3.4 Особливості методів колективного розв’язання проблем

1. Дві основні форми ухвалення рішень

2. Метод номінальної групової техніки

3. Метод Дельфи

4. Метод мозкової атаки

1. Існують дві основні форми ухвалення рішень: групова та індивідуальна. Кожна з них має певні переваги та недоліки, тому однозначної думки з цього приводу немає.

Прийнято вважати, що групове ухвалення рішень виправдовує себе у ситуаціях, які виникають під час розв’язання складних, істотних проблем, у так званих ситуаціях з багатьма невідомими. Вирішуючи прості, несуттєві, шаблонні проблеми процедурного характеру, застосовують, як правило, індивідуальні рішення. Переваги і недоліки групового ухвалення рішень порівняно з індивідуальним можна підсумувати у вигляді зведеної таблиці 3.1.

Під час використання групового ухвалення рішень слід зважати на кількісний склад колективу, його структуру, статус окремих учасників, владні стосунки між ними та умови праці.

Чим різноманітніший колектив за складом, тим більше ідей та пропозицій буде розглянуто, але менше шансів дійти згоди. Індивідуальності та конфлікти, владне чи авторитетне втручання, обмеження полеміки та виробнича атмосфера активно впливають на ситуацію і процес ухвалення рішення.

Таблиця 3.1. Переваги та недоліки групового ухвалення рішень

Переваги	Недоліки
Більший обсяг знань та інформації, що береться до уваги	Час, що витрачається на розробку та ухвалення рішення
Зростає кількість запропонованих альтернатив	Тиск, примус для нав’язування власного рішення однією зі сторін
Краще сприйняття, розповсюдження та забезпечення виконання управлінського рішення	Можливе передчасне ухвалення (до розгляду всіх пропозицій) та нечітко визначена відповідальність

2. Метод номінальної групової техніки. Побудований на принципі обмежень міжособистісних комунікацій, тому всі члени колективу, які зібралися для ухвалення рішення, на початковому етапі викладають письмово свої пропозиції – самостійно і незалежно від інших. Потім кожен учасник доповідає суть власного проекту; подані варіанти розглядаються членами групи (без обговорення і критики) і після цього кожен представник письмово дає рангові оцінки запропонованих ідей. Проект, що одержав найвищу оцінку, приймається за основу рішення. Перевагою цієї техніки є те, що незважаючи на спільну роботу членів групи, вона не обмежує індивідуального мислення і надає кожному учаснику можливість обґрунтувати свій варіант.

3. Метод Дельфи часто використовують у випадках, якщо зібрати колектив неможливо. Більш того, відповідно до методики його членам не дозволяється зустрічатися й обмінюватися думками з приводу розв’язуваної проблеми, забезпечується незалежність думок. Однак витрати часу на розробку рішень суттєво зростають. Розробка здійснюється в такій послідовності:

• членам колективу пропонується відповісти на чітко сформульований пере­лік питань щодо проблеми;

• кожен учасник відповідає на питання незалежно й анонімно;

• підсумки відповідей збираються в центрі і на їх основі складається інтег­ральний документ, що містить усі пропоновані варіанти;

• кожен представник одержує копію цього матеріалу;

• ознайомлення з пропозиціями інших учасників може змінити думку з при­воду можливих варіантів рішення;

• попередні два кроки повторюються стільки разів, скільки необхідно для узгодженого рішення.

4. Метод мозкової атаки. Суть методу полягає в наданні кожному учаснику групи права висловлювати будь-які ідеї з приводу варіантів розв’язання проблеми незалежно від їх обґрунтованості, здійснюваності і логічності. Чим більше різних пропозицій, тим краще.

З інформацією про характер проблеми учасники обговорення ознайом­люються заздалегідь. Усі пропозиції вислуховуються без критики й оцінки, а їх аналіз здійснюється централізовано після завершення процесу заслуховування варіантів на основі зроблених записів. Внаслідок цього формують список, у якому всі подані пропозиції структуруються за визначеними параметрами-обмеженнями, а також за їх результативністю.

Завдання для самоконтролю

Творчо-пізнавальні завдання (відповідь: так, ні).

1. Рішення – це результат або дія, яка зроблена на основі аналізу інформації і веде до запланованого (прогнозованого) результату.

