32. Розведення спиртових розчинів

Приготування спиртових розчинв регламентується наказом МОЗ України №197 вiд 07.09.93. При приготуваннi спиртових розчинiв, якщо немає iнших вказiвок, використовують спирт етиловий. Якщо мiцнiсть етанолу зазначена у вiдсотках, слiд розумiти об’ємнi вiдсотки. Якщо мiцнiсть спирту не зазначена у пропису то використовують 90%. Якщо на спиртовий розчин є затверджена АНД, то використовують спирт цiєї мiцностi, яка зазначена в АНД. Готуючи рiдкi лiкарськi форми до складу яких входить етиловий спирт, його дозують за об’ємом, а готуючи iн’єкцiйнi розчини – за масою.

Спиртовi розчини лiкарських засобiв, що випускаються фармацевтичними пiдприємствами, дозволяється готувати в аптецi за рецептами у вiдповiдностi з iснуючою на них АНД. Номенклатура цих спиртових розчинiв наведена в додатках наказу №197.

Міцність спирту визначають за допомогою спиртометрів, рефрактометричним методом або за густиною спиртового розчину. Розбавлення спирту водою або змішування водно-спиртових розчинів різної концентрації є повсякденними операціями в аптеці.

В аптечній практиці використовується етанол різної концентрації. Вихідною концентрацією є 95%, також використовується 90 %, 70% та 40 %. Якщо концентрація спирту в рецепті не зазначена, готуємо 90 %.

Спирт етиловий 95%

Суміш спирту з водою, яка мiстить 95-96% за об’ємом етилового спирту. Прозора безколiрна летуча легко горюча рiдина, яка має характерний спиртовий запах i пекучий смак. Горить синюватим полум’ям. У всiх спiввiдношенях змiшується з водою, ефiром, хлороформом. Густина 0,812-0,808. Температура кипiння 780С.

Спирт етиловий 90%

Змішують 927,0 етилового спирту 95% і 73,0 води. Густина 0,830-0,826, що відповідає вмісту С2Н5ОН 90-91% (об.).

Спирт етиловий 70%

Змішують 675,0 етилового спирту 9-5% і 325,0 води. Густина 0,886-0,883, що відповідає вмісту С2Н5ОН 70-71% (об.).

Спирт етиловий 40%

Змішують 360,0 етилового спирту 95% і 640,0 води. Густина 0,949-0,947, що відповідає вмісту С2Н5ОН 39,5-40,5% (об.).

Якщо в рецепті не зазначена концентрація етанолу, то відповідно до вказівки ДФ Х застосовують 90 % етанол. Виключення складають 5 % і 10 % розчини йоду, що готують по прописі ДФ X, а також деякі розчини, що мають іншу аналітично-нормативну документацію.

Оскільки в аптеки, як правило, надходить 95— 96 % етанол, а також етанол більш високої концентрації, то розведення його водою до потрібної міцності є обов'язком провізора-технолога. При цьому спостерігається явище контракції — зменшення обєму суміші в порівнянні із сумою об׳ємів вихідних рідин внаслідок утворення спиртогідратів різного складу. Одночасно виділяється тепло, температура суміші підвищується. Так, при змішуванні 1000 мл етанолу і 1000 мл води виходить не 2000 мл суміші, а всього лише 1930 мл. З огляду на явище контракції, розведення етанолу водою до потрібної міцності вимагає проведення попередніх розрахунків. Для цього служать алкоголеметричні таблиці ДФ X.

Зберігають спиртові розчини в добре закупореній тарі (штангласах) з зазначенням відповідної концентрації.

В наказі МОЗ України № 197 від 07.09.93 р. наведені таблиці, в яких вказується відповідність об'ємів (мл) етилового спирту різної концентрації масі (г) спирту (при температурі 20° С). Концентрація вихідного спирту дана в об'ємних процентах для 95; 96; 96,1; 96,2; 96,3; 96,4; 96,5; 96,7 % .

Для розрахунків використовують формулу розведення:

Х = 

де X - кількість міцного спирту, мл;

V - кількість етилового спирту бажаної концентрації, мл;

A - концентрація міцного спирту, %;

B - бажана концентрація, %.

