litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

мо наше вірнопідцанство і залишаємося вірними слугами. Не посилаємо тепер наших послів тільки через ці прохання, бо ж ми як простаки не мо­ жемо домовитися, що було б найкращим для встановлення миру, а тому просимо не думати, що ми цим хочемо образити величність вашої королів­ ської милості і світлий сенат.

Найміцніший мир в усій Речі Посполитій, в державі вашої королів­ ської милості наступить в тому випадку, якщо підтвердять присягою віч­ ний мир між Річчю Посполитою і Військом Запорозьким й. м. ксьондз архієпископ гнезненський, архієпископ львівський, й. м. ксьондз єпископ краківський, й. м. пан краківський, великий гетьман коронний, князь й. м. Радзивілл, гетьман Великого князівства Литовського, й. м. п. воєвода брацлавський, й. м. п. староста ломжинський, а заложниками просимо й. м. князя Вишневецького, воєводу руського, який не бажає заколоту і здавна добре ставиться до Війська Запорозького і до підданих, й. м. п. коронного хорунжого, який прибув у свої староства і привіз стародавні привілеї, дані нам на Чигирин, щоб тут мати свою резиденцію; й. м. п. старосту білоцер­ ківського, й. м. п. обозного коронного, які перебувають у своїх маєтках і зволять зберігати мир. Вони мають прибути без війська і корогв, а також без великих дворів і супроводу, і ми просимо, щоб вони, будучи заложни­ ками, поводилися з нами добре.

Просимо скасувати унію, початок усякого лиха, через яку з давніх ча­ сів як у Польській Короні, так і у Великому князівстві Литовському ви­ никла колотнеча, і повернути всі владицтва, кафедри, церкви, перетворені або в костьоли, або в унію, а також всі добра, надані здавна нашими пред­ ками владицтвам, кафедрам і церквам, щоб панове уніати своїми тонкоща­ ми й хитрощами більше розв’язання цього питання не зволікали і щоб на­ ша віра не зазнавала ніякого утиску.

Просимо, щоб у містах його королівської милості, як у Польській Ко­ роні, так і у Великому князівстві Литовському не заборонялося вільно від­ правляти руське богослужіння, по стародавньому, за нашим церемоніалом.

Ксьондзи і світські панове римського костьолу не повинні поневолю­ вати до свого послуху нікого з духовенства нашої руської віри, як у маєтках вашої королівської милості, так і в спадкових маєтках, ані брати від них данини, ані десятини з церковних місць. Просимо, щоб зараз же після ска­ сування унії в Польській Короні і Великому князівстві Литовському уніати грунти й добра владицтв, кафедр, церков віддали неуніатам. [...]

Щоб священики стародавньої руської віри мали такі самі вільності, які мають ксьондзи руського костьолу, і не підлягали ніяким світським зако­ нам, щоб жовніри у них на постій не зупинялися.

Оскільки й. м. ксьондз львівський архієпископ безпідставно привлас­ нив собі право призначати львівського єпископа, якого він раніше не мав, просимо, щоб це право було скасоване сеймовою конституцією і щоб й. м. ксьондз архієпископ більше в це не втручався.

Просимо в. к. м., щоб з ласки й. к. м. Перегінське повернули львів­ ській кафедрі, а Крилос за привілеєм князя Льва, засновника, щоб зали­ шився в межах Галицької капітули.

218

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

Доносимо також до ушей вашої королівської милості, що руський на­ род, як духовні, так і світські, зазнають великого гоніння від панів. Уклін­ но просимо, щоб їм не мстилися.

Якщо ми одержали з ласки вашої королівської милості і Речі Посполи­ тої відокремлену лінію, просимо вашу королівську милість про те, щоб і поза нею нашому духовенству і Русі залишили вільності і стародавні обря­ ди і щоб вони не зазнавали від уніатів утисків, бо ніякі віросповідання і в чужих землях так не переслідуються і не пригноблюються, як на нашій землі.

Доносимо також до ушей вашої королівської милості і всієї Речі Пос­ политої, що маємо звістку з різних навколишніх земель від наших прияте­ лів, до яких послано чи з відома вашої королівської милості, чи, може, ні, щоб, залишаючись у згоді і з Польською Короною, подавали проти когось допомогу.