2. Управлінське рішення – акт вольової дії, що складається у формулюванні мети та вибору засобів її досягнення. Ним визначається: хто і що має здійснити, в якому порядку, в які строки, з якими затратами праці і коштів, при якому розподілі обов'язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю.

3. За функціональними призначеннями: планові, тактичні, регулюючі, активізуючі, контрольні;

4. За характером: економічні, технологічні, соціально-психологічні, адміністративні.

5. За тривалістю дії: стратегічні, організаційні, оперативні;

6. За напрямом впливу: внутрішні, творчі;

7. За способом ухвалення: індивідуальні, колегіальні, колективні;

8. За характером і змістом: зовнішні, прийняті за аналогією, прийняті автоматично;

9. За ступенем повноти інформації: прийняті в умовах визначеності, в умовах визначеності, в умовах ризику;

10. За ступенем ефективності: оптимальні, раціональні рішення.

11. Питанням розробки і розвитку теорії ухвалення рішень займаються економісти, психологи, кібернетики, математики, соціологи, юристи, філософи та ін.

12. Рішення є відповідною реакцією на внутрішні й зовнішні впливи, воно спрямована на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої мети.

13. Аналіз — метод дослідження явища (предмета, об'єкта) поділом його на складові частини

14. Індукція — це процес пізнання загальних законів через спостереження і складання поодиноких випадків, думка рухається від часткового до загального.

15. Дедукція передбачає хід мислення від загального до часткового (нова думка виводиться суто логічно з попередніх).

Наукові завдання (замість крапок поставити за змістом слово чи словосполучення, які Ви вважаєте єдино правильними).

1. Теорія ухвалення рішень розглядається як сукупність формальних прийомів … рішень.

2. Рішення є відповідною … на внутрішні й зовнішні впливи, воно спрямована на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої мети.

3. Інтуїтивний підхід не дає гарних результатів, коли досвід менеджера …, а попередні ситуації не відповідають новій.

4. Прикладами оптимізаційних критеріїв є: … прибутку, доходів, продуктивності; мінімум …, утрат від браку.

5. Для оцінки варіантів слабко структурованих рішень застосовують систему зважених ….

6. Доведення прийнятого рішення до виконавців найчастіше здійснюється через …, яким передбачається система заходів, що забезпечують успішне досягнення поставлених цілей.

7. Аналіз і синтез тісно пов'язані з …

8. Індукція є методом вивчення, який полягає у тому, щоб з окремих … явищ виводити … правила.

9. Дедуктивні умовисновки піддаються … на підставі сучасних математичних методів ухвалення рішень.

10. Психологи стверджують, що аналогією проникнуте все наше …, але ступінь аналогій буде різним.

11. Інтуїція може розглядатися як вміння здогадуватися про щось, минаючи логічні ….

12. Під час використання … ухвалення рішень слід зважати на кількісний склад групи, її структуру, статус окремих її учасників, владні стосунки між ними та фізичне середовище, у якому працює група.

13. Метод номінальної групової техніки побудований на принципі обмежень міжособистісних …, тому всі члени групи, ті, що зібралися для ухвалення рішення, на початковому етапі викладають у письмовому виді свої пропозиції самостійно і незалежно від інших.

14. Метод … часто використовують у випадках, коли збір групи неможливий.

15. Метод мозкової атаки полягає в наданні кожному учаснику групи права висловлювати будь-які різні ідеї з приводу варіантів рішення проблеми поза залежністю від їх обґрунтованості, здійснюваності і логічності. Чим більше різних …, тим краще.

Лексико-семантичний диктант (дати точне визначення тому чи іншому поняттю, терміну).

1. Інтуїтивний підхід до ухвалення управлінських рішень – це...

2. Управлінське рішення – це ...

3. Рішення – це …

4. У вузькому розумінні теорія ухвалення рішень — це …

5. Аналіз — це …

6. синтез – це …

7. Індукція — це …

8. Екстраполяція – це …

9. Дедукція – це …

10. Метод асоціацій — це …

11. Аналогія — це …

12. Рефлексія — це …

13. Інтуїція — це …

14. Абстрагування – це …

15. Моделювання – це …

Завдання на ерудицію (дати відповідь на певне наукове поняття).

