- •Вступ
- •Список 3 (невідкладні стани):
- •Розділ 2.
- •Загальний огляд
- •Стан свідомості
- •Положення хворого
- •Хода та постава
- •Стан шкіри і її додатків
- •Стан видимих слизових оболонок
- •Обстеження лімфатичних вузлів
- •Стан м’язів*
- •Стан кісток
- •Стан суглобів
- •Обличчя
- •Спочатку оглядають обличчя хворого в цілому. Потім послідовно досліджують надбрівні дуги, повіки, ніс, рот, вуха.
- •При запаленні повіки стають припухлими, гіперемованими, гарячими на дотик і болісними. Шкіра повік іноді буває гіперпігментованою у хворих на дифузний токсичний зоб (симптом Еллінека) і хронічну надниркову недостатність.
- •Виражене потовщення губ (макрохейлія) характерне для хворих на акромегалію та мікседему.
- •Припухання та деформація губ, що виникають раптово, звичайно спричинені алергійним або ангіоневротичним набряком.
- •Променеподібні білі рубці на шкірі верхньої губи можуть спостерігатися у хворих на уроджений люес. Зрідка трапляються уроджений
- •Запалення губ (хейліт) може бути спричинене інфекційними агентами, хімічними іритантами, алергенами або несприятливими метеорологічними факторами.
- •Вогнищєві запальні висипання на губах спостерігаються при сифілісі, туберкульозі, проказі. Злоякісні новоутворення найчастіше уражають нижню губу.
- •У деяких хворих застудні захворювання супроводжуються появою на губах згрупованих дрібнопухирцевих висипів із прозорим вмістом (Herpes labialis).
- •Через 2-3 дні пухирці проривають і на їх місці утворюються кірочки. Зрідка подібні висипання з’являються на крилах носа та вушних раковинах. Даний симптом спричинений хронічним вірусним ураженням трійчастого нерва.
- •Вуха
- •Статура
- •Температура тіла
- •ХВОРОБИ СУГЛОБІВ
- •Класичні симптоми ДОА – крепітація, хруст у суглобі при активних руках.
- •Діагностика остеоартриту складається з типової клінічної картини (біль, хруст, вузлики, деформація), рентгенологічних змін.
- •Особливості суглобового синдрому при ревматоїдному артриті
- •ОКРЕМІ ВАСКУЛІТИ
- •Приступи инспираторного ядухи, обумовлені застоєм крові в малому колі кровообігу при недостатності лівих відділів серця, називаються серцевою астмою.
- •ТОПОГРАФІЧНА ПЕРКУСІЯ грудної клітки використовується для визначення границь легень.
- •При пошуку верхнього легеневого краю зпереду плесиметр розташовують над ключицею і паралельно їй, перкутуючи від її центра вертикально нагору до переходу ясного легеневого звуку в тупий.
- •Оцінку границі (тут і далі) роблять ПО КРАЮ ПАЛЬЦЯ, ПРОТИЛЕЖНОГО НАПРЯМКУ ПЕРКУСІЇ. У здорових людей верхівки виступають над ключицею на 3 – 4 див.
- •ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ
- •Нормальні межи тупості серця
- •Значення
- •Показник
- •Показники, одержувані при спірометрії
- •Легеневі обсяги
- •Нічна пароксизмальна гемоглобінурія
- •Причина
- •Пригнічення імунітету (часті інфекції)
- •Анемія
- •Помірний
- •Дія мутагенних чинників на проліферуючі кровотворні клітини
- •Прояв
- •Прояв
- •Мієлопроліферативні хвороби
- •Лімфопроліферативні хвороби
- •Лімфоми не-Годжкіна (В та Т-клітинні)
- •Мієломна хвороба (пухлина з плазматичних клітин)
- •Вид ураження
- •Які отруєння
- •Система травлення
- •(Проф.. М.А. Оринчак, проф. В.М.Жебель)
- •Стравохід (Проф. М.А. Оринчак)
- •Шлунок (Проф. М. А. Оринчак)
- •Кишечник (Проф. В.М. Жебель)
- •Підшлункова залоза (Проф. В.М. Жебель)
- •Печінка і жовчні шляхи (Проф. М.А. Оринчак)
- •Стравохід
- •ШЛУНОК.
