових взводах саніта- рів-стрільців немає.

8.2. Обов'язки та оснащення санітара-стрільця взводу та санітарного інструктора роти

Медична служба в механізованій роті представлена санітарним інструк­ тором. Йому підпорядковані три стрільці-санітари (по одному на взвод).

Стрілець-санітар повинен:

> знати завдання свого взводу, місце командира взводу;

Убезперервно спостерігати за появою поранених на полі бою і допові­ дати про них командиру взводу;

>розшукувати поранених на полі бою, надавати їм першу медичну до­ помогу, вміло використовувати захисні та маскуючі властивості міс­ цевості для захисту поранених, позначати ці місця відповідними зна­ ками;

268

>знати і правильно використовувати медичне оснащення, а також під­ ручні засоби для надання першої медичної допомоги.

На своєму оснащенні стрілець-санітар має сумку санітара (СС), лямку медичну носильну (лямку медичну спеціальну), нарукавний знак Червоного Хреста.

Санітарний інструктор повинен:

>знати завдання роти, наявність поранених і хворих в підрозділах, міс­ це розташування медичного пункту батальйону і порядок його пере­ міщення;

>проводити медичну розвідку району розташування і бойових дій ро­ ти;

>організовувати надання першої медичної допомоги на полі бою і осо­ бисто надавати допомогу пораненим і хворим;

>організовувати розшук, вивіз (винос) поранених з поля бою (осередків масового ураження) і приймати заходи для евакуації їх на М П Б і до медроти;

>виявляти хворих, надавати їм першу медичну допомогу і відправляти

їх до М П Б або медроти;

>проводити за вказівкою начальника медичної служби бригади екстре­ ну профілактику поранених і хворих при застосуванні противником бактеріальних засобів;

>перевіряти виконання військовослужбовцями правил особистої гігіє­

>отримувати на М П Б медичне майно і видавати індивідуальні засоби надання першої медичної допомоги та профілактики особовому скла­ ду роти;

>навчати особовий склад роти прийомам надання першої медичної до­ помоги в порядку само - і взаємодопомоги;

> доповідати командиру роти і начальнику М П Б про кількість поране­ них і хворих та про допомогу, яка необхідна для організації медично­ го забезпечення роти.

Оснащення санітарного інструктора роти:

>сумка медична військова (СМВ);

>лямка медична носильна - 2 шт.;

>лямка медична спеціальна (Ш-4) - по 1 на 2 штатні одиниці техніки на колісному чи гусеничному ходу;

>нарукавний знак Червоного Хреста;

>ключ для відкриття люків танків і бойових машин піхоти (БМП) Окрім вищевказаного спеціального майна, санітарний інструктор пови­

нен мати:

>кишеньковий електричний ліхтар;

>ручний годинник;

>знаки для позначення "гнізд поранених".

269