Визначити кількість води, необхідну для приготування спиртоводного розчину (70 %), не можна шляхом віднімання спирту, тому що треба врахувати контракцію - зменшення в об'ємі.

Знайдену кількість 90 % спирту (23,3 мл) відмірюють мірним циліндром при 20° С, додають 7 мл води, перемішують розчин, охолоджують його до 20° С, а потім доводять водою до потрібного об'єму 30 мл. При відсутності необхідного мірного посуду кількість води для розбавлення спирту етилового розраховують за алкоголеметричними таблицями.

33. Настойки (Tincturae) — це рідкі спиртові або водно-спиртові витяжки, одержані з висушеної або свіжої рослинної чи тваринної сировини без нагрівання іусунення екстрагента.

При виготовленні настойок з однієї масової частини рослинної сировини одержують 5 об'ємних частин готового продукту, із сильнодіючої сировини — 10 частин. В окремих випадках настойки готують в інших співвідношеннях із сировини, що не містить сильно­діючих речовин (настойки арніки, календули, глоду, м'яти, софори).

Перевірка органолептичних ознак. Настойки повинні бути прозорими і зберігати смак і запах тих речовин, які містяться у вихідній сировині.

Вміст спирту в настойках визначають одним із методів ДФУ:

а) дистиляційним;

б) за температурою кипіння.

34. БІОГЕННІ СТИМУЛЯТОРИ (грец. bios — життя + gennao — народжую, створюю, роблю; син.: продукти консервації тканин, стимулятори біологічного походження, біо­стимулятори) — БАР, що утворюються в ізольованих тваринних і рослинних тканинах у процесі їхнього пристосування до несприятливих умов. Здатні при введенні їх в організм виявляти стимулювальний ефект і прискорювати процеси регенерації. Б.с. також утворюються в живому організмі в період його адаптації до несприятливих умов: при опроміненні, травмах, запальних процесах. 

Tаким чином, Б.с. — складний комплекс речовин. Якісний і кількісний склад Б.с. у тканинних витяжках непостійний і частково залежить від властивостей самої тканини: в екстракті алое переважають бурштинова, ізолимонна, яблучна та винна кислоти; в екстрак­ті з бичачої шкіри — бурштинова, молочна і щавлева; в екстрактах з лиманного осаду і торфу — гумінові кислоти. До препаратів, що містять Б.с., належать екстракт, лінімент і сік алое, пелоїдин, ФІБС, торфот, полібіо­лін, склоподібне тіло, екстракт плаценти тощо.

Механізм впливу Б.с. на організм полягає в зміні активності низки ферментів. При цьому в одних органах підсилюється оксидантна ланка ланцюга клітинного дихання, а в інших — антиоксидантна. Вважається, що активування відбувається завдяки приєднанню Б.с. до білкової частини ферменту. Зміна активності ферментів призводить до ендокринної перебудови: підвищується утворення гормонів гіпофіза, які зумовлюють посилення інкреторної функції насінників, надниркової, щитовидної та підшлункової залоз. В результаті підвищується інтенсивність включення амінокислот, фосфору і заліза в еритроцити, білки плазми крові і тканини внутрішніх і кровотворних органів, прискорюється відновлення сірковмісних мукополісахаридів. Зміна інтенсивності обмінних процесів пояснює, чому Б.с. підсилюють дію одних ЛП (пеніциліну, адреналіну, інсуліну тощо) і послаб­люють ефекти інших (кофеїну, стрихніну, строфантину, фенаміну тощо).

Б.с. призначають з метою посилення адаптивних і захисних реакцій організму. Найширше Б.с. застосовують в офтальмології — при блефаритах, захворюваннях рогівки і сітківки, невритах і атрофії зорового нерва, прогресуючій короткозорості тощо. У хірургії Б.с. використовують для посилення регенераторних процесів при травмах кістяка, ранах і виразках, що тривалий час не гояться, для прискорення розсмоктування; у дерматології — при променевих ураженнях шкіри, екземі, тяжких нейродермітах. Б.с. чинять сприятливу дію при підгострих та хронічних запальних процесах жіночої статевої сфери. В усіх випадках Б.с. застосовують у комплексі зі специфічними методами лікування.