Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

17 грудня 1917 р. було опубліковано повідомлення про те, :цо ЦВК Рад України утворив радянський уряд — Народний Секретаріат.

Постанови І Всеукраїнського з'їзду Рад, що стосувалися проблем України, були сформульовані в демагогічному дусі, навіяному перемогою пролетарської диктатури. Щодо відносин з радянською Росією, Всеукраїнський з'їзд Рад вирішив; «Установити між Робіт-ничо-Селянським Урядом Російської Федерації, а також урядами інших частин Росії та Робітничо-Селянським Урядом України повну узгодженість у цілях та діях». З'їзд проголосив Українську республіку федеративною частиною Російської республіки. ЦВК Рад України доручалося «негайно поширити на територію Української республіки всі декрети і розпорядження Робітничо-Селянського Уряду Федерації, які мають загальне для всієї Федерації значення», і насамперед ленінські декрети. Раднарком РРФСР призначив надзвичайним комісаром в Україні Г. Орджошкідзе, а український радянський уряд своїм представником у Раднаркомі затвердив В. Затонського.

Основним завданням більшовиків тепер стала боротьба проти Центральної Ради, повсюдне встановлення радянської влади на місцях. У підсумку це мало привести до однопартійної більшовицької державної системи. Більшовики активно боролися проти політичного плюралізму.

У грудні 1917 р. до Харкова прибули загони російських черво-ногвардійців під командуванням комісара з боротьби з контрреволюцією на Півдні В. Антонова-Овсіенка. Розпочалася воєнно-більшовицька експансія в Україну1. Російські червоногвардійці включилися у збройну боротьбу проти Центральної Ради. Зокрема вони прийшли на допомогу пробільшовицьки налаштованим робітникам Катеринослава, які наприкінці грудня виступили за владу Рад, проти військ Центральної Ради. Загони харківських червоногвардійців і солдатів контролювали залізничні шляхи на Дон. На початку 1918 р. вони разом з російськими червоногвардійцями захопили більшу частину території Донбасу, вигнавши звідти каледінців. Сформований з місцевих робітників 1-й Донецький полк Червоної гвардії брав участь в остаточному іх розгромі.

4 січня 1918 р. Народний Секретаріат віддав наказ радянським військам розпочати похід у напрямку Полтава — Київ. У ньо-уу брали участь червоногвардійські загоїш, сформовані в Україні, а також війська, надіслані Раднаркомом з Росії. Брав участь у боях проти пійськ Центральної Ради також полк Червоного козацтва,

1 Історія України Нове бачення — К, 1996 — Т. 2. — С 144—148 140

сформований Народним Секретаріатом із солдатів українізованих частин. Його очолив В. Примаков. Головнокомандувачем радянських військ, які після вступу в Полтаву розгорнули наступ на Київ, Народний Секретаріат призначив Ю. Коцюбинського. Він заступив на цьому посту лівого есера, колишнього полковника царської армії М. Муравйова, який дискредитував радянську владу безпідставно жорстокими наказами про масові розстріли «ворогів революції».

У січні 1918 р. радянська влада була встановлена у Вінниці, Олександрівську, Миколаєві, Херсоні, Єлисаветграді, Кам'янець-Подільському, багатьох інших містах і селах, а також у Криму. Вірні Центральній Раді війська не змогли стримати наступу радянських військ. Довелося поспіхом формувати нові загони «вільних козаків» і гайдамаків. Проте в січні, в самому Києві почалося збройне повстання. 28 січня 1918 р. в Києві встановилася радянська влада. ЗО січня до міста прибув Народний Секретаріат.

Соціалістична революція набирала жорстоких, трагічних форм громадянської війни. Драматичним виявилася окупація України австро-німецькими військами відповідно до мирного договору Центральної Ради з державами Почетвереного Союзу від 9 лютого 1918 р. Цей договір був помилковою акцією Центральної Ради.

Події революції, громадянської війни та воєнної інтервенції посідають чільне місце в історії України, хоч оцінки їх неоднозначні. І це природно, адже йдеться про долю й існування цілих класів, верств населення — мільйонів людей. Останнім часом учені піддають науковому, критичному аналізу ці найзначніші і водночас трагічні події XX ст.1

II Всеукраїнський з'їзд Рад. Громадянська війна і вступ у середині лютого в Україну австро-німецьких військ поставили перед Радами низку складних проблем у сфері державного будівництва. Для зміцнення диктатури пролетаріату потрібно було передусім посилити представництво найбіднішого селянства у вищих органах державної влади. З цією метою за рішенням І Всеукраїнського з'їз-I 'ад у Харкові було скликано Всеукраїнський з'їзд Рад селянських депутатів. Проте на з'їзд прибула лише частина (78) делегатів. Вони утворили Всеукраїнську селянську конференцію, яка розпочала свою роботу 20 січня 1918 р. Серед делегатів було 44 більшо-«ики та їх прибічники. Серед інших переважали ліві есери.

Як свідчать резолюції конференції, вона підтримала рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад і схвалила політику ЦВК Рад України

Іародного Секретаріату. Особливу увагу селянської конференції

Історія України нове бачення — К . 1996. — Т. 2. — С. 144—173; Історія України. —

К. 1997 — С 195—199. 141

Розділ 1. Держала і право < роки громадянської війни і воєнної інтервенції

§ 1. Державне будівництво на основі рішень / та II Всеукраїнських л'глбів Рад

привернув проект декрету про землю, схвалений в основних положеннях. Відповідно до рішень І Всеукраїнського з'їзду Рад, конференція обрала членами ЦВК 20 представників селян. Вона також висловилася за скликання найближчим часом II Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів1.