- •Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
- •Рис. 6.10а. Рентгенограма шлунка. 1 – кардіальний відділ. 2- дно шлунка. 3- мала кривизна. 4- хребет. 5- виразкова ниша. 6 - антральний і пілоричний відділи.
- •Анамнез
- •Табл. 1.
- •ІІ. Синдром диспепсії. Синдром недостатності травлення має три форми проявів.
- •ОСНОВНІ СИНДРОМИ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ПЕЧІНКИ:
- •Види жовтяниць
- •Анастомози компенсують порушення портального кровообігу
- •Пальпація
- •Рис.7.8. Пальпація нирки у положенні стоячи.
- •Перкусія.
- •Перкуторно можна визначити також притуплення над лобком від наповнення сечового міхура. Перкусію ведуть від пупка згори вниз по середній лінії, палець-плесимер кладуть паралельно лобку.
- •Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Обсяг та послідовність дослідження
- •Рентгенологічне дослідження
- •Катетеризація сечового міхура
- •Цистоскопія
- •Біопсія нирок
- •Ультразвукова ехографія та магніто резонансне сканування
- •Рис. 7.13. УЗД нирок.
- •Радіоізотопні методи дослідження
- •Синдром анемії
- •Геморагічний синдром (див. Розлади гемостазу
- •Синдром імунодефіциту
- •Синдром пригнічення кровотворення
- •Синдром гіперспленізму
- •Синдром гемолізу
- •Синдром сидеропенії
- •Таблиця 5. Можливі варіанти зміни форми еритроцитів
- •Таблиця 7. Характеристика включень у цитоплазмі еритроцитів
- •Схема 1. Обстеження хворих на анемію
- •Таблиця 10. Морфологічно змінені нейтрофільні гранулоцити
- •Схема 2. Патогенез гематоонкологічних хвороб
- •Синдром пухлинного росту
- •Схема 3.Обстеження хворих на гематоонколігічні хвороби
- •Таблиця 13. Систематизація гематоонкологічних хвороб
- •За сучасних умов важливим є страховий анамнез. Необхідно з’ясувати, чи знаходився хворий на листку непрацездатності, який час, чи застрахований він страховими компаніями тощо.
- •Розділ 11.
- •ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ В КРИТИЧНОМУ СТАНІ
- •Невідкладна допомога за аритмій серця
- •Шлуночкова екстрасистолія та пароксизмальна тахікардія
- •Миготлива аритмія
- •Кома – це тривала глибока втрата свідомості, за якої у хворого зберігаються лише деякі рефлекторні реакції на зовнішні подразники.
- •В цьому випадку необхідно диференціювати синдроми, які є безпосередньою загрозою життю хворих:
- •Зняття болю
- •Запобігання фатальним аритміям
- •ПЕРЕЛІК
- •УРАЖЕННЯ ІОНІЗУЮЧИМИ ВИПРОМІНЮВАННЯМИ
- •Таблиця 1
- •КЛАСИФІКАЦІЯ РАДІАЦІЙНИХ УРАЖЕНЬ
- •УРАЖЕННЯ ОТРУЙНИМИ РЕЧОВИНАМИ У ВОЄННИЙ ТА МИРНИЙ ЧАС
- •Загальні положення, класифікація
- •Принципи діагностики отруєнь
- •Діагностика отруєнь направлена на встановлення хімічної етіології ураження і основана на таких заходах:
- •Таблиця 1
- •ОРИЄТОВАНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВИДУ ОТРУЄННЯ ЗА ХАРАКТЕРНИМ ЗАПАХОМ
- •Таблиця 2
- •СИНДРОМИ ОТРУЄННЯ ЗА ФАРМАКОЛОГІЧНОЮ ОЗНАКОЮ
- •Таблиця 3
- •ОЗНАКИ РІЗНИХ ВИДІВ ОТРУЄНЬ
- •Невідкладна допомога
- •2. ОСОБЛИВОСТІ ОТРУЄННЯ ХЛОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ (ХОС)
- •3. ОСОБЛИВОСТІ ОТРУЄНЬ РЕЧОВИНАМИ ЗАДУШЛИВОЇ ДІЇ
- •4. ОТРУЄННЯ ОКИСОМ ВУГЛЕЦЮ (СО)
- •Механізм отруєння полягає в тому, що окис вуглецю (СО) міцно, хоча й оборотно,зв'язується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін(СОНв). Таким чином, гемоглобін не може виконувати функцію постачання кисню і організм страждає від аноксії.
