Ключові терміни і поняття

Фінансова безпека держави	Фінансова криза
Бюджетна безпека	Прямий внутрішній борг
Податкова політика	Державний борг
Критерії ефективності бюджетної політики	Реструктуризація зовнішнього боргу

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Концептуальні засади національної безпеки держави.

2. Значимість економічної безпеки держави.

Література

[15] р. 4, § 4,4; [40] модуль 1.

Модуль V

Змістовий модуль 9. Фінансова безпека держави і міжнародні фінанси

Семінарське заняття № 12

Тема 17: Фінансова безпека держави

Мета роботи:

засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання студентів про вплив на державну фінансову безпеку чинників грошово-кредитної політики, зосередивши їх увагу на фінансовій кризі, як дестабілізаторі фінансової безпеки держави.

План

1. Вплив на державну фінансову безпеку чинників грошово-кредитної політики.

2. Фінансова криза як дестабілізатор фінансової безпеки держави.

3. Економічні і політичні чинники, що зумовлюють фінансову кризу.

Методичні рекомендації

Розглядаючи перше питання, перш за все слід визначити, що головним завданням грошово-кредитної політики НБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці гривні.

Антиінфляційна спрямованість грошово-кредитної політики – це підтримування такої динаміки монетарних агрегатів, яка, водночас, задовольняє попит на гроші і не створює загрози для значної зміни цін.

Студенти повинні знати, що існує тісна залежність грошової маси від рівня цін. Саме це було використано в Україні для подолання високих темпів інфляції у перші роки незалежності. Бажано показати динаміку рівня інфляції і рівня монетизації і проаналізувати ситуацію.

Далі слід звернути увагу на те, що перевищення платоспроможного попиту над пропозицією призводить до підвищення цін. Запобігти цьому можна або через збільшення виробництва (характерно для розвинутої економіки), або через стримування попиту. Дефляційна політика саме дозволяє обмежити попит шляхом зменшення державних витрат, підвищення відсоткових ставок за кредити, посилення податкового тиску, обмеження грошової маси.

Але досвід показав, що дефляційна політика призводить до стримування економічного зростання, тим більше, якщо до неї додається паралельний контроль зарплати і цін шляхом заморожування або встановлення меж зростання.

Грошово-кредитну політику слід розглядати не тільки в аспекті скорочення рівня споживання, а й в аспекті її впливу на ВВП. Адже відомо, що в розвинутих країнах підтримується високий рівень споживання, а через це й високі обсяги виробництва. За відсутності економічного зростання курс на мінімізацію інфляції призводить до збільшення безробіття.

Далі слід розглянути два етапи грошово-кредитної політики: у 1991-1993 рр. вона була експансійною, з 1994 р. - рестрикційною (або обмежувальною).

Необхідно розглянути сутність експансійної і ректрикційної політики і показати їх наслідки.

Прагматизм в монетарній сфері передбачає орієнтацію регулювання грошової маси на забезпечення відтворювального процесу та доступності кредитів для реального сектора і споживачів. Лише тоді можна розраховувати на довгострокову макроекономічну стабільність.

Внутрішні резерви зростання виробництва можна залучити не дефляцією і стримуванням державних витрат, а навпаки - збільшенням економічної активності держави. Це досягається шляхом керованого вливання грошової маси в обіг, навіть якщо при цьому відновляться певні інфляційні прояви.

В контексті фінансової безпеки рівень інфляції не повинен перевищувати 5%. Водночас орієнтація грошово-кредитної політики на економічне зростання може спричинити на початкових стадіях певне перевищення "безпечної межі" інфляції і до цього держава має бути підготовлена.

Розгляд другого питання слід почати з визначення фінансової кризи. Фінансова криза — глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі.

Фінансова криза може бути зумовлена також політичними явищами. Це насамперед непомірні воєнні витрати, нераціональне й неефективне витрачання коштів державного бюджету та інших ланок бюджетної системи, наявність значних сум державного боргу як внутрішнього, так і зовнішнього.

Фінансова криза може бути зумовлена зовнішніми причинами, насамперед тими процесами, які проходять на світових фінансових ринках. Рівень впливу зовнішніх факторів залежить від наявності й розмірів активів держави, розміщених на світових фінансових ринках. Все вищесказане становить сукупність глибинних факторів.

Дефіцит бюджету є причиною грошової емісії, яка викликає інфляційні процеси. Інфляція є причиною недовіри до національної валюти, бажання позбутися її шляхом обміну на стабільнішу іноземну валюту. За цих умов, якщо центральний банк держави не має достатньо резервів, аби задовольнити попит на іноземну валюту, відбувається знецінення національної грошової одиниці й відповідні втрати як на державному рівні, так і на рівні господарюючих суб'єктів і населення.

Студенти повинні знати, що глибина кризи залежить від того, як швидко інтелектуальні сили суспільства можуть її передбачити та вжити відповідних заходів щодо її усунення. Досвід майже трьох століть підтверджує, що фінансові кризи погано піддаються прогнозуванню, однак суспільство навчилося досить ефективно їх локалізувати. Якщо держава зуміє своєчасно скоротити видатки бюджету й зупинити спад виробництва, фінансова криза не матиме серйозного руйнівного впливу. Практика свідчить, що не завжди вдається вжити антикризових заходів, якщо перетинаються й суперечать між собою інтереси різних суспільних і політичних сил. Тоді криза стає затяжною й увесь її тягар лягає на доходи населення.

Слід звернути увагу на те, що фінансова криза в Україні має не тільки глибоке історичне коріння, залишене суспільству у спадок від тоталітаризму, а й грубі прорахунки та помилки, припущені в ході трансформаційних процесів.

Загальною причиною розладу фінансів в Україні є суттєвий спад виробництва внутрішнього валового продукту (ВВП) при загальному падінні фізичного обсягу товарної продукції та послуг, які до того ж неконкурентоспроможні.

На завершення розгляду питання слід показати, що саме фінансова криза є дестабілізатором фінансової безпеки держави.

Методичні рекомендації до третього питання надані в методичних рекомендаціях до самостійної роботи.