мг 5 або 10% розчину глюкози, 40 мл – 4% розчину калію хлориду, 5-10 мл 25% розчину магнію сульфату,

10 ОД інсуліну).

Для підняття АТ, якщо він не підвищився, призначаю ть агоністи адренорецепторів - адреналін 0,1% - 1,0, норадреналін 0,2% - 1,0-2,0 мл в/в, добутамін. Головними для лікування гострої серцевої недостатності є дофамін і добутамін (добутрекс - синтетичний катехоламін), Уводять в/в крапельно 250 мг розводять в 250 мл 5% розчину глюкози або реполіглюкіну. Він діє через 1- 2 хвилини.

Дофамін (допамін - біологічний попередник норадреналіну) 200 мг (5 мл) розводять у 400 мл реополіглюкіну або 5% розчині глюкози Уводять в/в, крапельно. Ефект залежить від швидкості уведення. Норадреналін - природний катехоламін Уводять в/в 2 мл 0,2% в 500 мл 5% розчину глюкози. Адреналін 0,1% - 1,0 в/в в 100-200 мл 5% розчину глюкози.

Якщо стан хворого не стабілізується, переходять до внутрішньо аортальної контрпульсації (в низхідний відділ аорти вводять балон і роздувають його в діастолу - підвищує діастолічний тиск і коронарний кровоток, у систолу балон спорожнюють, що збільшує серцевий викид).

Проводять також корекцію кислотно-лужного балансу уведенням бікарбонату натрію 50-120 мл 1% розчину під контролем відповідних показників.

Невідкладна допомога за аритмій серця

Аритмії серця можуть бути причиною втрати свідомості внаслідок колапсу, шоку та як предтеча раптової зупинки кровообігу, тому потребують невідкладної допомоги.

Шлуночкова екстрасистолія та пароксизмальна тахікардія

Невідкладної допомоги потребують часті (більше 8 за хвилину), політопні, групові та ранні (R на Т) екстраситстоли, особливо в гострому періоді інфаркта міокарду або міокардита.

Використовують лідокаїн 2% розчин 2-10 мл, веропаміл (изоптин, фіноптин) 4 мл 0,25% розчину, новокаїнамід 10% розчин 5-10 мл, пропранолол (обзидан, индерал) 1-5 мг, кордарон (аміодарон) 150 мг, етмозин 2,5% - 2-4 мл.

Всі препарати вводяться внутрішньовенно струйно.

При надшлуночковій пароксизмальній тахікардії лікування починають з проби Вальсальви (натужуванні на вдосі) або Даніні-Ашнера (натискування на очні яблука), а також натискування на ділянку каротидного синуса.

При шлуночковій пароксизмальній тахікардії або неефективності медикаментозного лікування надшлуночкової пароксизмальної тахікардії методом вибору є імпульсна дефібриляція під короткочасним наркозом

(проводиться з анестезіологом).

Миготлива аритмія

Невідкладна допомога при пароксизмах миготливої аритмії надається внутрішньовенним крапельним уведенням 4 мл 0,25% розчину веропамілу або 150300 мг кордарону, або 1-5 мг пропранололу в 100 мл фізрозчину. Якщо хворий не приймав серцеві глікозіди можливо проведення імпульсної дефібриляції або введення 1 мл 0,025% розчину строфантину. Використовують також дизапирамід – 150 мг, пропафен 100-150 мг, новокаїнамід до 1 г.

Повна атріо-вентрикулярна блокада

Внутрішньовенно в 100 мл фізрозчину 1 мл 0,1% розчину атропіна сульфата, 90-120 мг преднізолона, 1мл 1% розчину ізопропілнорадреналіна (алупент) або 5 мг ізадрина сублінгвально.

За нападу Морганьї-Адамса-Стокса серцево-легенева реанімація та кардіостимуляція .

Ситуація 2. Вас покликали до хворого, стан якого поступово погіршувався аж до порушення свідомості, або хворий доставлений в Ваш офіс з порушенням свідомості.

Розрізняють декілька поступових стадій втрати свідомості: сомноленція, ступор, сопор та власно кома. Вони відрізняються ступенем втрати реакції на зовнішні подразники.

Сомноленція – це тривала, безперервна сонливість хворого, який забуває про їжу і прокидається тільки для фізіологічних відправлень, але він ще частково зорієнтований у власному стані та місцезнаходженні.

Ступор потребує інтенсивних зусиль для встановлення контакту з хворим, що все ж можливо.

Сопор – це стан, в якому тільки больові подразники вимушують хворого подати ознаки свідомості.

Кома – це тривала глибока втрата свідомості, за якої у хворого зберігаються лише деякі рефлекторні реакції на зовнішні подразники.

Окрім травми та інших уражень мозку причиною їх може бути гостре отруєння або метаболічні порушення при внутрішніх хворобах.

Диференційна діагностика цих станів становить іноді певні труднощі навіть у госпітальних умовах, але від швидкості та правильності надання першої лікарської допомоги безумовно залежить життя та прогноз подальшого перебігу хвороби.

В прекоматозних та коматозних станах дії лікаря підпорядковані єдиному алгоритму.

1.Якщо є свідки, слід опитати їх за час, місце втрати свідомості, наявність провокуючих факторів, положення тіла потерпілого у момент втрати свідомості, чи був крик, наявність судом, рухів, сечовиділення, блювання.

При наявності родичів або сусідів, знайомих потерпілого розпитати анамнез хвороби, звички (алкоголь, наркотики). Шукати „карту хворого на цукровий діабет, донора” тощо.

2.Уважно оглянути голову (пальпувати) та обличчя на травми, шию –

на ригідність (менінгіт!), ніс та вуха на виділення крові, гною, ліквору, наявність ціанозу, слизову роту та язик - на сухість, сліди прикушування, очі

– крововиливи у кон’юнктиву, жовтяницю, дихання – ритм, глибина, частота, запах сечі, ацетону, алкоголю, шкіру - вологість, сухість, гіперемію, жовтяницю, серце – ритм, глухість тонів, живіт – синці при травмах, збільшення печінки, селезінки, асцит, кінцівки – наявність геміплегії, травм, слідів від введення наркотиків.

3. Терміново зробити аналізи крові, яку треба негайно взяти:

·на загальний клінічний аналіз,

·електроліти,

·глюкозу,

·кальцій,

·креатинин,

·сечовину,

·залишковий азот,

·білірубін,

·АСТ, АЛТ,

·алкоголь,

·рН, рО2, рСО2,

·коагулограму,

Зробити аналіз сечі:

·на цукор,

·ацетон,

·білок та

·мікроскопію осаду.