- •ДІАГНОСТИКА ГОСТРОГО ОТРУЄННЯ ОКИСОМ ВУГЛЕЦЮ:
- •Для отруєння ціанідами, бензином, алкоголем, бензолом характерний запах із рота. При комі від інсульту характерне стійке підвищення АТ, звуження зіниць і асиметрія неврологічних симптомів.
- •5. ОТРУЄННЯ ЕТІЛОВИМ СПИРТОМ ТА ОПІАТАМИ
- •ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ
мг 5 або 10% розчину глюкози, 40 мл – 4% розчину калію хлориду, 5-10 мл 25% розчину магнію сульфату,
10 ОД інсуліну).
Для підняття АТ, якщо він не підвищився, призначаю ть агоністи адренорецепторів - адреналін 0,1% - 1,0, норадреналін 0,2% - 1,0-2,0 мл в/в, добутамін. Головними для лікування гострої серцевої недостатності є дофамін і добутамін (добутрекс - синтетичний катехоламін), Уводять в/в крапельно 250 мг розводять в 250 мл 5% розчину глюкози або реполіглюкіну. Він діє через 1- 2 хвилини.
Дофамін (допамін - біологічний попередник норадреналіну) 200 мг (5 мл) розводять у 400 мл реополіглюкіну або 5% розчині глюкози Уводять в/в, крапельно. Ефект залежить від швидкості уведення. Норадреналін - природний катехоламін Уводять в/в 2 мл 0,2% в 500 мл 5% розчину глюкози. Адреналін 0,1% - 1,0 в/в в 100-200 мл 5% розчину глюкози.
Якщо стан хворого не стабілізується, переходять до внутрішньо аортальної контрпульсації (в низхідний відділ аорти вводять балон і роздувають його в діастолу - підвищує діастолічний тиск і коронарний кровоток, у систолу балон спорожнюють, що збільшує серцевий викид).
Проводять також корекцію кислотно-лужного балансу уведенням бікарбонату натрію 50-120 мл 1% розчину під контролем відповідних показників.
Невідкладна допомога за аритмій серця
Аритмії серця можуть бути причиною втрати свідомості внаслідок колапсу, шоку та як предтеча раптової зупинки кровообігу, тому потребують невідкладної допомоги.
Шлуночкова екстрасистолія та пароксизмальна тахікардія
Невідкладної допомоги потребують часті (більше 8 за хвилину), політопні, групові та ранні (R на Т) екстраситстоли, особливо в гострому періоді інфаркта міокарду або міокардита.
Використовують лідокаїн 2% розчин 2-10 мл, веропаміл (изоптин, фіноптин) 4 мл 0,25% розчину, новокаїнамід 10% розчин 5-10 мл, пропранолол (обзидан, индерал) 1-5 мг, кордарон (аміодарон) 150 мг, етмозин 2,5% - 2-4 мл.
Всі препарати вводяться внутрішньовенно струйно.
При надшлуночковій пароксизмальній тахікардії лікування починають з проби Вальсальви (натужуванні на вдосі) або Даніні-Ашнера (натискування на очні яблука), а також натискування на ділянку каротидного синуса.
