20) Аналіз або оцінка дій (тактик).

Критичне мислення передбачає більше, ніж просто аналіз певних випадків міркування; воно передбачає також аналіз поведінки (або тактики) і розгляд того, що поведінка (або тактика) припускає. Оцінюючи власну поведінку або поведінку інших, критично мислячий управлінець піддає усвідомленню ті стандарти, які він використовує, так, щоб вони (стандарти), теж могли бути піддані оцінюванню. Він аналізує наслідки дій і вважає їх (наслідки) фундаментальними параметрами, які дозволяють оцінювати як поведінку, так і тактику.

Керівник ВНЗ, який мислить критично, розмірковує над такими ключовими питаннями, як: Що робить одні дії правильними, а інші неправильними? Які права мають люди? Як я можу дізнатися, що чиїсь права порушуються? Чому потрібно поважати людські права? Чому потрібно виконувати обіцянки? Чи повинен я жити згідно з правилами? Якщо так, то що є правила? Якщо не так, то як я повинен вирішити, що робити? Яку тактику мені слід обрати і чому? Яке рішення краще прийняти в тій чи іншій ситуації? Чого саме це рішення?

22) Критичне читання: прояснення або критика текстів.

Особи, які мислять критично, читають зі здоровим скептицизмом. Але вони не піддають що-небудь сумніву або запереченню до тих пір, поки не розберуться в цьому. Спочатку потрібно з’ясувати, а потім вже судити. Вони розуміють, що кожен може помилятися і бути неправим.

Такі управлінці не оцінюють текст як збір пропозицій; вони оцінюють його як цілісність, застосовуючи широкий перелік інтерпретацій до тих пір, поки одна з них не підійде до всієї роботи. Керівники, які читають критично, не схильні ігнорувати або спотворювати те, що не вписується в їх інтерпретацію.

22) Критичне слухання: мистецтво мовчазного діалогу.

Критично мислячий керівник як ніхто інший розуміє, що слухати можна або пасивно і некритично, або активно і критично. Він знає, що неправильно витлумачити слова іншого легко, а інтегрувати чужі думки в свою власну свідомість буває важко. Порівняймо, для прикладу, розмову і слухання. Коли ми говоримо, ми повинні лише стежити за ланцюжком власних думок, вибудовуючи їх у певному порядку, висловлюючи ті з ідеї, в яких ми найбільш впевнені. Слухання - більш складний процес. Тут потрібно перекладати слова іншого в ідеї, які були б зрозумілі для нас. У нас немає знань співрозмовника. Ми не можемо зсередини оцінити його точку зору. Ми не знаємо, на відміну від співрозмовника, куди він хилить. Нам треба безперервно інтерпретувати в межах кордонів нашого досвіду те, що говорить інший. Ми повинні знайти спосіб проникнути всередину його точки зору, злитися з його розумом, щоб мати можливість слідувати за його думкою.

Коротше кажучи, потрібно навчитися слухати активно і критично.

23) Побудова міждисциплінарних зв’язків.

Незважаючи на те, що, в деяких відносинах, буває зручно розділяти знання на дисципліни, такий розподіл не абсолютний. Керівник ВНЗ, який мислить критично, не дозволяють декільком довільним відмінностям між академічними дисциплінами занадто сильно впливати на їхнє мислення.

Він використовує знання з однієї дисципліни для розуміння інших дисциплін. Зв'язок між дисциплінами існує завжди (мова і логіка; історія, географія, психологія, антропологія, фізіологія; політика, географія, природничі науки, екологія; математика, природничі науки, економіка). При вивченні, скажімо, причин Американської Революції (історичне питання), також можуть бути плідно застосовані знання з технології, географії, економіки, філософії і т. д. Така ж ситуація простежується і при прийнятті управлінських рішень.