Граматична категорія

Г р а м а т и ч н а к а т е г о р і я (грец. судження, визначення) — це одна з мовних категорій найвищого ступеня абстракції, що трактується як система взаємопротиставлених рядів граматичних форм слова, об'єднаних однорідними значеннями.

Граматична категорія є поняттям родовим щодо однорідних граматичних значень: вона узагальнює однорідні граматичні значення конкретних граматичних форм на основі опозиційних відношень. Наприклад, за значенням граматичної категорії числа іменники утворюють ряди взаємопротиставлених форм однини і множини (день — дні, горобець — горобці, село — села, юнак — юнаки). Граматична категорія особи дієслова

відображає протиставлення: 1-ша особа — мовець, 2-га — адресат і 3-тя — та, що не бере участі у мовленнєвому акті чи є предметом мовлення, повідомлення).

Якщо граматична категорія знаходить вияв у протиставлених одна одній морфологічних формах, вона належить до морфологічних категорій. У сучасній українській мові наявна система таких морфологічних категорій: роду, числа, відмінка, ступенів порівняння ознак в іменних частинах мови; виду, способу, часу, стану, особи, валентності у дієслові.

І. І. Мєщанінов, розглядаючи проблему взаємовідношення категорій мови і мислення, висунув ідею про тісний зв'язок граматичних категорій із поняттєвими (аспектуальності, темпоральності, квантитативності, компаративності, персональності, статі, посесивності та ін.). Услід за ним теоретична граматика трактує поняттєву категорію як замкнену систему значень певної універсальної семантичної ознаки або окреме значення цієї

ознаки безвідносно до ступеня їх граматикалізації та способу вираження («прихованого» чи «наявного») (за Лингвистический энциклопедический словарь. — М., 1990. — С. 216).

Поняттєві (мисленнєві, семантичні, філософські) категорії характеризуються «польовою» структурою, у центрі якої перебуває морфологічна категорія, а периферія може обслуговуватися різними засобами інших рівнів мови. За концепцією О. В. Бондарка, смислові компоненти поняттєвих категорій можуть реалізуватися як у мовному змісті морфологічних категорій, так і в структурі функціонально-семантичного поля (Бондарко А. В. Теория морфологических категорий. — Л., 1976. — С. 204—223).

Морфологічні категорії ґрунтуються на номінативних або на синтаксичних елементах значення. Одні з них пов'язані з відображенням відношень реальної дійсності, виконуючи класифікаційну функцію (наприклад, категорія роду іменників), а інші відображають синтаксичні відношення в реченні. Перші позначаються терміном к в а л і ф і к а ц і й н і (іноді — л е к с и к о - г р а м а т и ч н і ) категорії (роду, виду, стану), другі

мають назву с л о в о з м і н н и х (відмінка, особи), хоча в деяких категоріях ці дві функції поєднуються (наприклад, у категорії числа іменників, часу дієслів).

Словозмінні морфологічні категорії представлені рядами словоформ однієї лексеми, що різняться тільки конкретним значенням цієї категорії. Цей компонент граматичної категорії позначають терміном г р а м е м а — як поняття видове щодо значення родового (за М.Я.Плющ, 2005). У категоріях, що поєднують словозмінну функцію з класифікаційною, крім протиставлених форм за значенням, наявні форми, що відображають класифікаційні ознаки номінованих сутностей. Наприклад, категорія числа у більшості іменників представлена формами однини і множини (один —

більш як один), але наявні також форми однини, формально не протиставленої множині (singularia tantum), та множини, не протиставленої однині (pluralia tantum).

У системі дієслів наявні форми парного виду і форми однонидових дієслів.

Кваліфікація синтаксичних категорій викликає дискусії, зокрема з приводу того, чи треба до синтаксичних зараховувати граматичні смисли синтаксичного часу, способу, особи тощо, чи насамперед категорії речення — предикативність, модальність, особовість/безособовість, активність/пасивність.

Не всі граматичні категорії можна поставити в один ряд: деякі з них ширші, а деякі вужчі і об'єднуються ширшими. Так, наприклад, категорія числа ширша від категорії однини або множини; категорія відмінка, що об'єднує всі відповідні граматичні значення, ширша в порівнянні з категорією називного, родового чи якогось іншого окремого відмінка, що об'єднує сукупність граматичних значень, властивих йому; категорія часу ширша від категорії минулого часу, а категорія особи ширша від категорії першої чи другої особи і т. д.

У мовознавчій літературі «граматична категорія» має ширший зміст. Так, О. О. Потебня, вперше вживши цей термін, використовував його і щодо кваліфікації лексико-граматичних класів слів — частин мови, які нині розглядаються як сфера функціональної морфології з її морфологічними категоріями в межах кожної частини мови. За своїм змістом граматичні ка-

тегорії відрізняються від семантико-граматичних розрядів слів у межах частин мови (наприклад, власні і загальні, конкретні й абстрактні іменники; якісні, відносні і присвійні прикметники; кількісні і порядкові числівники; зворотні дієслова та ін.).

Термін «граматична категорія» і тепер іноді вживають також для позначення великих розрядів слів, що характеризуються певними лексичними і граматичними ознаками, тобто в значенні «частина мови»

(напр., категорія іменника, прикметника, дієслова і т. д.).

Доп.:

Розподіл навчального часу

Модуль	Кількість годин для форм навчання (денна)					Форма семестрового контролю
	Всього	Лекції	Семінари	Практична (лабораторна робота)	Самостійна робота
1	50	12	—	12	26	—
2	58	16	—	16	26	екзамен
3	64	18	—	18	28	—
4	62	16	—	18	28	—

ПРАКТИЧНІ МОДУЛІ

1. Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову. Основні граматичні поняття. Морфологія. Частини мови та принципи їх виділення в укра­їнській мові. (2 години)

2. Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Перехід іменників з од­ного лексико-граматичного розряду до іншого. (2 години)

3. Граматичні категорії іменника. (2 години)

…

МОДУЛІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.

Синтаксис як розділ науки про мову, що вивчає будову словосполучень і речень.

Взаємозв'язок між словом і словоформою.

Повнозначні /самостійні/ та неповнозначні /службові/ частини мови.

Словотвір іменників.