2.1. Загальні відомості

Кінцеві точки ліній місцевості або на інженерних спорудах закріплюють постійними або тимчасовими знаками.

Довжини ліній вимірюють такими способами:

1. прямим або безпосереднім за допомогою мірних стрічок, рулеток та ін. лінійних приладів;

2. непрямим або посереднім за допомогою ниткових, світло- та радіовіддалемірів, геометричних побудов на місцевості.

Точність лінійних вимірювань коливається в межах 1:1000000 до 1:200 залежно від вимог, способів вимірювань та приладів.

У безпосередньому способі використовують кінцеві (рис. 2.1,а) або шкалові (рис.2.1,б) мірні стрічки довжиною 20 метрів. Кінцеві мірні стрічки мають підписані метрові і дециметрові поділки. Шкалові – міліметрові поділки підписані через кожен дециметр та метрові позначки. У період вимірювань на місцевості кінці мірних стрічок фіксують шпильками (рис. 2.1,в).

Рис. 2.1. Мірні стрічки

У будівництві при виконанні геодезичних робіт використовують металеві та пластикові мірні рулетки довжиною 1,2,3,5,10,20,30 та 50 метрів та електронні рулетки.

Перед вимірюванням лінії, довжиною більше 150 м, провішують. Для цього в створі лінії встановлюють додаткові віхи (рис. 2.2).

Провішування виконують на око або за допомогою зорової осі труби теодоліта при точних вимірюваннях.

У процесі вимірювань задній кінець мірної стрічки (рулетки) суміщують з початковою точкою А, а передній встановлюють у створ лінії АВ і фіксують шпилькою 1 (рис. 2.1,б). Потім її переносять і так само відкладають другий раз і т.д. Залишок r визначають по поділкам стрічки або рулеткою.

Довжина лінії обчислюється за формулою:

Д = nl_o + r,

де n – кількість відкладень мірного приладу;

l_o – номінальна довжина мірного приладу;

r – довжина залишка.

Виміряні нахилені лінії проектують на горизонтальну площину. Для цього за допомогою екліметра або теодолітом вимірюють кут нахилу лінії  з точністю до (рис. 2.2,а).

У посередньому методі при вимірюванні неприступних відстаней через річки, яри і т. ін. спочатку закріплюють точкам С і D зручні для вимірювання базиси b₁ і b₂ (рис. 2.3).

В отриманій геометричній схемі із двох трикутників вимірюють базиси b₁ і b₂ та кути  і .

Рис. 2.3. Визначення неприступної відстані

Довжину шуканої відстані D обчислюють за формулами:

; ;.

Контроль , дезадана відносна точність вимірювань шуканої лінії.

При використанні сучасних електронних рулеток, світло- та радіовіддалемірів (електромагнітних віддалемірів) шукану довжину лінії визначають безпосередньо по цифровому електронному табло. У процесі вимірювань на вихідній точці А встановлюють віддалемір, а на кінцевій точці відбивач. Наводять промінь віддалеміра на відбивач і отримують шукану довжину ліній.

Сучасні електронні віддалеміри та електронні рулетки не потребують встановлення спеціального призмового відбивача. Їхній промінь відбивається безпосередньо від тих предметів, на яких вони були направлені.

2.2. Компарування мірних приладів

При виготовлені довжина мірних приладів може дещо відрізнятися від нормальної довжини еталонних приладів.

Визначення дійсної довжини мірного приладу називають компаруванням. Його виконують на компараторах (польових або лабораторних). Компарування мірних стрічок та рулеток виконується на польових компараторах довжиною 20,40,50 та 120 м. Компаратор – це закріплена постійними знаками лінія, довжина якої L_k, визначена більш точними приладами.

При компаруванні багатократно вимірюють довжину компаратора L_k робочою мірою, отримують результати L₁, L₂, …, L_n. Обчислюють середнє арифметичне значення та поправку компарування:

• на довжину мірного приладу:

,

де п – число укладань мірного приладу;

• на метр довжини:

.

У лабораторних умовах укладають еталонний мірний прилад і робочий. Суміщають початкові нульові штрихи. Натягують їх вагою 10 кг. Різниця між кінцевими штрихами і складе поправку компарування на довжину мірного приладу.