При цьому уклінно просимо вашу королівську милість, милостивого пана, щоб в. к. м. зводила простити нам це все, бо ми робимо це все як вірнопіддані для кращої послуги вашій королівській милості, і нас, своїх вірнопідданих, зволили обороняти від усяких навал, бо ми, рятуючи наші голови і запобігаючи нашому лихові, мусимо шукати собі приятелів.

Богдан Хмельницький, [гетьман] з Військом Запорозьким.

Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657.

Київ, 1998. - С. 61-63.

Проект договору Війська Запорозького з Туреччиною про торгівлю

(1650-ті рр.)

1. Цісар й. м. турецький дозволяє козацькому війську та його державі плавати по Чорному морю до всіх своїх портів, міст і островів, по Білому морю до всіх своїх держав, островів та інших портів і до портів чужоземних володарів і християнських держав, а також по всіх ріках та містах, з якими мають вести торгівлю, товари, що їх захочуть продавати, купувати і міняти, за своєю волею зупинятись у портах, в’їжджати в них, коли захочуть, без жодної затримки, перешкоди і труднощів.

2.Для підтримки нової торгівлі Запорозького Війська та його держави цісар й. м. турецький звільняє їх купців від всяких мит, оплат і податків, а також їхні товари, які вони схочуть вивозити до його держави, на сто років (якщо не може бути на сто років, то хоч на 50 або принаймні на 30), чого всі уряди мають додержуватися як пройде, дай Боже, сто років, мають бути обтяжені не більшими податками як самі турки.

3.Цісар й. м. дозволяє козацькому війську встановлювати і купувати будинки під склади по містах і портах, цісаря й. м. турецького, що знахо­ дяться як над Чорним, так над Білим морем, та їх купцям проживати з усякою вільністю, без будь-яких податків до ста згаданих років.

4.Резидент Війська Запорозького і землі його буде проживати в Стам­ булі у належній пошані і безпеці. Цей резидент має добиватися справедли­

219

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

вості скривдженим козацьким купцям. Військо Запорозьке також приймає резидента цісаря й. м. у своєму портовому місті, який має давати паспорти галерам, або козацьким кораблям, що захочуть куди-небудь пливти, а за паспорт не повинен брати більше одного червоного золотого. Перед ним старший господар галери або корабля має присягати, що не замишляє зра­ ди проти держави цісаря й. м. Резидент цісаря й. м. також повинен дати кожному це право на письмі, кому воно потрібне буде, яке тепер пишеться турецькою мовою, з підписом своєї руки і печаткою.

5.Щоб затримати свавільних людей, які схочуть на море вибігати, Вій­ сько Запорозьке з відома цісаря й. м. заснує кілька портових міст нижче порогів, аж до злиття ріки Бугу з Дніпром, звідки і торгівля має іти і безпе­ ка на морі від свавільників має бути зміцнена.

6.Якщо якийсь свавільний з Війська Запорозького вибіг би на море, Військо Запорозьке повинне виконати щодо нього справедливу кару при резидентові й. м.; а з цієї причини козацької торгівлі та його купецтва в державі цісаря й. м. ніхто ніде не буде затримувати ані затруднювати.

7.Якщо на Дону яке свавілля сталося б і звідти вийшли б на море для розбою, козацькі галери разом з турецькими мають свавільників ловити та карати і взаємно один одному допомагати, щоб море було чисте і вільне.

8.Якщо козацька галера, боронь боже, порушила б у чому право ціса­ ря й. м., щоб був покараний старший тієї галери, а вона сама з товарами і робітниками має бути вільною, як і інші галери, що є в товаристві з нею, мають бути вільними, щоб і невинні не страждали, і мир не був нічим по­ рушений.

9.Якби козацька галера, або корабель загинув при березі цісаря й. м., щоб речі, які на ній залишилися, було збережено і передано спадкоємцям.

10.За турецькі борги козацьким купцям має бути таке право, як тур­ кам у всій турецькій державі, та негайна справедливість.

11.Козацьких галер або кораблів цісар й. м. турецький не дозволить обертати ні на послугу, ані їх людей, ані товарів, ані зброї, але обіцяє їм і забезпечує вільний перехід і відхід з усім, коли вони захочуть.

