Тема 2. Історія бухгалтерського обліку

ст. і одержав визнання в Європі. У XIX ст. і на початку XX ст. бухгалтерський облік перетворюється в науку.

Основоположниками бухгалтерського обліку, як науки безу­мовно були Б. Котрулі (Катрульї) (купець з Дубровника) та Лука Пачолі. Бенедетто Котрулі написав книгу "Про торгівлю і до­сконального купця" (1458 рік) в яку включив главу про подвійну бухгалтерію. Він вважав бухгалтерський облік засібом управ­ління окремим підприємством. Л. Пачолі розглядав бухгалтер­ський облік як методологічну науку. Ні перший ні другий не створили цільної науки про бухгалтерський облік, але вони дали поштовх до тлумачення бухгалтерського обліку в юридичному та економічному аспектах.

Вперше офіційно призначено бухгалтера (книготримача) у 1498 році. Ним був Христофор Шефер, а першим аудитором ви­знається Джон де Пайкеслей, який був призначений на посаду контролера обліку в 1324 році.

У XVI—XVIII ст. виходять перші підручники на італійській, французькій, голландській, німецькій мовах, в яких розвивають­ся і доповнюються ідеї класика бухгалтерського обліку Луки Пачолі. У 1726 році виходить у світ і робота Дані еля Дефо, який перед тим, як зайнятись створенням романів, створив працю з бухгалтерського обліку, де розглядав його як інструмент в управлінні підприємством.

Першим автором, який дав юридичне трактування бухгал­терського обліку був Едмон Дегранж (1797 p.). Він увів поняття господарської операції і стверджував, що за кожною з них сто­їть, як мінімум дві особи. Всі рахунки він вважав як особові й ввів відоме правило кореспонденції: той, хто одержує — дебе­тує, а хто видає — кредитує. Послідовник Е. Дегранжа Франчес-ко Вілла (1864) замість рахунка з особою ввів рахунки для осіб, інтерпретуючи всі рахунки як відкриті ангелам охоронцям. Предметом обліку в нього виступав договір.

Майже одночасно з юридичним тлумаченням бухгалтерсь­кого обліку виникло і його економічне тлумачення. У 1790 році

24

Тема 2. Історія бухгалтерського обліку

Джузеппе Форни стверджував, що предметом бухгалтерського обліку є не фізичні та юридичні особи, а предмети і речі, які в своїй сукупності складають майно господарства. Всі цінності вимірюються в грошах і це перетворює їх у співставне і якісно однорідне майно.

Людовіко Джузеппе Кріппа (1838) вже впевнено визначав бухгалтерський облік, як економічну науку, ціль якої в виявлен­ні і дослідженні результатів діяльності господарства, причому об'єктами цієї діяльності виступають всякого роду матеріальні цінності. Всі рахунки він вважав матеріально-речовими і відки­дав наявність особових рахунків. Всі рахунки відкриваються за видами майна, товару та каса.

Економічний напрямок в бухгалтерському обліку розвив італієць Фабіо Беста. Він вперше визначив бухгалтерський об­лік, як науку про господарський контроль, пов'язаний з трьома видами дій, а саме: керівництвом, управлінням, перевіркою. В зв'язку з цим він виділяв три види контролю: попередній, пото­чний, після звітну. Традиційну бухгалтерію він тлумачив як окремий випадок наступного контролю. Так, як і Людовіко Джу­зеппе Кріппа, він усі рахунки вважав матеріально-речовими, і стверджував, що немає особистих рахунків. Всі рахунки відкри­ваються не за особами, а, навпаки, незалежно від осіб за видами майна: товари, каса. Подвійний запис тлумачився ним як наслі­док змін у складі цінностей: дебет означає збільшення ціннос­тей, а кредит — їх зменшення. В бухгалтерському обліку голо­вним є конкуренція. її сутність полягає в тому, що бухгалтер ставить під контроль, наприклад, грошову виручку в касі мага­зину, яка повинна співпадати з сумою чеків у продавця та пока­зниками касового лічильника. Він вказував, що бухгалтер облі­ковує не господарську діяльність і не майно, а їх грошову оцін­ку. Замість поняття капітал він ввів поняття фонди.

У Росії економічний напрямок бере початок з праць К.І. Ар­нольда (1809 p.) і Н. Ахматова (1809 p.).

25