Необхідність термінового скликання з'їзду передусім зумовлювалася окупацією України австро-німецькими військами і потребою об'єднання сил проти інтервенції. З'їзд збільшив в усіх, у тому числі й вищих органах радянської влади, представництво селянської бідноти. У повідомленні від 9 березня 1918 р. Президія ЦВК Рад України підкреслила особливу важливість представництва волосних Рад в органах влади.

Проте не тільки активізації селянської бідноти чекали від з'їзду. Він мав вирішити низку актуальних проблем міжнародного і внутрішньополітичного характеру: про позицію уряду радянської республіки щодо Брестського миру і його наслідків для України та її відносин з радянською Росією; про конкретизацію і здійснення декрету про землю; про подолання величезних труднощів господарського будівництва; про поповнення й остаточне оформлення вищих органів радянської влади, визначення їх компетенції У порядок денний з'їзду було включено такі питання: 1) політичний момент; 2) організація збройних сил, 3) Україна і Федерація; 4) земельне питання; 5) фінанси; 6) доповідь Народного Секретаріату і ЦВК; 7) організаційні питання і вибори.

На з'їзд прибули 964 делегати, з них — 428 більшовиків, 414 лівих есерів, 90 безпартійних. Серед інших 32 делегатів були меншовики, прані есери, українські соціалдемократи та ін. Наприкінці роботи з'їзду число його учасників перевищило 1200 осіб. На з'їзді були присутніми навіть представники деяких губерній України, захоплених австронімецькими окупантами. Партійний склад II Всеукраїнського з'їзду Рад показує, що прагнення більшовиків установити свою диктатуру наштовхувалося на серйозні труднощі.

З'їзд став ареною боротьби більшовиків і лівих есерів з питання про ставлення до Брестського миру. Ліві есери намагалися включити до резолюції з'їзду схвалення тактики зриву Брестського миру. Проте з'їзд підтримав підписаний Росією мирний договір у Бресті, заявивши в резолюції, що, незважаючи на надзвичайно складне становище, в яке ставить Українську радянську республіку підписання Брестського договору, трудящі, «щоб зберегти можливість вільно розвивати завоювання соціалістичної революції,

1 Королівський С. М Перша Всеукраїнська селянська конференція. — X., 195В. —

С. 12—13. 142

готові підписати навіть такі важливі умови». Отже, Всеукраїнський з'їзд підтримав оголошену 16 березня 1918 р. на Всеукраїнському надзвичайному з'їзді Рад декларацію ЦВК Рад України і делегатів від радянських організацій, в якій ратифікація мирного договору визнавалася необхідною для «закріплення соціальних завоювань Жовтневої революції і збереження Радянської влади, як вогнища революції всесвітньої». Взагалі утопічна ідея всесвітньої революції штовхала більшовиків до прийняття багатьох трагічних для народу рішень.

З урахуванням умов Брестського договору на з'їзді були при- ГГІ постанови про державний устрій України, яка проголошувалася самостійною,

незалежною від РСФРР республікою. Робилися також спроби подолання невиправданих децентралістських тенденцій у визначенні державного устрою, які у перші місяці радянської влади набули поширення як в Україні, так і в радянській Росії. Ці тенденції виникли на Грунті породженої царизмом недовіри до політичної централізації. їх посилювали ліві есери, «ліві» комуністи та анархісти, які виступали проти прагнення більшовиків закріпити свою владу на всій території України. Децентралізовані тенденмали свій прояв у місництві. Окремі міста і повіти проголошува-ли себе «республіками», а місцеві Ради — «Радами народних комісарів» (Одеса). Виникла «Миколаївська повітова соціалістична трудова комуна», яку очолила «повітова Рада народних комісарів». «Раднаркоми» були створені в Луганську і Старобільську. Дружків-ська Рада відмовилася підпорядковуватися Бахмутській повітовій Раді, оскільки це, на її думку, суперечило декрету Раднаркому про повноту влади Рад на місцях.

Обласний виконавчий комітет Рад Донкривбасу у листопаді 1917 р. навіть поставив питання про включення Донкривбасу разом з Харковом до складу радянської Росії як адміністративно само-■рядної області. Від цього наміру він не відмовлявся до III з'їзду Рід Донецько-Криворізької республіки, який об'єднався з делегатами І Всеукраїнського з'їзду Рад, щоб узяти участь у створенні Української радянської республіки.

З питання про землю II Всеукраїнський з'їзд Рад прийняв «Тимчасове положення про соціалізацію землі», яке відтворювало з «значними змінами ухвалений 27 січня 1918 р. Всеросійським ЦВК «Закон про соціалізацію землі», і доручив ЦВК Рад України розробити та оприлюднити декрети про 8-годинний робочий день і робіт-шпий контроль, а також маніфест «До українського народу» та відозву до австро-німецьких солдатів окупаційних військ». З'їзд об-рш новий склад ЦВК Рад України.

143

Розділ І. Держала і право в роки громадянської війни і воснног інтервенції

1. Державне будівництво на основі рішень / ти II Усеукраїнських з'цдів Рад