12.Якщо якийсь купець помер би в державі цісаря й. м. чи на морі, чи на суходолі, все його майно буде належати його спадкоємцям і не може бу­ ти ніким затримане [...]

13.Християнських в’язнів у турків, так і турецьких у християн коза­ цьким купцям можна буде вільно викуповувати. А якщо християнський в’язень у державі цісаря й. м. утік би до козацької галери або корабля, старший над галерою не буде його затаювати або переховувати, але пови­ нен його видати; але за те не зазнає ніякої шкоди або кривди ані він, ані галера його, ані люди, ані товар його, а якщо також який челядник ві­ льний або невільник утік би з козацької галери, турки повинні видати його козакам.

Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657.

Київ, 1998. - С. 69-70.

220

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

Умови мирного договору Богдана Хмельницького з Річчю Посполитою, викладені в його листі до молдавського господаря Василя Лупула (1652 р., серпень)

Військо Запорозьке ні в якому разі не уникає підданського миру, бажа­ ного для обох сторін, більше того, воно схиляється до його зміцнення на доданих умовах.

Насамперед щоб православні церкви, що знаходяться в Короні і Вели­ кому князівстві Литовському, захоплені уніатами, були повернуті. Згідно з умовами Зборовського миру його милість [король] повинен дати права і віль­ ності Війську Запорозькому, нічого не випускаючи з того, що говорилося в тих пунктах.

Щоб їх милості пани сенатори і вся Річ Посполита не мстили своїм підданим, оскільки теперішній мир був порушений не ними, а з вини дру­ гої сторони, яка не дозволяла козакам залишати свої володіння, утискувала

йубивала їх.

УПольщі під владою Війська Запорозького має знаходитись така кіль­ кість українських земель, як сказано в умовах Зборовського миру, почи­ наючи від Дністра аж до Дніпра, а від Дніпра аж до московського кордону.

Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657.

Київ, 1998. - С. 63-64.

Звернення гетьмана Богдана Хмельницького до царя Олексія Михайловича щодо підтвердження прав

і привілеїв українського народу (1654 р., лютого 17/27)

[...]

1.В начале изволь твоє царское величество потвердити права и волности наши войсковьіе, как из веков бьівало в Войске Запорожском, что своими правами служивалися, и волности свои имели в добрах и в судах, чтоб ни воєвода ни боярин ни стольник в судм войсковьіе не вступалися, но от старших своих чтоб товарьішество суженьї бьіли: где три человека казаков, тогда два одного должньї судити.

2.Войско Запорожское в числе 60 000 чтоб всегда полно бьіло.

3.Шляхта, которьіе в Росии обретаются и веру, по непорочной заповеди Христове тебе, великому государю нашему, твоєму царскому величеству, учинили, чтоб при своих шляхетцких волностях пребьівало, и меж себя старших на урядьі судовьіе сбирали и добрами своими и волностями владели, как при королех полских бьівало [...] Судьі земские и градцкие через тех урядников, которьіх они сами себе добровольно оберут, исправливаньї бьгги имеют, как и перед тем. Тако же шляхта, которьіе казну свою имели, по крепостям, на маетностях, тогда и ньіне любо чтоб им те деньги поплаченн, или на местностях додерживано.

221

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

4.В городех урядники чтоб из наших людей обираньї бьіли на то достойньїе, которьіе должньї будут подданньїми твоего царского величества управляти и приход належачей, в правду, в казну твоего царского величес­ тва отдавати.

5.На булаву гетманскую, что надано со всеми приналежностями ста­ роство Чигиринское, чтоб и ньіне для всякого ряду пребьівало.

6.Сохрани Боже, смерти на пана гетмана, — понеже всякой человек смертен, без чего немочно бьггь, — чтоб все Войско Запорожское само меж себя гетмана обирали, а его царскому величеству извещали, чтоб то его царскому величеству не в кручину бьіло, понеже то давной извнчай юйсковой.

7.Имений казатцких чтоб нихто не отбирал: которьіе земли имеют и что к ним належит, чтоб с теми имении волньї бьіли. Вдовьі казатцкие остальїе и дети их, чтоб в такой же волности жили, как предки, отцьі их. [...]

13.Права, наданьїе из веков от княжат и королей, как духовньїм и мирским людем, чтоб ни в чем не нарушеньї бьіли.

