Вікові особливості слухового аналізатора

Формування равлика відбувається на 12-й тиждень внутрішньоутробного розвитку, а на 20-й тиждень починається вже мієлінизація волокон равликового нерва в нижньому (основному) завитку равлика. Мієлінізація в середньому і верхньому завитках равлика починається значно пізніше.

Диференціювання відділів слухового аналізатора, що розташовані в головному мозку, виявляється у формуванні клітинних шарів, у збільшенні простору між клітинами, у рості клітин і зміні їх структури: у збільшенні числа відростків, шипиков і синапсів.

Підкіркові структури, що відносяться до слухового аналізатора, дозрівають раніш, ніж його кірковий відділ. Їх якісний розвиток закінчується на 3-му місяці після народження. Структура кіркових полів слухового аналізатора відрізняється від такої в дорослих до 2–7 років.

Слуховой аналізатор починає функціонувати відразу ж після народження. Вже в немовлят можливе здійснення елементарного аналізу звуків. Перші реакції на звук носять характер орієнтованих рефлексів, здійснюваних на рівні підкіркових утворень. Вони відзначаються навіть у недоношених дітей і виявляються в закриванні ока, відкриванні рота, здригуванні, зменшенні частоти дихання, пульсу, у різних мімічних рухах. Звуки, однакові по інтенсивності, але різні по тембру і висоті, викликають різні реакції, що свідчить про здатність їхнього розрізнення новонародженою дитиною.

Умовні харчові й оборонні рефлекси на звукові подразнення виробляються з 3–5 тижнів життя дітей. Зміцнення цих рефлексів можливо лише з 2 місяців життя. Диференціювання різнорідних звуків можливо з 2–3 місяців. Надалі тонкість диференціювань зростає. Диференціювання тону 4010 гц від 810 гц можливо в 4 місяці, тону 3010 гц від 810 гц – у 4,5 – 5,5 місяців, тону 2010 гц від тех же 810 гц лише в 5¹/_{2 --}6 місяців. У 6–7 місяців діти диференціюють тони, що відрізняються від вихідного на 1–2 і навіть на 3–4,5 музичні тони. Функціональний розвиток слухового аналізатора продовжується до 6 – 7 років, що виявляється в утворенні тонких диференціювань на мовні подразники. Різні в дітей різного віку пороги чутності. Гострота слуху і, отже, найменший поріг чутності зменшуються до 14 – 19 років, коли відзначається найменша величина порогу, а потім знову наростає. Чутливість слухового аналізатора до різних частот неоднакова в різному віці. До 40 років найменший поріг чутності падає на частоту 3000 гц, у 40–49 років – 2000 гц, після 50 років – 1000 гц, причому з цього віку знижується верхня межа сприйманих звукових коливань,

Вікові особливості вестибулярного аналізатора

У людини до 7 тижнів внутрішньоутробного розвитку виявляються сформованими напівкружні канали і починається поділ клітин-гребінців і кріст на чутливі та волоскові клітини і підтримуючі. На 8–10-й тиждень відбувається відокремлення мішечків переддверя. У 6-місячного плоду розмір їх такий же, як і в дорослого. Мієлінізація волокон усього шляху, по якому проходять імпульси від периферичного відділу вестибулярного аналізатора і до довгастого мозку, відбувається в період від 14 до 20 тижнів внутрішньоутробного періоду. Дуже рано – на 21–22-й тиждень внутрішньоутробного розвитоку починають мієлінізуватися волокна, що з’єднують ядра переддверно-равликового нерва, розташовані в довгастому мозку, з мотонейронами спинного мозку. Трохи раніше (на 20-й тиждень) установлюється зв’язок між ядрами переддвірно-равликового і окорухового нервів.

Раннє морфологічне дозрівання вестибулярного аналізатора забезпечує поява вже на 4-м місяці внутрішньоутробного розвитку різних рефлекторних реакцій з вестибулярного апарата. Вони виявляються в зміні тонусу м’язів, у скороченні м’язів кінцівок, шиї, тулуба, м’язів очних яблук.

У грудних дітей можна спостерігати цілий ряд рефлексів з вестибулярного апарата: розведення рук і розчепірювання пальців при струсі ліжечка, умовні рефлекси на положення для годування грудьми матері, позитивний умовний рефлекс на погойдування. На 2–3-му місяці дитина диференціює вестибулярні подразнення, визначаючи, наприклад, напрямок гойдання.

Багато вестибулярних рефлексів (розведення рук при струшуванні) спостерігаються тільки в перші місяці життя. Показано, що збудливість вестибулярного аналізатора зменшується зі збільшенням віку дітей. Висока збудливість вестибулярного аналізатора у внутрішньоутробному періоді розвитку знаходить собі пояснення в тому впливі, який він робить на розвиток нервової системи. Припускають, що раннє морфологічне і функціональне дозрівання вестибулярного аналізатора має велике значення, сприяючи розвитку пов’язаних з ним нейронів спинного і головного мозку. Імпульси, що йдуть по нервових волокнах від вестибулярних рецепторів до відповідного нейронам довгастого мозку, викликають звільнення в кінцевих розгалуженнях цих волокон специфічних хімічних речовин. Останні сприяють дозріванню нейронів вестибулярних ядер довгастого мозку і мієлінизації їх аксонів, що направляються до мотонейронів спинного мозку, нейронів мозочка і ядер окорухового нерва.

Дозрівання цих нейронів також направляється хімічною речовиною, що виділяється у кінцевих розгалуженнях аксонів нейронів вестибулярних ядер довгастого мозку.