- •1. Поняття підприємства як самостійної ланки економіки України
- •2. Місія і цілі діяльності підприємства
- •3.Головні напрями діяльності підприємства.
- •4.Правові основи функціонування підприємства
- •5.Сутність і функції процесу управління
- •6. Методи управління діяльністю підприємства
- •7. Організаційні структури управління підприємства
- •8. Професійно-кваліфікаційний рівень персоналу
- •10. Загальні положення та облікова кількість працівників
- •9. Особливості структури персоналу різних типів підприємств
- •12. Баланс робочого часу
- •13. Загальні методичні положення визначення чисельності працівників
- •14.Методика визначення чисельності основних працівників
- •15. Методика визначення чисельності інших працівників
- •16. Трудовий потенціал підприємства і його оцінка
- •17. Явочна, облікова і середньооблікова чисельність працівників
- •18. Сутність, чинники та вимірювання продуктивності праці
- •19. Поняття та функції заробітної плати
- •20. Тарифно-посадова система оплати праці персоналу підприємства
- •21. Форми і системи оплати праці
- •22.Система доплат, надбавок та преміювання працівників
- •23. Характеристика виробничих фондів, їх економічна сутність і матеріально-речовий зміст.
- •24. Основні фонди, їх склад та структура
- •25. Вартісна оцінка основних фондів
- •26. Поняття про амортизацію основних фондів, норми амортизації
- •27. Традиційний і нові методи амортизації
- •28. Система показників відтворення основних фондів
- •29. Система показників використання основних фондів
- •30. Шляхи поліпшення використання основних фондів
- •31. Поняття і види нематеріальних ресурсів
- •32. Загальна характеристика об’єктів промислової вартості
- •33. Склад і структура оборотних фондів підприємства
- •34. Нормування витрат оборотних фондів
- •35. Показники ефективності використання оборотних фондів
- •36. Склад і структура оборотних коштів
- •37. Методи нормування оборотних коштів.
- •38. Показники рівня ефективності використання оборотних коштів
- •39. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів
- •40. Сутнісна характеристика інвестицій. Їх склад та структура
- •41. Розрахунки обсягів виробничих інвестицій
- •42. Обґрунтування джерел фінансування капіталовкладень.
- •43. Методологія визначення ефективності інвестицій
- •44. Характеристика інвестицій
- •45. Виробничі інвестиції ті оцінка їх ефективності за умов ринкових відносин
- •46. Фінансові інвестиції(цінні папери), їх види, порядок випуску
- •47. Інноваційні процеси та їх класифікація
- •48. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень
- •49. Суть,мета, значення й об’єкти прогнозування
- •50.Принципи і методи економічного прогнозування
- •51. Методичні основи планування і система планів
- •52. Стратегічне, технічне і поточне планування
- •53. Бізнес-планування господарської діяльності
21. Форми і системи оплати праці
1) Пряма відрядна система передбачає оплату кількості виробленої продукції (виконавчої роботи) за відповідними розцінками. Заробіток робітника (Dпв) визначається множенням розцінки за одиницю продукції (р) на кількість виготовлених виробів (V), тобто
![]()
2) Непряма відрядна система застосовується для оплати праці тих категорій допоміжних робітників (кранівників, наладчиків, ремонтників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника за цією системою (Dнв) розраховується за формулою
![]()
s – погодинна тарифна ставка;
t – фактично відпрацьована кількість годин цим робітником;
kвн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються допоміжними робітниками.
3) Відрядно-преміальна система передбачає спеціальне преміювання робітників за певні досягнення у праці. За такої системи заробіток робітника (Dвп) складається з відрядного заробітку (рV) і премії за досягнуті результати (m):
![]()
4) Відрядно-прогресивна система передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми (nв), за звичайними розцінками (рв), а робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень (ni), — за підвищеними розцінками (рi.) залежно від рівня виконання завдання. Отже, заробіток робітника за цієї системи (DВПР) визначається за формулою
![]()
5) Акордна система відрізняється від інших тим, що працівникові чи групі працівників установлюються розцінки на весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку виконання. Така система спонукає до скорочення строків виконання робіт, а тому використовується передовсім для ліквідації наслідків аварій, здійснення термінових ремонтів чи будівельних робіт тощо.
6) Проста погодинна система базується на кількості відпрацьованих годин. Заробіток робітника за такої системи (Dnn) розраховується множенням погодинної тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількість відпрацьованих за місяць годин (t):
![]()
7) Почасово-преміальна система певною мірою усуває цей недолік. За цієї системи окрім тарифного заробітку (st) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток робітника в цьому разі (DППР) визначається за формулою
![]()
8) Система оплати праці за посадовими окладами застосовується на підприємствах усіх галузей економіки. За цією системою оплачується праця робітників, діяльність котрих має стабільний характер .
22.Система доплат, надбавок та преміювання працівників
З метою стимулювання підвищення професійної майстерності працівників і посилення їх матеріальної зацікавленості та відповідальності за результати виробничої діяльності керівництву підприємств, організацій та установ надається право за узгодженням з профспілками (в разі їх відсутності — самостійно) вводити диференційовані надбавки до тарифних ставок. Надбавки встановлюються робітникам, які виконують виробничі завдання стабільно і з високою якістю, освоїли суміжні професії, і виплачуються за рахунок економії фонду заробітної плати. У випадку зниження якості робіт та наявності браку надбавки не виплачуються.
Величина надбавок за кваліфікаційну майстерність залежить від розряду робітника: І, II розряд— 1%;III — до 12%;IV — до 16%;V — до 20%; VI — до 24% від тарифної ставки.
Крім згаданих, існують надбавки за роботу у важких умовах, що коригуються за допомогою районних коефіцієнтів і надбавки за роботу в шкідливих для здоров'я умовах.
Доплати нараховуються згідно з галузевою тарифною угодою між міністерством відповідної галузі народного господарства та певними підприємствами або іншими міністерствами.
Доплати нараховуються:
• за роботу у вечірній та нічний час;
• за роботу за ненормованим робочим днем;
• за роботу в святкові та вихідні дні;
• в разі простою не з провини робітника;
• за суміщення професій;
• за розширення зони обслуговування;
• за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;
• за керівництво бригадою;
• за інтенсивність праці робітників та ін.
Доплата встановлюється у відсотках до основної заробітної плати працівника, що розраховується на основі прямих відрядних або погодинних розцінок з урахуванням надбавок.
Премії нараховуються у відсотках від основної заробітної плати або визначаються як конкретна сума.
Премії можуть бути виплачені за такі досягнення:
• результати роботи робочих місць, що обслуговують працівники;
• виконання нормованих завдань;
• економію матеріальних цінностей (матеріалів, електроенергії, палива тощо);
• освоєння проектного рівня виробничих потужностей, зниження браку, поліпшення обліку;
• підвищення якості продукції;
• підвищення продуктивності праці і збільшення обсягів виробництва;
• підсумок року тощо.
премія може збільшуватись, зменшуватись, а може не нараховуватись зовсім. Нарахування премії, на відміну від доплат та надбавок, не є обов'язковим для підприємства.
виробництва поділяють на основні й оборотні фонди ( основний і оборотний капітал).