1. Сукупність етапів, кожному з який відповідають процедури: постановка проблеми: виникнення нової ситуації, поява проблеми; збір необхідної інформації, опис проблемної ситуації; розробка варіантів рішень: формулювання вимог-обмежень, збір необхідної інформації, розробка можливих варіантів рішень; вибір рішення: визначення критеріїв вибору, добір рішень, що відповідають критеріям, оцінка можливих наслідків, вибір кращого рішення; організація виконання рішення і його оцінка: план реалізації обраного рішення; контроль за ходом реалізації рішення; оцінка рішення проблеми і виникнення нової ситуації.

2. Підхід до ухвалення управлінських рішень, що характеризується наступними рисами: суб'єкт рішення тримає всю проблему в голові; в міру розвитку проблеми підхід до її рішення може радикально мінятися; можливий одночасний розгляд декількох варіантів; можна не дотримуватися послідовності етапів; якість рішення ґрунтується насамперед на попередньому досвіді особи, що приймає рішення.

3. Результат або дія, яка зроблена на основі аналізу інформації і веде до запланованого (прогнозованого) результату.

4. Акт вольової дії, що складається у формулюванні мети та вибору засобів її досягнення.

5. Статистична теорія, у межах якої розробляється чіткий апарат вибору найкращого з певної кількості альтернативних рішень в умовах невизначеності і ризику.

6. Метод дослідження явища (предмета, об'єкта) поділом його на складові частини, вивченням окремих сторін і властивостей взаємозв'язків між причинами (факторами) і наслідками (результатами).

7. Процес пізнання загальних законів через спостереження і складання поодиноких випадків, думка рухається від часткового до загального.

8. Хід мислення від загального до часткового (нова думка виводиться суто логічно з попередніх.

9. Зв'язок між елементами розумового процесу (відчуттям, сприйняттям, уявою, ідеями та ін.), в результаті якого виникає нова корисна (для розв'язання задачі) думка.

10. Використанні подібних рішень, які приймались раніше за схожих обставин.

11. Процес самопізнання менеджером своїх внутрішніх психічних актів і станів, здатність відображувати у власному мисленні розмірковування конкурента чи суперника і формувати уявлення про його цілі та можливі дії.

12. Здатність осягнення істини спостереженням і складанням поодиноких випадків без обґрунтувань за допомогою доказів.

13. Метод, що побудований на принципі обмежень міжособистісних комунікацій, тому всі члени групи, ті, що зібралися для ухвалення рішення, на початковому етапі викладають у письмовому виді свої пропозиції самостійно і незалежно від інших.

14. Метод ухвалення рішень, котрий часто використовують у випадках, коли збір групи неможливий.

15. Метод ухвалення рішень, що полягає в наданні кожному учаснику групи права висловлювати будь-які різні ідеї з приводу варіантів рішення проблеми поза залежністю від їх обґрунтованості, здійснюваності і логічності. Чим більше різних пропозицій, тим краще.

Запитання для самоконтролю

1. Які розходження між прийняттям управлінських рішень і рішень у повсякденному житті?

2. Поясніть розходження між запрограмованими і незапрограмованими рішеннями.

3. Опишіть етапи раціонального розв’язання проблем.

4. Викладіть розходження між рішеннями, прийнятими в умовах визначеності, ризику і невизначеності.

5. Зіштовхуючись з невизначеністю, які дві можливості вибору має керівник?

6. Як впливає фактор часу на середовище ухвалення рішень?

7. Який вплив поведінкові фактори роблять на ухвалення рішень?

8. «Ухвалення важливого рішення в організації подібно киданню каменю в середину ставка». Що означає ця фраза з управлінської точки зору?

9. Які кроки процесу ухвалення рішень найчастіше ігноруються менеджерами? Чому?

10. Порівняєте два типи ухвалення рішень: індивідуального і групою. Які переваги і недоліки кожного з них?

Чи можуть недоліки одного типу бути компенсовані перевагами іншого?

Чому?

11. Які три відмітні властивості підходу до рішення проблем на науки управління?

12. Обговоріть моделі трьох типів: фізичні, аналогові і математичні.

13. Опишіть етапи процесу побудови моделі.

14. Які проблеми можуть виникнути при побудові моделі?

15. Коротко опишіть відомі вам моделі науки управління.

16. Опишіть відомі вам методи ухвалення рішення.

17. Що таке прогнозування?

