15. Люблінська унія. І її політичні наслідки для України.

1 липня 1569р була підписана Люблінська унія.Після Люблінської унії Україна зазнала потужної польської експансії. В XVI ст.становище Литовської держави було критичним.1522-Москва відібрала в Литви Чернігів.

- 1549-1552 рік- Литва не змогла зупинити вторгнення татар.

-1562-1570 рік – тривала війна з Московським царством. Литва втратила Полоцьк.

Всередині країни посилювався антилитовський рух. Литва змушена була звернутися за допомогою до Польщі. Польща висунула умову об”єднання Литви з Польщею й в 1569 році Литва змушена була погодитися .1 липня 1569 році в м.Любліні представитель Великого князівста Литовського склало присягу на вірність державній унії та підписала акт .Так утворилась Польсько –Литовська держава- Річ Посполита з виборним королем, спільнею скарбницею і грішми, єдиною зовнішньою політикою. Майже всі українські землі ввійшли доскладу Польші.Люблінська унія негативно відбилася на долі українців. Виживання нації було поставлено під сумнів.

Політичні наслідки Люблінської унії.

• була ліквідована адмінистративна система, заповнена при Києві , усі.Українські землі поділені на 6 воєводств : Галицьке, Белзьке, Брацлавське, Волинське, Київське, Подільське.

• Південні Причорноморські землі перебували під ударами татар.

Разом з тим слід зауважити, що унія 1569 р. мала для України й певне позитивне значення: вперше за довгий час українські землі об'єдналися в одній, хоч і ворожій українцям, державі. Пожвавилися зв'язки між окремими українськими краями, прискорилася колонізація Подніпров'я; селяни Полісся, Поділля і Волині заселяли та освоювали багатющі степові простори (у XVI ст. Волинь була найлюднішою частиною України). Київ і Львів поступово ставали всеукраїнськими центрами духовності й культури. Подальше національне піднесення було б не зовсім логічним, якби наприкінці XV ст. у надрах українського суспільства не зародилася сила, яка визначила шляхи боротьби за незалежність — українське козацтво. Унія – новий етап у житті українських земель,етап згортання політ. життя, ек. Утисків, прогресуючої втрати нац. традицій та культури.Для укр. шляхти це був єдиний вибір (демократ. але слабіючи Литва, набираючи силу але централізована Московська держава, більш стабільна Польша).

16. Релігійні відносини в Україні. Берестська унія.

Утвердження Польщі на українських землях супроводжувалось намаганням польської шляхти і магнатів денаціоналізувати український народ, змусити його зректися своєї мови і культури. Особлива роль в експансії католицизму на Україні належала єзуїтам (з 1564р.), які стали головним фактором утвердження католицької реакції в Речі Посполитій.Більшість православних ієрархів прагнучи домогтися рівноправності православ’я з католицизмом в новій державі пішли на визнання зверхності Ватикану. У 1596р. у Бересті було проголошено об’єднання католицької і православної конфесій. Однак унія викликала гострі протести і протидію всіх верств українського населення, в тому числі більшості української знаті і шляхти. В результаті в Речі Посполитій почали функціонувати три церкви: католицька, православна і греко-католицька (уніатська).Цей процес не обминув і українську шляхту. Однак основна маса українського населення не піддавалась ополяченню й окатоличенню. Дедалі більшу активність у спротиві національно-релігійному гнобленню відіграють братства, які виникли як станові організації українського міщанства. За зразком Львівського братства (1586р.) вони виникають скрізь по Україні. З часом стали всестановими інституціями, братства відіграли важливу роль у захисті загальнонаціональних інтересів, розвитку української культури і захисту її від полонізації, насадження католицизму.Активну діяльність на захист православ’я розгорнули і ті нечисленні представники української знаті, які ще залишилися вірними своєму народу. Серед них чільне місце посідає князь Костянтин Острозький, один з найбагатших і найвпливовіших магнатів. З його меценатством пов’язане створення в його резиденції м. Острозі значного культурного осередку, школи, друкарні, діяльність гуртка визначних українських вчених, письменників, які розгорнули боротьбу православ’я проти католицизму та уніатства.Із 1610-х рр. до оборони православної церкви та інтересів віруючих активно прилучилася нова суспільна верства – козацтво. У 1620р. за сприяння Сагайдачного та Київського братства було канонічно відновлено православний єпископат. Єрусалимський патріарх Феофан висвятив митрополита київського Й.Борецького та 5 єпископів.Але, православний єпископат і всю церкву було легалізовано лише протягом 1632 – 1633 рр., вже після смерті короля Сигізмунда ІІІ, запеклого ворога православ’я, завдяки рішучим діям козацтва й православної шляхти і лише тоді, коли новим митрополитом київським став П.Могила (1632 – 1647рр.).П.Могила докорінно реформував церковне життя. Він прагнув поліпшити матеріальне і суспільне становище православної церкви, зрівняти її у правах із католицькою.У богослужінні було запроваджено українську мову.