6.5. Складання розмічувальних креслень

За результатами геодезичної підготовки проекту інженерних споруд (§ 6.3, рис.6.6) складають розмічувальні креслення.

Розмічувальні креслення– це схема в довільному масштабі винесення і закріплення на місцевості основних або головних осей споруди, яка містить: розміщення пунктів геодезичної основи або твердих предметів і контурів місцевості, елементи та методи геодезичних розмічувальних робіт.

Керуючись проектом геодезичної підготовки проекту споруди шляхом аналізу, з врахуванням наявності геодезичних приладів, умов місцевості, вибирають найбільш оптимальні методи розмічувальних робіт за дотриманням необхідної точності. Місця пунктів закріплення осей вибирають за умов їх зберігання на період виконання будівельних робіт.

На рис. 6.14 показано варіант розмічування і закріплення головних осей житлового будинку на забудованій території від існуючих будинків.

Рис. 6.14. Розмічування і закріплення головних осей

будинку від твердих контурів

На рис. 6.14 показано варіант використання лінійних засічок і кутових вимірів при розмічуванні головних осей будинку. На місцевості розмічування виконують у такому порядку.

1. На стіні будинку шляхом лінійних промірів визначають і розмічають фарбою положення точкиа.

2.Способом лінійної засічки від кутівв,гбудинку розмічають і закріпляють точку 0 перетину головних осей будинку.

3. Встановлюють теодоліт в точці 0, приводять в робоче положення, візують трубу на точку аі перевернувши трубу через зеніт намічають і закріплюють постійними знаками точки 1,2 при двох положеннях вертикального круга (КП, КЛ).

4. Від напрямку 0а, відкладають горизонтальний кут= 270^опри КП та КЛ і намічають точкубголовної осі на стіні будинку .

5. По створу лінії ОБ обертанням зорової труби теодоліта через зеніт при положенні КП і КЛ розмічають і закріплюють точки осі 3і4.

Таким чином, по точкам головних осей 1,2,ата3,4,бможна визначити їхнє положення як на місцевості, так і монтажному горизонті.

На рис. 6.15 наведено розмічування креслення основних монтажних осей, які розмічають на нульовому та наступних монтажних горизонтах. Їх використовують для розмічування детальних монтажних осей та встановлення в плані елементів конструкцій у проектне положення.

На розмічувальних кресленнях показано: фасадні лінії будинку, основні монтажні осі АА, ББ, 1-1, 10-10; вихідні пункти геодезичної основи І, ІІ; дирекційні та горизонтальні кути, відстані.

Згідно з розробленими кресленнями розмічування характерних точок і ліній монтажних осей виконується в такому порядку.

1. Полярним способом від вихідних геодезичних пунктів розмічають на місцевості точки перетину осей А1, Б1 та А10.

2. У точці А1 від лінії А1-А10 контролюють величину кута до лінії А1-Б1 (= 90^о001) та відстаньd= 12,00 м1 см.

3. У точці А10, відклавши горизонтальний кут = 270^о00на відстані 12,00 м закріплюють точку Б10.

4. У точці Б1 контролюють, щоб кут між розміченими осями дорівнював =90^о001, а відстань до точки Б10 d=41,001см. При необхідності положення розмічених точок монтажних осей зміщують до проектного положення.

5. За допомогою теодоліта створним методом закріплюють основні монтажні осі по два знака з кожної сторони (рис. 6.15).

Рис. 6.15. Розмічування основних монтажних осей будинку

від пунктів геодезичної основи

–дирекційний кут та довжина розмічувальної лінії;

– точки закріплення розмічувальних осей

Завдання 2. На топографічному плані масштабу 1:2000 (рис. 6.16) у межах пунктирної ліній: 1) запроектувати промисловий цех розміром 20 + N x 40 + N метрів, де N – номер за списком студентської групи;

2) графо-аналітичним методом виконати геодезичну підготовку винесення проекта споруди на місцевість;

3. розробити розмічувальні креслення для винесення на місцевість від пунктів геодезичної основи:

• головних осей;

• основних осей;

Рис. 6.16. Топографічний план

4. для однієї із розмічувальних ліній обчислити її довжину на місцевості з врахуванням поправок за компарування рулетки, температуру та нахил місцевості;

5. визначити місце закріплення будівельного нуля;

6. обчислити відлік в по рейці в точці закріплення будівельного нуля, якщо відлік а по рейці на вихідному геодезичному пункті 14 або 15 дорівнює 1400 + N мм.

Вихідні дані: Х₁₄ = 442,210; Y₁₄ = 1060,723; Х₁₅ = 571,640; Y₁₅ = 1070,685; позначка будівельного нуля Н_”0” = Н_min + 1000 мм, де Н_min – мінімальна позначка місцевості в межах точки перетину головних осей споруди, k_1м = +1,3 мм; t_k = 20^oC; t_в = 10^оС. Кут нахилу лінії місцевості  обчислюється через позначки кінцевих точок заданої лінії.

Література: [1, с.242 – 257]; [5, с.11 – 67]; [6, с.191 – 230].