26.Принципи класичного лібералізму

Лібералізм як напрям європейської політичної та правової думки бере початок у творчості визначного англійського мислителя Джона Локка. Термін "лібералізм" з’являється на початку XIX ст. та походить від латинського "libertas" – "свобода". Основою цього напряму є свобода, котра розуміється, як "право робити все, що не порушує свободи іншої людини". У XIX ст. лібералізм стає однією із найвпливовіших політичних та інтелектуальних течій. Концептуальну основу лібералізму складають дві тези. Перша полягає у твердженні, ніби особиста свобода і приватна власність є найвищими соціальними цінностями. Друга – у тому твердженні, що реалізація цих цінностей не лиш забезпечує розквіт усього творчого потенціалу особи та її благополуччя, але й водночас веде до розвитку як суспільства в цілому, так і держави зокрема. Поряд з цими двома ідеями є низка інших елементів ліберальної ідеології, зокрема ідея прогресу, загального блага, правової держави, конституціоналізму, розподілу влад, представництва, самоврядування.

Основні принципи лібералізму:

1. Абсолютна цінність особистості, її людської гідності, прагнення до свободи, право на самобутність, самореалізацію, усвідомлення своєї відповідальності за власні дії перед собою і суспільством, поєднання індивідуалізму і корисних дій.

2. Прийняття невід'ємних прав людини (право на життя, свободу, власність).

3. Укладання договору між індивідом і державою, який є обов'язковим для обох сторін. Цей принцип втілено в конституціях у сучасних суспільствах.

4. Обмеження сфери втручання держави в економічне і соціальне життя. Держава має підтримувати елементарний порядок, створювати належні умови для свободи економічної діяльності й захищати країну від зовнішніх небезпек.

Економічна доктрина класичного лібералізму передбачала:

— право людини на власність;

— вільний ринок;

— вільна конкуренція;

— незалежність економічної діяльності від держави.

Отже, ідеологія лібералізму ґрунтується на ототожненні свободи і приватної власності. В політичному аспекті лібералізм ґрунтується на ліберальному розумінні демократії.

Політична доктрина ліберальної демократії ґрунтується на:

— політичній рівності людей;

— рівності їх права на життя, власність, свободу;

— відокремленні громадянського суспільства від держави;

— вимогах обмеження держави правом та законом;

— запереченні концентрації влади в одних руках;

— вимозі поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки.

Лібералізм протиставляє державній владі, яка постійно посилювалася, цінність індивіда, його автономію, у тому числі від влади більшості. Розвиток лібералізму відбувається тією або іншою мірою у всіх європейських країнах та на північноамериканському континенті. Найвідомішими представниками ліберального напряму західноєвропейської політичної думки XIX ст. є Б. Констан, А. Токвіль, І. Бентам, Дж. С Мілль та ін.

27.Принципи соціал-демократії

Соціалізм - вчення, в яких в якості мети та ідеалу висувається здійснення принципів соціальної справедливості, свободи і рівності, а також суспільного ладу, який втілює ці принципи.

Соціалістична ідеологія грунтується на принципах гуманізму, соціальної справедливості, рівності, важливої ​​ролі суспільної власності, ідеях самоврядування та ін. Одним із напрямків розвитку соціалізму є соціал-демократія.

Основні ідеї соціал-демократії:

— соціалізм може бути здійснений у тривалому процесі реформування капіталізму;

— утвердження політичної, економічної та соціальної демократії та цінностей свободи, справедливості, солідарності та рівності;

— демократизація відносин влади і власності;

— зростання рівня і якості життя найманих працівників;

— збільшення залежності апарату влади від населення;

— заміщення класової боротьби соціальною солідарністю і т. д.;

— політична реалізація принципів соціалізму може бути результатом тривалої еволюції, солідарних зусиль усіх соціальних груп.

Соціал-демократія виявилася більш життєздатним політичним рухом соціалістичної орієнтації, ніж комунізм, так як свою мету бачила не в радикальному перебудові суспільства на комуністичних засадах, а в забезпеченні поступової трансформації капіталістичного суспільства в напрямку підтвердження більшої справедливості у розподілі благ. Значне досягнення соціал-демократії - соціальна політика, що практикується майже кожною державою: різні види державного регулювання економіки, численні соціальні програми, спрямовані на допомогу малозабезпеченим і непрацездатним громадянам, державна допомога охорони здоров'я, культури, освіти, науки і т.д. Найвідомішими представниками соціал-демократизму європейської політичної думки XIX-XX ст. є Ф. Лассаль, Е. Бернштейн, К. Каутський та ін.