26. Поняття операційного аналізу

Операційний аналіз (аналіз витрат, обсягів реалізації та прибутку або аналіз беззбитковості) – аналітичний підхід до вивчення взаємозв’язку між витратами та доходами підприємства при різних рівнях виробництва. Операційний аналіз – невід’ємна частина управлінського обліку. Такий аналіз сприяє пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною та обсягом продажу. Тому операційний аналіз є неможливим без розподілу витрат на постійні та змінні.

Змінні витрати – витрати, величина яких змінюється із зміною обсягів виробництва та реалізації продукції. До складу таких витрат належать: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці; частина виробничих накладних розподілених витрат тощо.Із зміною обсягу виробництва загальні змінні витрати зменшуються (збільшуються), одночасно на одиницю продукції вони залишаються незмінними.

Постійні витрати – витрати, величина яких не змінюється або змінюється несуттєво із зміною обсягів виробництва. До складу таких витрат належать витрати по сплаті орендних платежів; відсотки за користування кредитними ресурсами, амортизаційні відрахування, заробітна плата адміністративного персоналу, інші окремі види адміністративних та збутових витрат.

Змішані витрати включають елементи як постійних, так і змінних витрат. Прикладами таких витрат є витрати на утримання та експлуатацію обладнання (витрати на плановий ремонт, що здійснюється незалежно від інтенсивності експлуатації обладнання та витрати, пов’язані із завантаженням обладнання), оплата за електроенергію (на загальні потреби і технологічні цілі), заробітна плата продавців (постійний оклад та комісійні з продажу).

26. Поняття операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємств

Операційна діяльність суб'єкта господарювання відповідно до національних П(С)БО являє собою основну діяльність підприємства, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до ін­вестиційної або фінансової діяльності.

Загалом операційна, або основна, діяльність суб'єкта господарювання яв­ляє собою сукупність господарських операцій, реалізація яких безпосередньо пов'язана зі здійсненням тих видів підприємниць­кої діяльності, що передбачені положеннями статутних докумен­тів такого підприємства і забезпечують формування основної ча­стини його доходів.

Інвестиційна діяльність суб'єкта господарювання відповідно до національних П(С)БО ідентифікується як сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також коротко­строкових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівален­тами грошових коштів. Іншими словами, операції в межах інвес­тиційної діяльності суб'єкта господарювання ведуть до зміни, як правило, абсолютної величини або ж структури першого розділу активу балансу підприємства — необоротних активів.

Фінансову дія­льність суб'єктів господарювання в національних П(С)БО визна­чають як сукупність господарських операцій, які ведуть до зміни величини та/або складу власного і позичкового капіталу. Іншими словами, фінансова діяльність спрямована на кількісну та/або якісну зміну його пасивів з метою покриття потреб підприємства у капіталі.

Грошовий потік від фінансової діяльності суб'єкта господа­рювання — фінансовий грошовий потік — має розглядатися як коригуючий механізм формування фінансового забезпечення потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності.