24.Характеристика общинного методу соціальної роботи

Виникнення методу общинної роботи пов'язують зі створенням у 1884 р. англійським пастором Самуелем Барнетом у Лондоні Тойнбі-холлу. Щоб поліпшити умови життя бідняків, він разом зі своєю сім'єю і студентами переїхав в один із найбідніших кварталів столиці. Ця спроба знайшла підтримку серед багатьох прихильників гуманізму і особливо серед студентів університетів. Як волонтери вони селились у найбідніших міських районах Великобританії і ста­вали для населення помічниками у налагодженні їхньої освіти і куль­турної діяльності, а також здійсненні соціальних реформ.Потім цю ідею було підхоплено і експортовано у США, де вона й утвердилась у практиці професійної діяльності. Один із найвідомі-ших Холл-Хаус заснувала Джейн Адаме у 1889 р. у Чикаго. Згодом роботу в общинах розгорнули представники благодійних організа­цій багатьох країн, які вбачали причину проблем клієнтів в соціаль­но-економічних і політичних умовах їх життя.Загалом із огляду на соціальну роботу діяльність в общині роз­глядається як процес втручання з метою вирішення соціальних проб­лем, підвищення рівня надання послуг і соціально-політичного фун­кціонування членів общини. При цьому акцент робиться на роз'яс­нювальній роботі і на створенні структур, здатних розширити можливості общини.

25)Взаємозв*язок амер. І європейських традицій соц.Роб поч 20 ст

Появу мобільної соціальної роботи пов'язують із загостренням в молодіжному середовищі таких соціальних проблем, як бездомність, безпритульність, наркоманія, правопорушення, прояви агресивності серед представників окремих субкультур. Зародившись в середовищі ентузіастів із США, вона швидко розповсюдилася по Європі, зберігаючи при цьому своє англійське звучання в німецькій, французькій та інших мовах — «стрітворк»В українській мові можна також зустріти вживання прямої кальки з англійської — вулична соціальна робота.методи в Європі прийнято вважати завезеними із-за океану, але це не зовсім правильно, бо корінням вони сягають різних європейських шкіл. Європейські ж соціальні працівники у вигнанні сприяли їх поверненню назад, будучи переконаними, що цим вони сприяють відродженню методологічних традицій, перерваних під час нацизму»Зв'язок між американськими і європейськими традиціями здійснення групової соціальної роботи встановила Гізелла Конопка. Під час націоналістичного терору за зв'язок із соціалістичним робітничим рухом вона була ув'язнена в концтаборі, а згодом емігрувала до США.

26.Характеристика основних положень «держави загального добробуту» Термін „держава загального добробуту” став широко застосовуватися у 1960-і роки, однак економічні та політичні засади такої держави розвиваються на європейському континенті ще з кінця ХІХ століття, однак найбільш активно після закінчення Другої світової війни.Державу загального добробуту називають також соціальною державою, підкреслюючи ту важливу роль, яку має виконувати держава для вирішення й регулювання соціальних проблем. Це держава, найважливішим напрямом діяльності якої є забезпечення добробуту і розвитку усіх своїх громадян. Під досить абстрактним поняттям „загальний добробут” розуміють конкретні напрями діяльності держави щодо організації системи освіти, охорони здоров’я та забезпечення житлом (соціальні служби), боротьби проти бідності і соціального відторгнення, ліквідації будь-яких форм дискримінації тощо.Розвиток демократичних принципів у європейських країнах відбувався за рахунок поступового розширення соціальної бази демократії та розширення прав громадян. Прийнято виділяти три групи прав – громадянські, політичні та соціальні і, відповідно, говорити про три види або ступені громадянства, де соціальне громадянство відображає найвищий ступінь гарантій прав людини.Соціальні права стали реальністю відносно недавно в порівнянні з двома іншими групами прав – у ХХ столітті. Ці права мають свою специфіку, вони не так чітко окреслені, як громадянські й політичні. У різних країнах соціальні гарантії значно відрізняються за змістом та обсягом. Соціальні права належать до сфери перерозподілу доходів на підставі існуючих у суспільстві уявлень про справедливість. Розвиток соціальних прав підвищує матеріальну цінність приналежності до соціальної держави і, таким чином, закріплює легітимність національного уряду і державну лояльність.

27)Моделі соц пол. І соц практики та їх вплив на соц роб! Для патерналістської моделі соціальної політики і соціальної практики характерно намагання досягти ефективності, використовуючи фонди на забезпечення найбільш потребуючих допомоги членів суспільства, які не в змозі самі себе забезпечити. У порівнянні з іншими вона відрізняється низьким рівнем участі державі-;у вирішенні соціальних проблем. Основний тягар соціального забезпечення несе сім'я і приватні благодійники (США, Японія). Корпоративістській моделі притаманна законодавчо закріплена співучасть державних і громадських структур у в и р і ш е н н і проблем індивіда, групи, общини. Етатистська модель соціальної політики орієнтована на централізовану, екстенсивну (кількісно розширюючу) і дорогу систему соціального забезпечення. Намагання забезпечити рівність приводить до сильної державної участі в соціальному обслуговуванні і виплаті соціальної допомоги, контроль за реалізацією державної соціальної політики здійснюється місцевими органами влади, підзвітними центральному уряду .Розгляд моделей соціальної політики і соціальної практики має важливе значення для соціальної роботи, оскільки вони займають важливе місце в будь-якій системі соціального захисту. Проте, як вказує Уолтер Лоренц, система соціального захисту і особливо реальна практика не визначаються ними безпосередньо