§ 2. Сутність і перспективи науково-технічного прогресу

Науково-технічний прогрес — це радикальний технологічний переворот у розвитку продуктивних сил суспільства, пролог но­вої технічної епохи в загальносвітовій історії. Необхідно зважи­ти на те, що радикальний технологічний переворот супро­воджується не лише глибокими якісними перетвореннями" про­дуктивних сил суспільства, а й змінами у виробничих відноси­нах, у способі життя людей. Але що дає нам це знання? Чи не створює воно для нас поряд з новими можливостями зростання добробуту, матеріальної та духовної культури також і нові труднощі та небезпеку? Тема «людина і наука» не випадково стала провідною у дослідженнях філософів, вона привертає увагу і наукової громадськості.

² Печчеи А. Человеческие качества.—М., 1980.—С. 184.

442

⁸ Докладніше про основні проекти і моделі глобального розвитку див.:

Косолапов В. В., Гончаренко А. Н. XXI вєк в зеркале футурологии__М

1987 —С. 91-101. Чи є наука силою, що служить людині незалежно від харак­теру суспільства, у якому вона розвивається, чи зумовлює гро­мадськість функціонування науки, враховуючи і можливі нега­тивні наслідки її застосування? Як співвідноситься наука з со­ціальними умовами і чинниками свого розвитку та з ціннісни­ми, зокрема, гуманістичними принципами, і чи можуть останні виконувати регулюючу роль у цьому розвитку? Нарешті, як наука впливає на зміну гуманістичних принципів буття люд­ства і якою мірою вона залежить від цієї зміни? Як змінюється людина у ході науково-технічного прогресу і як останній пере­творюється під впливом зміни людини?

Науки відрізняються за предметом, але, разом з тим, на­укові дослідження диференціюють за їхнім цільовим призна­ченням, за функцією, яку вони виконують у суспільстві. Мова йде про поділ на фундаментальні і прикладні дослідження.

Як правило, фундаментальні й прикладні досліди розріз­няються при дослідженні структури та особливостей функціо­нування природознавства. Рідше подібну дихотомію можна зу­стріти при аналізі гуманітарних наук і надто рідко — техніч­них, сільськогосподарських, медичних тощо.. Між тим, у цьому виділенні виявляється певна закономірність розвитку усіх на­ведених сфер наукового знання. По мірі самовизначення кож­ної з них в окрему, автономну галузь наукового пізнання, з до­сягненням певної зрілості і відносної самостійності теоретично­го рівня розвитку виділяються фундаментальні та прикладні об'єкти досліджень.

Під фундаментальними дослідженнями, як правило, маєть­ся на увазі наукова діяльність, що як наслідок приводить до відкриття нових законів, взаємозв'язків, явищ природи і су­спільства. Таке перетворення наукових знань частіше набирає вигляду нових теоретичних висновків, понять, концепцій, гіпо­тез, теорій. Під прикладними дослідженнями розуміють науко­ві розробки, що використовують одержане фундаментальне знання у практичних цілях.

Часом поділ наук на фундаментальні і прикладні здійснює­ться у плані протиставлення «теоретичне — емпіричне». За умов такого підходу фундаментальні теоретичні науки відрізняються від прикладних наук тим, що вони орієнтуються на осягнення сутності явищ, на встановлення єдності різноманітності,-на до­слідження загальних відносин.

Новий етап науково-технічного прогресу, початок якого при­падає на 70—80-ті роки, відкриває перспективи подальшого прискорення у розвитку продуктивних сил суспільства. Пріори­тетними напрямами нового стану НТП стали мікроелектроніка, виробництво лазерів та новітніх засобів комунікації, інформа-

444

тика, інженерна генетика, альтернативна енергетика і космо­навтика, розвиток обчислювальної техніки, біотехнологія тощо.

Якщо попередній стан НТП, як правило, називали науково-технічним, то новий визначають як науково-технологічний, що відповідно відбито у чотирьохчленній формулі: наука — техно­логія — техніка — продукція.

Поняття «технологія» (від грецьк. іескпе — мистецтво, май­стерність і ІО£о$ — вчення) відіграє роль ключового елемента нової концептуальної схеми. Підкреслимо, що у системі сучас­них науковоємких технологій провідне місце належить інфор­маційній технології, а її основний продукт — інформація — стає вирішальним чинником суспільного розвитку. В сучасних умовах роль інформації значно зростає, створюються надпотуж­ні комп'ютери та накопичувачі інформації, інформаційні систе­ми, ефективні машинні програми.

В основі інформатизації суспільства лежить комп'ютерна або інформаційна революція. Усі зміни, пов'язані з інформа­ційною революцією, мають глобальний характер. Суть її скла­дає перехід від масового виробництва і масового розподілу до «демасованого виробництва» і розподілу. Традиційне виробни­цтво орієнтоване на випуск ідентичних виробів масових серій, «демасоване» — на випуск продукції невеликими партіями.

Незважаючи на домінуючий у сучасному суспільстві стан матеріальних чинників соціального прогресу, виживе і успішно функціонуватиме така соціальна система, яка освоїть великий обсяг інформації і доведе її до практичної реалізації у всіх сферах суспільного виробництва. Слід також враховувати, що інформація — це унікальний різновид ресурсів, який людина примножує, а не витрачає..