18. Які кількісні і якісні методи прогнозування Вам відомі? Дайте коротку характеристику кожного методу.

Тести

1. Що таке управлінське рішення ?

1.1. Форма впливу керуючої системи на керовану.

1.2. Засіб впливу керуючої системи на керовану.

1.3. Метод впливу керуючої системи на керовану.

1.4. Правильної відповіді немає.

1.5. Всі відповіді правильні

2. Що становить мету розробки і реалізації управлінських рішень на будь-якому рівні управління ?

2.1. Досягнення цілей організації.

2.2. Виконання виробничих завдань.

2.3. Отримання прибутку.

2.4. Несплата податків.

2.5. Ліквідація кредиторської заборгованості.

3. Що означає ухвалити управлінське рішення ?

3.1. Втілити його в норму, яка зобов'язує до його виконання.

3.2. Одержати його і зареєструвати.

3.3. Ознайомитися з його змістом і підтвердити розуміння.

3.4. Розмножити його на копіювальному устаткуванні.

3.5. Розмістити на сайті фірми в Інтернеті

4. Для чого керівник організації повинен залучати членів трудового колективу у виробленні управлінських рішень ?

4.1. Щоб розширити базу знань з конкретних питань та скористатися колективним досвідом.

4.2. Щоб зняти з себе відповідальність за їхнє обґрунтування.

4.3. Щоб створити про себе думку як про керівника-демократа.

4.4. Щоб прискорити процес ухвалення рішень.

4.5. Всі відповіді правильні

5. Чому певні управлінські рішення називаються реальними ?

5.1. Тому, що вони вироблені з урахуванням наявних можливостей їхнього виконання.

5.2.Тому, що вони спрямовані на досягнення певних цілей.

5.3.Тому, що вони виробляються людьми і є наявними.

5.4. Тому, що вони пов’язані з реалізацією продукції.

5.5. Тому, що вони ухвалені разом з реальними партнерами.

6. Що означає вимога: управлінське рішення повинно бути повним ?

6.1. Зміст якого не може стати причиною його невиконання.

6.2. Бути досить деталізованим та ясним.

6.3. Бути таким, що не містить ніяких, особливо неприйнятих скорочень.

6.4. Бути заповненим економічною інформацією.

6.5. Бути заповненим соціально-економічною інформацією.

7. Чому необхідно здійснювати контроль за виконанням управлінських рішень?

7.1. Щоб своєчасно виявити відхилення у виконанні рішень і вжити відповідних заходів.

7.2. Щоб виконавці боялися і добре їх виконували.

7.3. Тому, що є працівники, які за контроль отримують гроші, і вони контролюють усе.

7.4. Щоб підвищити продуктивність праці в процесі ухвалення рішень.

7.5. Правильної відповіді немає.

8. Чому здійснюється коригування управлінських рішень ?

8.1 Тому, що з плином часу все змінюється.

8.2. Щоб зробити їх кращими.

8.3. Тому, що виявлено відхилення в їхньому виконанні.

8.4. Щоб ввести в оману конкурентів.

8.5. Тому, що вони помилкові.

9. Для чого роблять оцінку виконання управлінських рішень ?

9.1. Щоб визначити ефективність витрат та збагатити практичний досвід.

9.2. Щоб переконатися, що вони виконані або не виконані.

9.3. Щоб виявити кращих працівників і нагородити їх.

9.4. Щоб виявити поганих виконавців та звільнити їх з роботи.

9.5. Всі відповіді правильні

10. Що допомагає виробляти та приймати управлінські рішення в умовах невизначеності?

10.1. Практичний досвід та інтуїція менеджера.

10.2. Добрий фізичний стан та ораторські здібності менеджера.

10.3. Принциповість менеджера.

10.4. Демократичний стиль керівництва менеджера.

10.5. Авторитарний стиль керівництва менеджера

11. Чому у здійсненні організаційних заходів відповідні рішення приймає не функціональний, а перший (лінійний) керівник?

11.1. Це випливає з вимог принципу єдиноначальності.

11.2. Тому, що склалася така традиція.

11.3. Тому, що перші керівники не хочуть ділитися владою.

11.4. Тому, що це випливає з вимог принципу функціональності.

11.5. Тому, що це випливає з вимог принципу науковості в управлінні.