38. Калькуляційний розріз витрат промислового підприємства: поняття і склад.

Калькуляція - представлена ​​в табличній формі розрахунок витрат на произв і збут одиниці продукції або одиниці послуг. К. представляється у грошовій формі. К. статті групуються за сферами виробничої діяльності, служать основою для визначення середніх витрат виробництва і реалізації одиниці продукції. На основі величини формується базова ціна на кожен вид продукції.

Вироб До включ до статей витрат:

1) Сировина і матеріали; 2) Покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, роботи і послуги сторонніх організацій произв ха-ра, 3) Паливо та енергія на технолог ціни; 4) Поворотні відходи; 5) Основна з / пл робітників; 6) Додаткова

з / пл робітників; 7) Відрахування на соц заходи; 8) Витрати на утримання та експлуатацію устаткування; 9) загальноцехові витрати (з / п НТР ...); 10) Втрати від неминучого браку; 11) Попутна продукція; 12) Інші виробничі витрати; 13) Адміністративні витрати; 14) Витрати на збут; 15) Інші операційні витрати.

У цю типову номенклатуру статтею калькуляційних витрат можуть бути внесені зміни з урахуванням особливості виробництва. Статті можуть скорочуватися, об'єднаються або виділятися з однієї статті підстатті.

Розрізняють такі види калькуляції: планова (визначає середню SS на черговий плановий період і використовується для встановлення оптових цін); нормативна (різновид планової, розраховується на основі програмних норм і нормативів і використовується як еталон до якого намагаються наблизити планову вартість); звітна (складається за фактичними даними бух обліку виробничих витрат); кошторисна (створюється для знову освоюваних видів продукції).

39. Класифікація витрат на виробництво по складу витрат і за способом перенесення витрат на собівартість продукції.

1. По складу витрат статті До діляться:

А) елементні (складаються з одного елемента і не піддаються подальшому розчленування);

Б) комплексні (складаються з декількох різнорідних, але мають однакове призначення виробництв елементи).

2. За способом перенесення витрат:

А) прямі (пов'язані з виробництвом даного виду продукції і можуть бути розраховані з обсягу продукції, що випускається продукції);

Б) непрямі (пов'язані з виробництвом кількох видів продукції).

Облік непрямих витрат здійснюється опосередковано, тобто вони беруться в процентному співвідношенні від прямих видів витрат, накладаючись на них, тому непрямі витрати називаються накладними. Базою розподілу косвен витрат можуть служити різні види витрат. Для розрахунку накладної або непрямої статті витрат необхідно визначити % Коефіцієнт, за яким ця стаття пов'язана з якою-небудь базою розподілу.

Сп = а * Сб, Сн-накладна стаття витрат, а-% коеф накладної статті, Сб-базова стаття.

Величина самого%-го коеф розраховується економістами підпр 1 раз на рік і встановлюється єдиною для всіх виробів, які випускаються на даному підпр або цеху. При значній зміні виробничих умов даний коеф може переглядатися частіше. Базою для встановлення коеф є сума витрат, які входять до

дану накладну статтю за попередній період.

Аn = СуммаСі / Зб Сн = СуммаСі

Сб-сума витрат основної статті, Сі-види витрат у накладній статті.

На практиці в калькуляції підприємства накладні витрати розраховуються як% від суми попередніх статей витрат калькуляції.

Висновки:

1)%-е коеф не є точною величиною, а служать для розподілу витрат загального ха-ра між різними видами продукції.

2) Сама SS теж є оціночною величиною, яка служить для формування базової ціни виробу. Будь-які похибки в оцінці SS можуть бути скориговані оцінкою на прибуток, а остаточну корекцію ціни виконає ринок.

3) дії з розрахунку% накладних можна вважати правильними, якщо вони забезпечують кінцевий результат, а саме сума калькуляції собівартості всіх виробів, що випускається в цехах або а підприємстві, повинна відповідати

загальному кошторисі всіх витрат по даному цеху в будь-якому з розглянутих періодів