Створення та впровадження у практику передової техноло­гії — відмінна риса сучасної епохи. Справді, широке розповсю­дження найновіших комп'ютерів і роботів зумовлює різке вдо­сконалення продуктивних сил суспільства, але цей" факт не сприймається масовою свідомістю на Заході як благо. Перші електронні комп'ютери з'явилися у 40-ті роки і були засновані на використанні термоелектронних ламп. У 50—60-ті роки ство­рюються комп'ютери, що функціонують на транзисторних схе­мах, які широко використовувалися для потреб армії, урядів та бізнесу. Тоді ж з'являються «кремнієві чіпи», що дало можли­вість «убудовувати» сотні електронних компонентів на тонку пластинку кремнієвого кришталю. На грунті кремнієвих чіпів виникають мікропроцесори — своєрідний мозок нової генерації мікрокомп'ютерів. У наші часи на платівці кремнію в півмікро-ну чи чверть мікрону завтовшки можна «вбудувати» 10 млнелектронних компонентів і, таким чином, створити комп'ютер, який виконуватиме мільярди операцій за секунду.

Сучасні комп'ютери навчаються «думати» про інформацію, яку вони накопичують, і формулювати висновки або, інакше кажучи, виконувати функції, притаманні людському мозку.

Слід особливо зважити на той факт, що «влада» сучасного комп'ютера зумовлена не лише його спроможністю запам'ято­вувати інформацію, а й маніпулювати здобутою інформацією. Зростаюче використання комп'ютерів у різних видах людської діяльності викликає занепокоєння і страх. З'явилось нове по­няття «психокомп'ютерний синдром», що означає хворобливий стан людської психіки, зумовлений страхом перед негативними наслідками широкого використання комп'ютерів.

Слід підкреслити, що впровадження комп'ютерної техноло­гії супроводжується скороченням зайнятості, а також різними змінами в умовах життя та діяльності, які негативно сприймаю­ться індивідами. Значне занепокоєння викликає і широке вико­ристання комп'ютерів у сфері політики. Впровадження комп'ю­терної техніки у цю галузь не тільки знижує роль людини у прийнятті політичних рішень, а й непомірно звеличує владу уряду, який зосереджує у своїх руках різну інформацію і цим обмежує демократичні начала у політичному житті суспільства. Отже, науково-технічний прогрес є невпинним процесом передачі машинам та автоматам різних функцій, що їх виконує людина. Можна виділити дві його форми: традиційну, або ево­люційну, і революційну. Якщо суть першої полягає у вдоско­наленні якісних характеристик різних механізмів та апаратів, то сутність другої форми криється в опануванні принципово но­вими засобами і предметами діяльності, які створюються на грунті нових закономірностей. Саме у другому випадку йдеться про науково-технічний прогрес.

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. з особливою гоет-ротою постала проблема поширення обсягів промислового ви­робництва. Це, в свою чергу, потребувало переходу до широко­го виробництва машин. Промисловій революції, яка розпочалася наприкінці XVIII ст., передувала ціла низка технічних вина­ходів: створення парової машини, човникового ткацького вер­стата, прядильної багатоверетенної машини тощо.

Період від винаходу до виробництва машин машинами — процес розвитку технічної революції, включаючи початок її і завершення. Тривалість цього історичного періоду оцінюється 100-річним лагом часу.

Науково-технічний прогрес є переходом до принципово но­вих механічвдк засобів та способів суспільного виробництва, які базуються на більш високому рівні знань. До них належать

446

машини для виробництва енергії, технологічні'процеси, що ство­рені на принципово нових способах дії, нові матеріали, системи машин та ін. Останні десятиріччя XX ст. поставили перед на­родами планети складні та гострі проблеми. Вимога вирішити найпекучіші загальнолюдські завдання має спонукати їх до взаємодії. Виживання людства потребує якісно нових практич­них рішень проблем взаємодії природи і суспільства. У досяг­ненні нової якості екологічних знань важливу рель відіграє філософія.

У аналізі соціальних процесів та явищ сучасною західною філософією значна увага приділяється передусім розв'язанню завдань вдосконалення техніки та- технології. Ідея «технологіч­ного детермінізму» лежить в основі поширених на Заході тех­нологічних теорій.

Так, на перший погляд немає принципової відміни між тео-рієде «інформаційного суспільства» Д. Белла і теорією «постін-дуотріального суспільства». На думку Белла ви&начальною ознакою індустріального суспільства є використання машин з ме­тою виробництва товарів, а своїм «впорядковуючим початком постіндустріальне суспільство має наукові знання».

Було б непомірним спрощенням вважати, ще концепція «технологічного детермінізму» зводить усі питання суспільного перевлаштування до завдання вдосконалити техніку і техноло­гію. Це далеко не так. У 50—(50-ті роки нашого століття серед західних соціологів була особливо популярною і донині зали­шається фундаментальною для сучасних концепцій суспільства теорія «конвергенції», під якою на Заході розуміють процес ру­ху до зближення і злиття у єдність різних соціальних систем. У другій половині 70-х років багато дослідників усвідомили обмеженість і небезпеку технократичного мислення. З цього часфг гуманітаризація науково-технічного прогресу набуває ста­тусу загальнопланетарного завдання.