- •2.З’ясувати і пояснити особливості процесу виховання
- •3.Охарактерезувати систему педагогічних наук,розкрийте зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •4.Розкрити сутність особистісного підходу у вихованні,сформувати основні вимоги до організації виховного процесу.
- •5.Співвідношення шкільного навчання і наукового пізнання можна спів ставити через визначення спільного й відмінного між ними.Встановіть і поясніть це спільне й відмінне.
- •6.Сформувати основні завдання,розкрити зміст та визначити педагогічні умови організації трудового виховання у сучасній школі.
- •8.Що таке конфлікт у вихованні?Охарактерезувати структуру,визначити типи конфліктних ситуацій.Стилі поведінки у конфлікті.
- •9.Вказати і пояснити основні фунції процесу навчання.
- •10.Визначити критерії оцінки вихованості учнів.Які методи дослідження використовувалися при цьому?
- •13.Що таке навчання як педагогічний процес?Вкажіть основні структурні елементи процесу навчання.
- •12.З’ясувати трудності і суперечності сімейного виховання.
- •14.Охарактерезуйте систему роботи школи з формування естетичної культури школярів.
- •15.Охарактерезувати систему дидактичних принципів,намітити шляхи реалізації одного з принципів навчання.
- •16.Визначити основні завдання підготовки школярів до подружнього життя.
- •17.Які способи (форми) організації навчальної діяльності школяра на уроці вам відомі?
- •18.Встановити взаємозв’язок понять «розвиток» , «виховання» , «соціалізація» особистості.
- •19.Охарактеризувати діяльність вчителя та учнів у процесі навчання.Розкрити роль мотивів в учінні школярів.
- •20.Визначити і пояснити педагогічні умови взаємодії особистості і колективу.
- •21.З’ясувати сутність педагогічної діагностики : діагностика,діагностування,контроль та оцінка успішності?
- •22.Виділити у понятійному апараті педагогіки головне поняття,дайте його сутнісну характеристику.
- •23.Охарактеризувати сучасну систему оцінки знань,умінь і навичок учнів.
- •24.Розкрити сутність філософсько – світоглядної підготовки школярів,шакреслити шляхи формування світогляду
- •25.Охарактеризувати поняття «метод», «прийом», «засіб» навчання.Які класифікації навчання вам відомі.
- •26.Визначити й обгрунтувати основні вимоги до організації діяльності у виховному процесі.
- •27.Охарактеризувати методи навчання за джерелами одержання знань.
- •28.З’ясувати зміст і роль громадського виховання у системі формування базової культури особистості.
- •29.Охарактерезувати класифікацію методів навчання за рівнем пізнавальної діяльності учнів.
- •30.Визначити основні завдання й зміст фізичного виховання школярів
- •31.Охарактеризувати сучасні методи науково – педагогічних досліджень
- •33.Пояснити чим обумовлений вибір методів навчання у сучасній школі.
- •35.Розкрити структуру процесу засвоєння знань учнями.
- •36.Що таке діяльність особистості? з’ясувати особливості виховної діяльності, охарактеризувати її види.
- •37.Здійснити порівняний аналіз головних вікових та індивідуальних особливостей молодшого школяра,підлітка й старшокласника у навчальній діяльності.
- •38.Розкрити основні фунції та обов’язки класного керівника.
- •Основні обов’язки класного керівника :
- •40.Вказати на основні стилі(стратегії) поведінки в конфлікті.Поведінка вчителя у конфліктній ситуації.Особливості управління педагогічним конфліктом.
- •42.Які ідеї сучасної ідеології виховання мають бути покладені в основу зміту особистісно зорієнтованих технологій виховання?
- •43.Що таке методологія педагогіки?Охарактерезувати основні філософські напрямки,що виступають у якості різних людинознавчих наук,в тоу числі й педагогіки.
- •44.Розкрити найважливіші закономірності процесу виховання.
- •45.Сформувати і пояснити основні вимоги до сучасного уроку в школі.
- •Визначають ряд вимог до уроку, які необхідно враховувати :
- •46.Дати визначення «метод» , «прийом» , «засіб» виховання.На які групи поділяються методи виховання у відомих вам класифікаціях?
- •47.Охарактеризувати типологію уроків за дидактичною метою.
- •48.Пояснити з якою метою використовувалися група методів формування свідомості особистості вихованця .Сформувати основні вимоги до їх реалізації.
- •49.Розкрити структуру комбінованого уроку.
- •50.Охарактеризувати методи стимулювання поведінки й діяльності школярів.