14.Посльї, которьіе от века из чюжих приходят до Войска Запорожского, чтоб пану гетману и Войску Запорожскому, которме б к добру бьіли, волно принять, чтоб то его царскому величеству во гнев не бьіло; а чтобм имело противо его царского величества бьгги, должньї ми его царскому ве­ личеству извещати.

15.А как по иньїх землях дань вдруг отдаетца, волили бьі есмя и мьі, чтоб цену давать ведомую от тех людей, которьіе твоєму царскому величе­ ству належат, а если бьі инако бьіти не могло, тогда ни на одного воєводу не поизволять и о том договориватца; разве бьі из тутошньїх людей обобрав воєводу, человека достойного, имеет те все доходьі в правду его цар­ скому величеству отдавати.

16.А то для того имеют посланники наши договариватца, что наехав бьі воєвода права ломати имел и установи какие чинші, и то людем имело бьі бити в великую досаду, понеже праву иному не могут вскоре навикнути

итяготьі такие не могут понести, а тутошних людей, когда будут старшие, когда против прав и установ тутошних будут исправляти.

17.Преж сего от королей полских никакова гоненя на веру и на вол­ ности наши не бьіло, всегда мьі в с я к и й ч и н с во ю в о л н о с т ь и м є л и , и мьі им верно служили; а ньіне за наступанье на волности наши, понужденьї есмьі его царскому величеству под крепкую и високую руку поддатца, для того усшіно просити имеют посланцьі наши, чтоб привилия его царское величество нам на харатиях писаньїе, с печатми вьісльїми. Один на волности казатцкие, а другой на шляхетцкие пожаловал, чтоб непоколебимо то в вечньїе времена бьіло. Когда то одержим мьі самьі разсмотрение меж со­ бою имети будем: хто казак, тот в волности казатцкой жити будет, а хто простий, тот станет должность обьіклую его царскому величеству возда­ вать, по-прежнему. [...]

8.О митрополите в разговоре воспомянуть имеют, о чем посланником нашим словесно приказано. [...]

Документи Богдана Хмельницького. 1648—1657.

Київ, 1961. - С. 323-325.

222

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

Українсько-російський договір (1654 р., березня 21/31)

В письме, каково прислали великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича всея Великая и Малая России самодержца и многих государств государя и облаадателя его царского величества к ближним бояром, к боярину и наместнику казанскому ко князю Алексею Никитичу Трубетцкому, к боярину и наместнику тверскому к Василью Васильевичю Бутурлину, к окольничему и наместнику коширскому к Петру Петровичю Головину, к думному диаку к Алмазу Иванову царского величества Войска Запорожского посланники Самойло Богданов да Павел Тетеря с товарьіщи в ньінешнем во 162-м году марта в 12 день написано: бьют челом великому государю царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Великия и Мальїя Росии самодержцу и многих государств государю и облаадателю его царского величества подцанньїе Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запо­ рожского, и все Войско Запорожское и весь мир християнский росийский, чтоб его царское величество пожаловал их тем, о чем посланники их бити челом учнут, а они его царскому величеству во всяких его государских повеленьях служити будут во веки. И что на которую статью царского вели­ чества изволенье, и то подписано под статьями.

1. Чтоб в городех урядники бьіли из их людей обиранн к тому достойньіе, которьіе должньї будут подцанньїми царского величества урежати и доходьі всякие вправду в казну царского величества отдавати, для того что царского б величества воєвода, приехав, учал права их ломать и уставьі какие чинить, и то б им бьіло в великую досаду. А как татошние их люди где будут старшие, то они протав прав своих учнут исправлятца.

И сей статье царское величество пожаловал велел бьіть по их челобитью. А бьіти б урядником в городех войтам, бурмистром, райцам, лавником, и доходи всякие денежньїе и хлебньїе збирать на царское величество и отдавать в его государеву казну тем людем, которьіх царское величество пришлет. Да тем же присланим людем, кого для тое зборньїе казни цар­ ское величество пришлет, и над теми зборщиками смотрить, чтоб делали правду.

2.Писарю войсковому, чтоб по милоста царского величества 1000 зо­ лотих польских для подписков давать, а на судей войскових по 300 золо­ тих польских, а на писаря судейского по 100 золотих польских, на писаря да на хоружего полкового по 50 золотих, на хоружего сотницкого 30 золотьіх, на бунчюжного гетманского 50 золотьіх.