При шлуночковій пароксизмальній тахікардії або неефективності медикаментозного лікування надшлуночкової пароксизмальної тахікардії методом вибору є імпульсна дефібриляція під короткочасним наркозом
(проводиться з анестезіологом).
Миготлива аритмія
Невідкладна допомога при пароксизмах миготливої аритмії надається внутрішньовенним крапельним уведенням 4 мл 0,25% розчину веропамілу або 150300 мг кордарону, або 1-5 мг пропранололу в 100 мл фізрозчину. Якщо хворий не приймав серцеві глікозіди можливо проведення імпульсної дефібриляції або введення 1 мл 0,025% розчину строфантину. Використовують також дизапирамід – 150 мг, пропафен 100-150 мг, новокаїнамід до 1 г.
Повна атріо-вентрикулярна блокада
Внутрішньовенно в 100 мл фізрозчину 1 мл 0,1% розчину атропіна сульфата, 90-120 мг преднізолона, 1мл 1% розчину ізопропілнорадреналіна (алупент) або 5 мг ізадрина сублінгвально.
За нападу Морганьї-Адамса-Стокса серцево-легенева реанімація та кардіостимуляція .
Ситуація 2. Вас покликали до хворого, стан якого поступово погіршувався аж до порушення свідомості, або хворий доставлений в Ваш офіс з порушенням свідомості.
Розрізняють декілька поступових стадій втрати свідомості: сомноленція, ступор, сопор та власно кома. Вони відрізняються ступенем втрати реакції на зовнішні подразники.
Сомноленція – це тривала, безперервна сонливість хворого, який забуває про їжу і прокидається тільки для фізіологічних відправлень, але він ще частково зорієнтований у власному стані та місцезнаходженні.
Ступор потребує інтенсивних зусиль для встановлення контакту з хворим, що все ж можливо.
Сопор – це стан, в якому тільки больові подразники вимушують хворого подати ознаки свідомості.
Кома – це тривала глибока втрата свідомості, за якої у хворого зберігаються лише деякі рефлекторні реакції на зовнішні подразники.
Окрім травми та інших уражень мозку причиною їх може бути гостре отруєння або метаболічні порушення при внутрішніх хворобах.
Диференційна діагностика цих станів становить іноді певні труднощі навіть у госпітальних умовах, але від швидкості та правильності надання першої лікарської допомоги безумовно залежить життя та прогноз подальшого перебігу хвороби.
В прекоматозних та коматозних станах дії лікаря підпорядковані єдиному алгоритму.
1.Якщо є свідки, слід опитати їх за час, місце втрати свідомості, наявність провокуючих факторів, положення тіла потерпілого у момент втрати свідомості, чи був крик, наявність судом, рухів, сечовиділення, блювання.
При наявності родичів або сусідів, знайомих потерпілого розпитати анамнез хвороби, звички (алкоголь, наркотики). Шукати „карту хворого на цукровий діабет, донора” тощо.
2.Уважно оглянути голову (пальпувати) та обличчя на травми, шию –
на ригідність (менінгіт!), ніс та вуха на виділення крові, гною, ліквору, наявність ціанозу, слизову роту та язик - на сухість, сліди прикушування, очі
– крововиливи у кон’юнктиву, жовтяницю, дихання – ритм, глибина, частота, запах сечі, ацетону, алкоголю, шкіру - вологість, сухість, гіперемію, жовтяницю, серце – ритм, глухість тонів, живіт – синці при травмах, збільшення печінки, селезінки, асцит, кінцівки – наявність геміплегії, травм, слідів від введення наркотиків.
3. Терміново зробити аналізи крові, яку треба негайно взяти:
·на загальний клінічний аналіз,
·електроліти,
·глюкозу,
·кальцій,
·креатинин,
·сечовину,
·залишковий азот,
·білірубін,
·АСТ, АЛТ,
·алкоголь,
·рН, рО2, рСО2,
·коагулограму,
Зробити аналіз сечі:
·на цукор,
·ацетон,
·білок та
·мікроскопію осаду.
