Вища нервова діяльність дітей дошкільного віку

Методи вивчення. У дітей до 4–5 років умовні рефлекси виробляють на базі харчового рефлексу.

Дітей спочатку привчають користуватися приладом, за допомогою якого дається безумовне підкріплення. Дитина сідає перед «подавалкою»–жолобком, у який експериментатор зі своєї кімнати опускає цукерку. Коли цукерка з’являється, експериментатор натискає руку дитини, у яку вкладається балон, що відкриває заслінку жолобка, і дитина може взяти цукерку. Сила реакції реєструється спеціальним приладом – рефлексометром.

Харчова методика придатна для роботи з дітьми до 4– 5 років. У дітей старшого віку харчова домінанта значно слабкіше. Маленькі діти беруть цукерку, як тільки побачать її, старші діти просять дозволи взяти цукерку.

Для вивчення вищої нервової діяльності старших дітей використовують хапальну методику, засновану на орієнтовно-дослідницькій реакції. Як і при харчовій реакції, дітей привчають користуватися приладом, що подає підкріплення. Замість жолобка, по якому подається цукерка, перед дитиною екран. При висвітленні екрану дослідник стискає руку дитини з балоном, і на екрані з’являється картинка. Зміна картинок підтримує орієнтовно-дослідницький рефлекс. Часто замість стискання руки дитини з балоном застосовують словесне підкріплення: «Натисни на балон». У цій методиці утвориться зв’язок безпосереднього подразника зі словом, тому рефлекси, вироблені на її основі, називають умовно-умовними.

Особливості вироблення умовного рефлексу. У дітей дошкільного віку дуже жива орієнтовна реакція на експериментальну обстановку. Вони усі оглядають, хапають, задають багато питань. Сам характер орієнтовної реакції помітно змінюється. Якщо діти 2 років знайомляться з предметами, обмацуючи і повертаючи їх, молодші дошкільники цікавляться предметами, визначаючи форму і значення не як результат оперувания з ними, а на око, використовуючи раніше утворені рефлекси і словесні позначення предметів, тобто минулий досвід.

Процес утворення умовних рефлексів відбувається в дітей цього віку дуже швидко. При будь-якому підкріпленні, руховому, оборонному, харчовому, мовному, умовні рефлекси утворяться за 2–5 проб. У процесі вироблення умовного рефлексу добре виражена стадія нестійкого умовного рефлексу. Якщо перша умовна реакція з’являється після 2–4 поєднань, то стійка після 15–17 поєднань, а часом лише після 70.

Рухова умовна реакція розтягнута в часі, її інтенсивність невелика. У більшості дітей добре виражена іррадіація збудження: основний умовнорефлекторний рух супроводжується додатковими руховими реакціями. Усе це свідчить про перевагу збудження над гальмуванням у дітей дошкільного віку.

Безумовне гальмування. У дітей дошкільного віку швидко розвивається безумовне гальмування. У них у процесі вироблення умовного рефлексу спостерігається різке зменшення величини умовної реакції і збільшення її латентного періоду. Так, при перших застосуваннях дзвоника величина реакції складала 28–35 поділок приладу, а після 26–27 застосувань – 3 поділки. Часто одні діти ставали сонливими до кінця досліду, а в інших, навпаки, підвищувалася рухова активність. У деяких дітей під час досліду з’являлися фазові зміни збудливості – початкове її підвищення і наступне зниження. Такі зміни характеру реакції дітей свідчать про швидкий розвиток в них позамежного гальмування. Про це ж свідчатть досвіди з виробленням у дітей рефлексів на чотири різних тони зростаючої сили. Майже в 50 % дітей дошкільного віку подача другого тону вже приводила до помітного зниження ефекту внаслідок розвитку позамежного гальмування. У 26 % дітей позамежне гальмування виявилося при застосуванні третього тону, у 20 % дітей – четвертого.

Індукційне гальмування теж гарно виражене в дітей дошкільного віку. Додатковий подразник викликає у дітей інтенсивну орієнтовну реакцію, що супроводжується або повним гальмуванням умовної реакції, або зменшенням її величини. Лише в деяких дітей додатковий подразник не викликає змін умовного рефлексу.

Умовне гальмування. Згасання умовних рефлексів у 4–6-літніх дітей розвивається дуже повільно. Згасання поживних рефлексів відбувається легше, ніж орієнтовних. Стійке вгасання поживних рефлексів спостерігається в середньому після 40 непідкріплень, орієнтованих – після 56.

Утворення диференціювань в дітей цього віку відбувається значно легше, ніж у дітей першого року життя.

Друге диференціювання з’являється й стає сталим раніш, ніж перше, що свідчить про можливість тренування цього процесу.

Діти 3,5–4 років диференціюють подразники, що розрізняються за кольором, формою, величиною, кількостю і їхньому розташуванню, переважно за одною ознакою, в основному за кольором. Деякі діти диференціюють за двома ознаками: за кольором і формою. Величина, кількість і розташування фігур багатьма дітьми в словесних звітах не згадуються. Досліди показали, що вичленовування й узагальнення подібних ознак декількох подразників стає важливою рисою вищої нервової діяльності вже у віці 3,5–4 років. При виключенні ознаки, що домінувала, (червоного кольору) здатність диференціювати подразники зберігається, однак знов-таки диференціювання здійснюється по одній ознаці: або величині, або кількості фігурок.

У дітей 5–6 років розрізнення й узагальнення подібних подразників відбувається вже не за одним а за 2–3, а іноді за 4 ознакам. Значимість окремих ознак була вже іншою: основним у багатьох дітей були величина, кількість фігур. Аналіз подразників у цьому віці здійснюється при обов’язковій участі язика.

Запізнілі рефлекси виробляються в дітей дошкільного віку з величезними труднощами. У більшості дітей рефлекс не утворюється навіть після 250 сполучень. Діти сонливі і мляві під час досліду по виробленню запізнілого гальмування.

У дітей 3–4 років вже в значній мірі розвинута синтетична діяльність кори великих півкуль. Це виявляється в утворенні в них великого числа різних стереотипів. У дітей 5–7 років легко утворюються стереотипи на подразники, що складаються з трьох компонентів: двох позитивних подразників і одного негативного. Перший міцний кірковий стереотип утвориться після 30–35 подань системи подразників. Якщо в дітей спочатку був вироблений стереотип на два подразники, то наступне утворення стереотипів на більше число подразників відбувається швидше. Перша переробка стереотипу можлива лише після 13–15 подань системи подразників, друга ж здійснюється після 2–3 подань.

У дітей дошкільного віку слово здобуває усе більше узагальнююче значення.

У дітей ясельного віку відзначається узагальнення тільки першого і другого ступеня, коли слово заміняє образ якогось конкретного предмета або дуже подібного з ним. Наприклад, слово «лялька» вони або відносять до визначеної ляльки, або до всіх ляльок. У дошкільників з’являється більш широке узагальнення третього ступеня, коли лялька поруч з іншими предметами порозумівається словом «іграшка». До 4–5 рокам з’являється і наступна ступінь узагальнення: такі поняття, як іграшка, книги, посуд, формують нове поняття – «річ».

Таким чином, у дошкільників умовні рефлекси незалежно від характеру підкріплення – харчового, оборонного, мовного – утворяться швидко. Усталюються ці рефлекси після великого періоду нестійкого рефлексу. Сила умовних рефлексів відносно невелика і помітно виснажується при повторних пробах, що свідчить про виразність у цьому віці процесів позамежного гальмування. Рефлекторна відповідь розтягнуть у часі.