26. Поняття чистого оборотного капіталу

Чистий оборотний капітал (Чистий робочий капітал, Net Working Capital, NWC) - різниця між величиною поточних активів і поточних зобов'язань. Його ще називають працюючим робочим капіталом, а в традиційній термінології — власними оборотними коштами.

Даний показник характеризує величину оборотного капіталу, вільного від короткострокових (поточних) зобов'язань, тобто частку оборотних коштів компанії, яка профінансована з довгострокових джерел і яку не треба використовувати для погашення поточного боргу. Зростання величини NWC означає підвищення ліквідності компанії і збільшення її кредитоспроможності. В той же час, дуже великі значення оборотного капіталу можуть сигналізувати про неефективну фінансову політику компанії, яка призводить до зниження рентабельності (наприклад, вибір довгострокових, але дорожчих джерел фінансування; невиправдане зниження кредиторської заборгованості і тому подібне).

Формула розрахунку:

NWC = Поточні активи - Поточні зобов'язання

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Недолік оборотного капіталу свідчить про нездатність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання. Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства. Наприклад: випуск акцій чи одержання кредитів понад реальну потребу.

З огляду на невелику суму поточних зобов’язань на підприємстві даний показник є досить, великим, що характеризує спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність. Важливе аналітичне значення має розгляд темпів зростання власного оборотного капіталу підприємства на тлі темпів інфляції.

Наявність та величина чистого оборотного капіталу свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

26. Порядок розподілу прибутку

Розподіл прибутку підприємства є важливим економічним важе­лем, що забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як господарюючого суб'єкта ринку, його трудового колективу.

Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, форми власності і організаційно-правового статусу підприємства. Одержаний  підприємством  прибуток  направляється  на  виплату податків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, попов­нення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резервного фонду (для акціонерних товариств).

Розподіл прибутку має певні особливості залежно від організаційно-правової форми господарювання. Так, якщо торговельне підприємство має статус акціонерного то­вариства, то при розподілі прибутку виникає необхідність формуван­ня фонду виплати дивідендів та резервного фонду, в обсягах визначе­них законодавством.

Розмір відрахувань до фонду виплати дивідендів залежить від об­сягу та структури (звичайні та привілейовані акції) акціонерного ка­піталу, кон'юнктури фінансового ринку та типу дивідендної політи­ки, яку проводить торговельне підприємство.

В підприємствах з участю іноземного капіталу передбачається по­діл чистого прибутку на частину вітчизняного та іноземного учасника згідно умов установчого договору.

Для підприємства споживчої кооперації одним із напрямків вико­ристання прибутку є відрахування на пайові (членські) внески.

В орендних підприємствам за рахунок чистого прибутку сплачує­ться частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а також може створюватися фонд викупу.

При цьому існують два підходи до розподілу чистого прибутку. При першому підході в установчих документах підприємства оговорюється порядок створення спеціальних фондів. Перший підхід полегшує процес планування і контролю використання фінансових ресурсів підприємства.

При другому підході що залишається у розпорядженні підприємства прибуток не розподіляється по фондах, а утворює єдиний багатоцільовий фонд, концентрує як прибуток, що спрямовується на накопичення, так і вільні кошти, які можуть бути спрямовані як на накопичення, так і на споживання. При тому і в іншому підході підприємства самостійно визначають пропорції розподілу прибутку за основними напрямками.