- •51.Чим характеризується структура уроку засвоєнням нових знань.
- •52.Пояснити думку про те,що виховання є спеціально організований і свідомо здійснюваний педагогічний процес.
- •55.Відомо, що відносно самостійними видами діяльності педагога є викладання і виховна робота.Охарактеризувати їх.
- •56.Визначити ознаки виховного колективу.Розкрити його основні етапи (стадії) розвитку.
- •57.Охарактеризувати державні нормативні документи,в яких відображений зміст освіти у сучасній школі.
- •58.Довести,що виховання – це процес інтеграції загальнолюдських цінностей.
- •59.Відомо,що основна фунція педагога є управлінська(управління педагогічним процесом).З’ясувати яким чином вона реалізується на кожному з етапів даного процесу.
- •60.Визначити місце особистості у системі колективних відносин,назвати ознаки колективу.
42.Які ідеї сучасної ідеології виховання мають бути покладені в основу зміту особистісно зорієнтованих технологій виховання?
Ідея особистісно зорієнтованої освіти, що формує у школяра адекватний сучасним вимогам рівень загальної культури й активну громадянську позицію, притаманна особистісно орієнтованим і навчанню, і вихованню. Але якщо в аспекті навчання теоретичні положення та технологічні процеси розроблені до ступеня реалізації, то в аспекті виховання існують значні пробіли й у теорії, і особливо в технологіях. Як будь-яке нове явище, особистісно зорієнтовані технології виховання не мають сьогодні загальноприйнятих визначень, класифікацій, яких-небудь стандартизованих описів. Їхній опис і практичне застосування характеризуються авторськими варіантами. За останнє десятиліття в педагогічній пресі було описано з тим чи іншим ступенем деталізації безліч дидактичних інноваційних розробок, що так чи інакше звернені до особистості учнів. Багато які з них привернули увагу вчителів. Потреба школи, що зміюється, в інноваціях виявилася такою великою, що почався стихійний процес їх безконтрольного масового іспиту, застосування, адаптації до особистості педагога, до рівня його сприйняття й підготовленості, до реальних умов виховання. І що ж? Масове запозичення інновацій відбувається, як правило, на основі літературних джерел, у порядку особистої ініціативи педагогів, без необхідного наукового забезпечення. У результаті виникають небезпеки некритичного копіювання досвіду, механічного переносу прийомів педагогічної діяльності в інші умови, спроби списати особистісні невдачі вчителя на недоліки та слабості технології, і навпаки. На рівні самосвідомості шкільного вчителя звертання до особистості дитини сприймається як пряме й обов'язкове соціальне замовлення сучасного суспільства сучасній школі. Однак шляхам і способам педагогічного забезпечення цієї вимоги педагог фактично не навчений. Це й примушує його до пошуків. Що ж стосується особистісно зорієнтованого підходу до виховання, то в педагогічній літературі він був представлений як один із можливих засобів реалізації проголошеного принципу гуманізації освіти. Одночасно робилися спроби додати до ідеї гуманізації навчально-пізнавальної діяльності конкретні організаційні форми, для яких поступово затверджувалося поняття "особистісно зорієнтовані технології".
43.Що таке методологія педагогіки?Охарактерезувати основні філософські напрямки,що виступають у якості різних людинознавчих наук,в тоу числі й педагогіки.
Методологія педагогіки - вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання педагогічної дійсності.
Нині одночасно співіснують різні філософські вчення (направлення) , що виступають як методології різних людинознавчих наук , в тому числі і педагогіки : екзистенціалізм , прагматизм , діалектичний матеріалізм , неотомізм , неопозитивізм та ін.. Екзистенціалізм , або філософія існування - це переживання людиною свого буття у світі.. Основне поняття екзистенціалізму - існування ( екзистенція ) - індивідуальне буття людини, зануреної в своє " Я". Для екзистенціалістів об'єктивний світ існує лише завдяки буттю суб'єкта . Вони заперечують існування об'єктивного знання і об'єктивних істин. Зовнішній світ такий, яким його сприймає внутрішнє " Я " кожного.Екзистенціалісти відзначають деформацію особистості в сучасному світі , її відчуження , втрату своєрідності і т.п. Вихід з цього становища вони вбачають у тому , що індивід повинен творити себе сам. Тому й мета школи полягає в тому , щоб навчити школярів " творити себе як особистість , вчити їх так , щоб вони створювали себе " .Заперечуючи об'єктивні знання , екзистенціалісти виступають проти програм і підручників у школах. Оскільки цінність знань визначається тим , наскільки вони важливі для конкретної особистості , то вчитель повинен надати учневі повну свободу в їх засвоєнні . Учень сам визначає сенс речей і явищ. При цьому провідну роль відіграє не розум , а почуття , мрія , віра . Екзистенціалізм виступає як філософського підстави індивідуалізації навчання. Засновники прагматизму заявили про створення нової філософії , яка стоїть поза ідеалізму і матеріалізму . Головні поняття в прагматизмі - " досвід" , "справа" . Пізнання дійсності вони зводять до індивідуальному досвіду людини. Для них немає об'єктивного наукового знання. Усяке знання , стверджують вони , істинно , якщо воно отримано в процесі практичної діяльності людини , корисно для нього.Найбільш яскравий представник прагматизму - американський вчений Дж.Дьюи . Він вважається засновником прагматичної педагогіки , яка надавала і продовжує чинити сильний вплив на шкільну освіту багатьох країн , і в першу чергу США .Спираючись на базове поняття прагматизму - " досвід" , Дж.Дьюи оголосив індивідуальний досвід дитини основою навчального процесу . Мета освіти , на його думку , зводиться до процесу " самовиявлення " даних дитині від народження інстинктів і схильностей . З позиції індивідуального досвіду Дж.Дьюи і його послідовники ( Т.Брамельд , А.Маслоу , Е.Келлі та ін ) розглядають питання морального виховання . Вони стверджують , що людина не повинна керуватися в своїй поведінці якимись заздалегідь сформульованими принципами і правилами. Він веде себе так , як диктує йому дана ситуація і поставлена їм мета . Морально все , що допомагає досягненню особистого успіху . Діалектичний матеріалізм як філософське вчення про найбільш загальні закони руху і розвитку природи , суспільства і мислення зародився в 40 -і рр. . ХIХ в . Широке поширення він отримав в ХХ в . , Особливо в країнах соціалізму. Найбільш великі його представники - К.Маркс і Ф.Енгельс поширили матеріалізм на розуміння історії суспільства , обгрунтували роль суспільної практики в пізнанні , органічно поєднали матеріалізм і діалектику .Основні положення діалектичного матеріалізму зводяться до наступного: матерія первинна , а свідомість вдруге ; воно виникає в результаті розвитку матерії ( мозку людини) і є його продуктом (принцип матеріалістичного монізму ) ; явища об'єктивного світу і свідомості причинно обумовлені , оскільки взаємопов'язані і взаємозалежні (принцип детермінізму ) ; всі предмети і явища перебувають у стані руху , розвиваються і змінюються (принцип розвитку) .У філософії діалектичного матеріалізму важливе місце займають закони діалектики : перехід кількісних змін у якісні , єдність і боротьба протилежностей , заперечення заперечення .Діалектико- матеріалістична педагогіка виходить з того , що особистість є об'єкт і суб'єкт суспільних відносин . Її розвиток детерміновано зовнішніми обставинами і природною організацією людини. Провідну роль у розвитку особистості відіграє виховання , яке являє собою складний соціальний процес, що має історичний і класовий характер. Особистість і діяльність людини знаходяться у єдності: особистість проявляється і формується в діяльності . Неотомізм - вчення , яке від середньовічного релігійного філософа Фоми Аквінського , який з метою посилення впливу церкви на людей визнавав розум як засіб, необхідний для доказу релігійних догм. Неотомісти , розвиваючи ідеї середньовічного філософа в сучасних умовах , враховують той факт , що наукові знання міцно увійшли в життя людей. Неотомісти доводять провідну роль релігії у вихованні підростаючих поколінь. міститься різка критика падіння моральних устоїв в сучасному світі. Вони вказують на зростання злочинності , жорстокості , наркоманії , які ведуть до деструкції суспільства. Неотомісти звинувачують школу у зайвій раціональності і забутті " досознательного " , в якому , нібито , знаходяться джерела любові, щастя , свободи і сенсу життя. Тому вся система навчання і виховання , на їх думку , має бути спрямована на розвиток " досознательного " прагнення наблизитися до Бога. Неопозитивізм , залишаючись у своїй суті позитивізмом , увібрав в себе деякі сучасні поняття і терміни і посів чільне місце в сучасній філософії . Слабкість педагогіки неопозітівісти вбачають у тому , що в ній домінують даремні ідеї та абстракції , а не реальні факти. Яскравий представник неопозитивізму - Дж.Конант , великий вчений- атомник і політичний діяч США . Його книги "Американська середня школа сьогодні" , " Підготовка американських вчителів " та ін справили великий вплив на педагогічну думку США .
