3.2. Стадії, принципи та завдання управління грошовими потоками підприємства

Модель управління грошовими потоками суб’єкта господарю­вання є індивідуальною для кожного підприємства, оскільки має враховувати особливості його фінансово-господарської діяльнос­ті та специфічні умови зовнішнього і внутрішнього середовища її реалізації. Однак така індивідуальність досягається шляхом ви­користання сукупності загальних підходів, прийомів та мето­дів — інструментарію управління грошовими потоками, який і є предметом подальшого розгляду.

3.2.1. Необхідність управління грошовими потоками та принципи його організації

Фінансова спроможність підприємства забезпечити дотри­мання своєчасності виконання власних поточних зобов’язань шляхом формування на основі грошових потоків необхідного фонду коштів у визначений момент часу та із заданою абсолют­ною величиною визначається рівнем фінансового забезпечення (покрипя) потреби підприємства у капіталі. Результатом такої спроможності підприємства та її кількісним вираженням є рі­вень його ліквідності (можливість швидкого формування фонду грошових коштів без значних фінансових втрат) і платоспромо­жності (можливість своєчасного та повного погашення зо­бов’язань). Із вищесказаного випливає, що підтримання належ­ного рівня платоспроможності та ліквідності суб’єкта госпо­дарювання досягається шляхом відповідної організації руху грошових потоків у часі та просторі — управлінням грошовими потоками такого суб’єкта господарювання.

Наведені вище детермінанти грошових потоків дають змогу визначити базові положення щодо організації управління грошо­вими потоками.

По-перше, грошові потоки не можуть виникати за пасивної економічної поведінки підприємства. Отже, необхідно здійсню­вати певні заходи щодо формування грошових потоків та впливу на їх параметри — управляти грошовими потоками.

По-друге, грошові потоки є невід’ємною складовою фінан­сового та операційного циклів, що вимагає узгодження фінансо- них рішень у сфері управління грошовими потоками із іншими напрямами управління фінансами суб’єкта господарювання.

По-третє, управління грошовими потоками потребує відпо­відного інформаційного наповнення системи прийняття управ­лінських фінансових рішень.

По-четверте, управління грошовими потоками передбачає однозначність трактування прийнятих фінансових рішень, чіт­кість їх доведення до виконавців та забезпечення адекватного зворотного зв’язку — моніторингу, перегляду та коригування фі­нансових рішень.

Сукупність методів та форм, що використовуються суб’єктом господарювання для організації руху грошових коштів у часі та просторі відповідно до визначених критеріїв та цілей, будемо на­зивати моделлю управління грошовими потоками підприємства. Така модель формується підприємством самостійно, виходячи із специфіки його фінансово-господарської діяльності та окремих положень фінансової стратегії. Однак організація моделі управ­ління грошовими потоками здійснюється із дотриманням певної сукупності загальних принципів, основними з яких є такі:

інформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та по­вне надання фінансової інформації щодо операційної, інвести­ційної та фінансової діяльності підприємства, структурованої відповідно до потреб моделі або розгляду окремого управлінсь­кого фінансового рішення;

збалансованість — обґрунтоване використання для потреб управління грошовими потоками критеріїв і методів групування, зведення та узагальнення грошових потоків суб’єкта господарю­вання;

ефективність — визначення оптимального рівня розподілу грошових коштів у просторі та часі з метою мінімізації затрат на досягнення необхідного ефекту (наприклад, підтримання певного рівня ліквідності);

принципи, які визначаються специфікою моделі управління грошовими потоками конкретного підприємства.