Царское величество пожаловал велел бьіть по их челобитью, а давать те деньги ис тамошних доходов.

3.На писаря, и на судей войскових на 2 человека, и на всякого пол­

ковника, и на ясаулов войскових и полкових чтоб по мельнице било для прокормленья, что росход имеют великой.

Царское величество пожаловал велел бьіть по их челобитью.

4. На поделку наряду войскового, и на пушкарей, и на всех работньїх людей, которьіе у наряду бьівают, чтоб царское величество пожаловал изволил учинить своє царское милостивое призренье, как в зиму, так и о ста­

223

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

нах, також де на обозного арматного 400 золотьіх, а на хоружего арматного 50 золотьіх.

Царское величество пожаловал велел давать ис тамошних доходов.

5.Посли, которме издавна к Войску Запорожскому приходят из чюжих краев, чтоб гетману и Войску Запорожскому, которме к добру бьши, во­ льно приняти, а только чтоб имело бьгть противно царского величества, то должни они царскому величеству извещати.

По сей статье царское величество указал: послов о добрих делех принимать и отпускать. А о каких делех приходили и с чем отпущенм будут, о том писать к царскому величеству подлинно и вскоре. А которме послм присланьї от кого будут царскому величеству с противним делом, и тех по­ слов и посланников задерживать в Войске и писать об них о указе к цар­ скому величеству вскоре ж, а без указу царского величества назад их не от­ пускать. А с турским салтаном и с польским королем без указу царского величества не ссмлатца.

6.О митрополите киевском посланником изустной наказ дан. А в ре­ чах посланники били челом, чтоб царское величество пожаловал велел дать на его маетности свою государскую жаловальную грамоту.

Царское величество пожаловал: митрополиту и всем духовного чину людем на маетности их, которнми они нине владеют, свою государскую жаловальную грамоту дать велел.

7.Чтоб царское величество изволил рать свою вскоре прямо к Смоленску послать, не отсрочивая ничего, чтоб неприятель не мог исправитца и

с-нними совокупитися, для того что войска нине принуженн, чтоб никакой их лести не верили, естьли б они имели в чем делать.

Царское величество изволил на неприятеля своєю, на польского коро­ ля, итги сам, и бояр, и воєвод послать со многими ратьми по просухе, как конские корми учнут бить.

8.Чтоби наемного люду зде по рубежу от ляхов для всякого безстрашия с 3000 или, как воля царского величества будет, хотя и больши.

Царского величества ратнне люди всегда на рубеже для Украини обереганья єсть и вперед стоять учнут.

9.Обьічай тот бивал, что всегда Войску Запорожскому платили. Бьют челом и нине царскому величеству, чтоб на полковника по 100 ефимков, на ясаулов полкових по 200 золотих, на ясаулов войсковьіх по 400 золотих, на сотников по 100 золотих, на казаков по ЗО золотих польских давать.

Ив прошлнх годех присьілал к царскому величеству гетман Богдан Хмельницкий и все Войско Запорожское и били челом многиждн, чтоб его царское величество их пожаловал, для православние християнские верьі и святих божиих церквей за них вступился, и принял их под свою государеву високую руку, и на неприятелей их учинил им помочь. И великому госуда­ рю нашему его царскому величеству в то время под свою государеву висо­ кую руку приняти бьшо вас не мочно, потому что у его царского величе­ ства с короли польскими и великими князи литовскими било вечное докончанье. А что с их королевекие сторони царского величества отцу, блаженние памяти великому государю царю и великому князю Михаилу Федоровичю всеа Русии самодержцу и многих государств государю и облаадателю, и деду его государеву, блаженнне памяти великому государю святейшему

224

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

патриарху Филарету Никитичю московскому и всеа Русии, и великому го­ сударю нашему царю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Русии самодержцу его царскому величеству учинились многие безчестья и укоризньї. И о том по королевским грамотам, и по сеймовому уложенюю, и по констьітуцьіи, и по посольским договорам царское величество ожидал исправленья. А гетмана Богдана Хмельницкого и все Войско Запорожское хотел с королем польским помирить через своих государевьіх великих послов тем способом: буде Ян Казимер король учинит с ними мир по Зборовскому договору, и на православную християнскую веру гонения чинить не учнет, и униятов всех вьіведет, и царское величество ВИННЬІМ людем, которьіе за его государскую честь довелись смертньїе казни, виньї их хотел отдать. И о том посьілал к Яну Казимеру королю своих государевнх вели­ ких и полномочньїх послов, боярина и наместника великопермского князя Бориса Александровича Репнина-Оболенского с товарьіщи.

