36. Слово як предмет лексикології. Розділи лексикології.

Лексикологія - розділ науки про мову, якийвивчає лексику (словниковий склад мови). Розрізняютьзагальну, конкретну, історичну, зіставну й прикладнулексикологію. Загальна лексикологіяв становлює загальні закономірності будови, функціонування й розвитку лексики. Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови. Історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни. Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичнихподібностей і відмінностейміж ними або з метою виведення спільних семантичних закономірностей. Прикладна лексикологія вивчає питання укладання словників, перекладу, лінгводидактики й культуримовлення.

Слово - основна структурно-семантичнаодиницямови, що служить для іменуванняпредметів і їхвластивостей, явищ, відносин дійсності, що володіє сукупністю семантичних, фонетичних та граматичних ознак, специфічних для кожної мови. Характерні ознаки слова - цілісність, виділимість і вільна відтворюваність у мовленні.

Враховуючи складність багатопланової структури слова, сучасні дослідники при його характеристиці використовують багатоаспектний аналіз, вказують на суму самих різних мовних ознак:

фонетичну (абофонематичний) оформленість і наявність одного основного наголосу;

лексико-семантичну значущість слова, його окремість і непроникність (неможливість додаткових вставок всередину слова без змінийогозначення);

іиоматичность (інакше - непередбачуваність, не вмотивованість називання чи неповну його вмотивованість);

віднесеність до тих чиіншихчастинмови.

37. Значення слова.

Значення слова — відображення в слові певного явища дійсності (предмета, якості, відношення, дії).

Лексичне значення слова – це те поняття, той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси, ознаки, взагалі всю повноту наших думок і мислення. Фактично, без слів ми не змогли б виражати свої почуття, своє бачення світу, не могли б спілкуватися одне з одним. Мова – це сукупність певних поєднань звуків, букв, яким конкретною людською спільнотою (найчастіше – етносом, народом) присвоєно певне значення. Окрім лексичного значення, слова мають і граматичне значення, яке показує, що слово належить до певної частини мови та має граматичні ознаки.

Варто зауважити, що лексичне значення слова відбиває лише узагальнене поняття про предмет, явище, ознаку. Дуже часто одне й те ж слово може викликати дуже різні асоціації у людей.

38. Полісемія та омонімія.

Полісемія (грец. роіу — багато і sema — знак, значення), або ба­гатозначність слів — наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох, кількох чи багатьох значень.

Одне із значень для певного слова пряме і основне, а всі інші — тропеїчні (непрямі, переносні).Троп (tro- pos — зворот) — це мовностилістичний засіб, який полягає у вживанні слова або сполучення слів у непрямому, переносному значенні. Переносне значення слова завжди похідне, вторинне, воно розвивається з прямого, вихідного значення слова. Отже, полісемічним вважається слово з прямим значенням і щонайменше з одним переносним

Омонімія - (від греч. homos — однаковий , опута — ім`я) — властивість мов їх виражень мати кілька значень або виражати кілька понять, ніяк не зв`язаних між собою.

Омоніми (від гр. homos "однаковий" і onyma "ім'я") - слова, які звучать однаково, але мають різні значення.