Травлення в кишечнику

Процеси, що відбуваються в дванадцятипалій кишці. Зі шлунка хімус (значно переварені харчові продукти) надходить у тонку кишку. Її функція полягає у подальшому перетравленні хімуса і усмоктуванні кінцевих продуктів розпаду поживних речовин.

Травлення в дванадцятипалій кишці пов’язано з наявністю ферментів у соку, що виділяється залозами самої кишки (ліберкюновими і брунеровими), а також із впливом секрету, що надходить з підшлункової залози, і з впливом жовчі, що надходить у неї.

Сік підшлункової залози має слабколужну реакцію (у середньому рН-7,2-8). У зв’язку із надходженням кислого вмісту зі шлунка рН кишкового соку коливається в межах від 4 до 8,5. За добу виділяється 500-800 см³ підшлункового соку.

Він містить ферменти, що діють на білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи. Білки переварюються за допомогою трипсину, хімотрипсину, карбоксипептидази й амінопептидази. Трипсин і хімотрипсин виділяються в неактивній формі у виді трипсиногена і хімотрипсиногена. Трипсиноген активується кишковим соком, що міститься в ньому ферментом энтерокіназою. Активний трипсин перетравлює білки до високомолекулярних поліпептидів. Одночасно він активує хімотрипсиноген і перетворює його в хімотрипсин, що розкладає високомолекулярні поліпептиди до низькомолекулярних і частково до амінокислот. На нуклеїнові кислоти діє нуклеаза. Карбокси- і амінопептидази розщеплюють поліпептиди.

Переварювання жирів здійснюється за допомогою ферменту ліпази, що розщеплює їх до гліцерину і жирних кислот.

Переварювання вуглеводів здійснюється за допомогою ферментів амілази, мальтози і лактози. Фермент амілаза розщеплює крохмаль до дисахаридів. Інші вуглеводні ферменти розщеплюють дисахариди до моносахаридів: мальтаза діє на дисахарид мальтозу, лактаза – на лактозу.

Характер секреції підшлункового соку в залежності від роду їжі і його регуляція. Виділення соку підшлункової залози починається через 2-3 хв після прийому їжі і здійснюється протягом 6-14 год. Виділення соку підшлункової залози залежить від характеру прийнятої їжі.

Крива, що відбиває характер секреції підшлункової залози, за формою така ж, як і крива секреції шлункового соку, з тією лише різницею, що вона трохи зрушена вправо, тобто тут більше латентний період секреції.

Найменша кількість соку виділяється при вживанні молока, а найбільше – при вживанні хліба, м’ясо займає проміжне положення.

Установлено, що споживання жирної їжі приводить до зменшення секреції підшлункової залози. При споживанні нежирного м’яса соку виділяється в 2,5 рази більше, ніж при харчуванні жирною їжею.

Секреція підшлункової залози регулюється нервовою системою і гуморальними факторами. В експериментах І. П. Павлова було показано, що секреція підшлункової залози стимулюється блукаючим нервом. Через 4-5 днів, достатніх для того, щоб відбулося переродження гальмуючих волокон, що йдуть у складі блукаючого нерва, подразнення його периферичного кінця викликало секрецію соку, що відрізняється високою ферментативною активністю. Симпатичні волокна викликають гальмування секреції.

Секреція підшлункового і кишкового соку здійснюється рефлекторно у відповідь на дію умовних і безумовних подразників. Так, вид і запах їжі, а в людини і думки про неї викликають посилення секреції підшлункового соку. Сильним рефлекторним збудником секреції є їжа.

Під впливом нервової системи виділяється відносно невелика кількість соку. Більш могутнім фактором є гуморальний. У дванадцятипалій кишці виділяється неактивний фермент просекретин, що під впливом НСІ перетворюється в активний фермент секретин, що чинить через кров сильну збудливу дія на секреторні елементи підшлункової залози.

Травлення в інших відділах тонкої кишки. При пересуванні хімуса по тонкій кишці під впливом кишкового соку відбувається переварювання проміжних з’єднань розпаду білків, жирів і вуглеводів до кінцевих продуктів. Кишковий сік містить цілий ряд ферментів: пептидазу, нуклеазу, ліпазу, амілазу, мальтозу, лактазу і інвертазу, остання розщеплює очеретяний цукор. Секреторна діяльність кишкових залоз в основному регулюється гуморально. У слизовій оболонці стінки кишки виділяється гормон ентерокринін, що стимулює секрецію залоз.

В обробці їжі в тонкій кишці велике значення мають процеси, що одержали назву пристінкового чи контактного травлення. Воно полягає в тім, що розпад поживних речовин до кінцевих продуктів здійснюється при їхньому зіткненні з мембраною клітин мікровійок і війок. На їх поверхні адсорбуються ферменти, що сприяють перетравленню.

У цих же ділянках кишки відбувається усмоктування кінцевих продуктів розпаду поживних речовин. Жири всмоктуються в лімфатичні судини в основному у виглядіі гліцерину і жирних кислот, білки – головним чином у кров у виді амінокислот, вуглеводи також у кров у виді моносахаридів, переважно у вигляді глюкози і галактози.

Травлення в товстій кишці. Сюди надходить з тонкої кишки частина, що невсмокталася, хімуса через своєрідно улаштований сфінктер, що розділяє тонку і сліпу кишки. Хімус надходить невеликими порціями кожні 0,5-1 хв. Тут відбувається усмоктування води і формування калових мас. У стінці товстої кишки утвориться вітамін К и вітаміни групи В.

У соці товстої кишки в основному міститься слиз, кількість ферментів у ньому невелика, і вони не мають істотного значення в перетравленні їжі. Тут переробка неперетравлених залишків їжі здійснюється за допомогою бактерій, кількість яких у товстій кишці дуже велика. Бактерії розкладають рослинну клітковину, що надходить незміненою в товсту кишку, тому що травні соки, що виділяються у вищих відділах шлунково-кишкового тракту, на нїї не впливають. Під впливом гнильних бактерій відбувається розкладання продуктів розпаду, що невсмокталися, білків і амінокислот. При цьому утворюється ряд шкідливих речовин, таких, як індол, скатол, фенол і ін., що можуть всмоктуватися в кров і бути причиною отруєння організму. У звичайних умовах самоотруєння не відбувається, що пов’язано з захисною функцією печінки, наявністю в товстій кишці бактеріальної флори, що перешкоджає розмноженню гнильних бактерій і з могутньою бактерицидною дією травних соків інших відділів.

Формуванню калових мас і їхньому просуванню по кишковику сприяє слиз. Калові маси складаються з залишків поживних продуктів, слизу, соків травних залоз, що відмерли клітин епітелію слтзової оболонки, холестерину, різних солей, залишків жовчних пігментів, що додають характерний колір калу, бактерій і ін.