Ите царского величества великие и полномочньїе посльї о том миру и

опоступках королю и паном раде говорили всякими мерами. И Ян Кази­ мер король и паньї рада ни на которую меру не сошли, и то великое дело поставили ни во что, и тех царского величества великих и полномочньїх послов отпустили без дела. И великий государь наш его царское величе­ ство, видя такие с королевские сторони многие неисправленья, и грубости, и неправди и хотя православную християнскую веру и всех православних християн от гонителей и хотящих церкви божия разорити и веру християн­ скую искоренити от латин оборонити, под свою государеву високую руку вас принял. А для вашие оборони собрал руские, и неметцкие, и татарские рати многие. Идет сам великий государь наш его царское величество на неприятелей християнских и бояр своих, и воєвод шлет со многими ратьми. И на тот ратной строй по его государеву указу роздана его государева казна многая. И ньіне им, посланником, о жалованье на Войско Запорож­ ское говорить, видя такую царского величества милость и к ним оборону, не довелось. А как бьш у гетмана у Богдана Хмельницкого государев ближней боярин и наместник тверской Василей Васильєвим Бутурлин с товарьі­ щи, и гетман говорил с ними в розговорех о числе Войска Запорожского, чтоб учинить 60 000. А хотя б де того числа било и больши, и государю де

втом убьітка не будет, потому что они жалованья у государя просить не учнут. Да и им, Самойлу и Павлу, и иньїм людем, которьіе в то время при гетмане бьши, про то ведомо ж. А что в Малой Росии в городех и местех каких доходов, и про то царскому величеству не ведомо, и великий госу­ дарь наш его царское величество посилает доходи описать дворян. А как те царского величества дворяня доходи всякне опишут и сметят, и в то время о жалованье на Войско Запорожское по розсмотренью царского ве­ личества и указ будет. А ньіне царское величество, жалуя гетмана и все Войско Запорожское, хочет послать своего государева жалованья по давньім обьічаям предков своих, великих государей царей и великих князей росийских, гетману и всему Войску Запорожскому золотими.

10. Крьімская орда если бьі имела вкинутися, тогда от Астарахани и от Казани надобно на них наступити. Тако ж де и донским казаком готовим бить, а ньіне ещо в братстве дать сроку и их не задирать.

225

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Царского величества указ и повеленье на Дон с казаком послано: буде крьімские люди задору никакова не учинят, и на них ходить и задору чи­ нить не велено. А будет крьімцьі задор учинят, и в тр время царское величество укажет над ними промьісл чинить.

11. Кодак город на рубеже от Криму, в котором гетман всегда по 400 человек держит и кормьі всякие им дает, чтоб и ньіне царское величество пожаловал кормами и порохом, к наряду изволил построити. Также и на тех, которьіе за порогами коша берегут, чтоб царское величество милость свою изволил показать: понеже нельзя его самого без людей оставляти.

О той статье царского величества милостивой указ будет вперед, как про то ведомо будет, по скольку каких запасов в те места посьільївано и сколько будет доходов в зборе на царское величество.

А что в письме ж в вашем написано: как великий государь наш его царское величество гетмана Богдана Хмельнитцкого и все Войско Запорожское пожалует свои государские грамоти на вольности ваши дать велит, тогда вьі смотр меж собою учините, хто будет казак или мужик, а чтоб число Войска Запорожского бьіло 60 000. И великий государь наш его царское величество на то изволил им, числу списковьім казаком бьіть велел. И как вьі, посланники, будете у гетмана у Богдана Хмельнитцкого, и вн б ему сказали, чтоб он велел казаков разобрать вскоре и список им учинил. Да тот список за своєю рукою прислал к царскому величеству вскоре. [...]

Переяславська рада очима істориків, мовою документів.

Київ, 2003. - С. 418-423.

Жалувана грамота царя Олексія Михайловича гетьману Богдану Хмельницькому і всьому

Війську Запорозькому про збереження їх прав і вольностей (1654 р., березня 27)

Божиею милостию мьі, великий государь царь и великий князь Алексей Михайлович всеа Великия и Мальїя Росии самодержец, пожаловали есмя наших царского величества подданньїх Богдана Хмельницкого, гетма­ на Войска Запорожского, и писаря Йвана Вьіговского, и судей войсковьіх,

иполковников, и ясаулов, и сотников, и все Войско Запорожское, что в ньшешнем во 162-м году как по милости божии учинились под нашею государскою високою рукою он, гетман Богдан Хмельницкой, и все Войско Запорожское и веру нам, великому государю, и нашим государским детем,

инаследником на вечное подданство учинили. И в марте месяце присила­ ли к нам, великому государю к нашему царскому величеству, он, гетман Богдан Хмельницкой, и все Войско Запорожское посланников своих Самойла Богданова, судью войскового, да Павла Тетерю, полковника переяславского. А в листу своем к нам, великому государю к нашему царскому величеству, гетман писал, и посланники ево били челом, чтоб нам, велико­ му государю, его, гетмана Богдана Хмельницкого, и все Войско Запорож-

226

Р о з д і л IV. Україна в добу Національної революції середини — другої половини XVII ст.

ское пожаловати велети прежние их права и вольности войсковьіе, как издавна бьівали при великих князьях руских и при королех польских, что суживапись и вольности свои имели в добрах и в судах, и чтоб в те их войсковьіе судьі нихто не вступался, но от своих бн старших судились, подтвердити. И прежних бьі их прав, каковьі даньї духовного и мирского чину людем от великих князей руских и от королей польских, не нарушить, и на те б их права дати нашу государскую жаловальную грамоту, за нашею государскою печатью. И чтоб число Войска Запорожского списковое учинить 60 000, а бьіло б то число всегда полно. А будет судом божиим смерть случитця гетману, и нам бьі, великому государю, поводить Войску Запорожскому по прежнему обьічаю самим меж себя гетмана обирати. А кого оберут, и про то нам, великому государю обьявдяти. [А что на булаву гетманскую дано староство Чигиринское со всеми приналежностями, тому б и ньіне мьі, великий государь, пожаловали велели при булаве бьіть]. Именей казацких и земель, которьіе имеют для пожитку, чтоб у них отнимать не велеть. Так же бьі и вдов после казаков остальїх дети повольности имели, как дедьі и отцьі их. [...]

И мьі, великий государь наше царское величество, подданного нашего Богдана Хмельницкого, гетмана Войска Запорожского, и все наше царского величества Войско Запорожское пожаловали велели им бьіти под нашею царского величества вьісокою рукою по прежним их правам и привилиям, каковьі им даньї от королей польских и великих князей литовских, и тех их прав и вольностей нарушивати ничем не велели, и су­ дитись им велели от своих старших по своим прежним правам, [а наши царского величества бояря и воеводьі в те их войсковьіе судьі вступатись не будут]. А число Войска Запорожского указали есмя, по их же челобитью, учинить спискового 60 000, всегда полное. [...] [А буде ис которьіх пограничньїх государств учнут приходить в Войско Запорожское к гетма­ ну к Богдану Хмельницкому посльї о добрьіх делех, и мьі, великий госу­ дарь, тех послов гетману принимать и отпускать поводили. [А ис которьіх государств, и о каких делех те посльї присланьї, и с чем отпущеньї будут,

игетману о том о всем писати к нам, великому государю, вскоре. А буде которьіе посльї от кого присланьї будут с каким противньїм к нам, вели­ кому государю, делом, и тех послов в Войске задерживать и писать об них к нам, великому государю, вскоре ж, а без нашего царского величе­ ства указу назад их не отпускать. А с турским салтаном и с польским ко­ ролем без нашего царского величества указу ссьілки не держать]. И по нашему царского величества жалованью нашим царского величества подданньїм Богдану Хмельницкому, гетману Войска Запорожского, и всему нашету царского величества Войску Запорожскому бнти под нашею цар­ ского величества вьісокою рукою по своим прежним правам и привилиям

ипо всем статьям, которьіе писаньї вьіше сего. [...]

Переяславська рада очима істориків, мовою документів.

Київ, 2003. - С. 423-426.

227