6. 2. Поясніть дії по наданню першої допомоги при переломі бедрової кістки та хребта.

Переломом називають порушення цілісності кістки. Якщо перелом супроводжується порушенням шкіри або слизової оболонки, він називається відкритим, а без пошкодження зовнішніх покри­вів — закритим.

Ознаками перелому є різкий біль, особливо під час руху, при­пухлість, зміна форми і порушення функції органів. Під час руху іноді чути хруст кісток.

Перша допомога — з пошкодженого органа знімають одяг (якщо це спричиняє різкий біль — одяг і взуття розрізають). При наявності рани накладають стерильну пов'язку. Після цього не­обхідно забезпечити повну нерухомість органів шляхом накладан­ня шин. Матеріалом для шини може бути будь-який предмет, що е поблизу (дошки, палки, парасолька, лижі, гілки). Для {мобіліза­ції кінцівок необхідно фіксувати два суглоби, розміщені вище і нижче перелому. Щоб запобігти тиску на м'які тканини, на ши­лу з боку, прилеглого до пошкодженої кінцівки, підкладають вату, м'які тканини або мох, траву, сіно та інші підручні матеріали.

Надання допомоги при переломах різних кісток має свої особ­ливості.

При переломах стегна шини накладають із зовнішнього боку — від паху до п'ятки. Один помічник тримає потерпілого під пахви, а другий—за стопу, злегка витягуючи зламану ногу. Третій на­кладає шини. Шини закріплюють бинтами, рушничками, хусточ­ками, або косинками (рис. 1).

1. Іммобілізація стегна

При переломах гомілки шини накладають від середини стегна до стопи. Помічники тримають випрямлену пошкоджену ногу: один за стегно, другий за стопу (рис. 2).

2. Іммобілізація гомілки

При переломі хребта може бути травмований спинний мозок, що призведе до паралічу кінцівок і сечового міхура. Щоб не допустити ускладнень при переломах хребта і тазу, потерпілого слід обережно укласти на носилки з твердим покриттям або на широку дошку, стулку дверей і обережно транспортувати до лікувальної установи.

3. Іммобілізація передпліччя (а, б); підвішування на косинці (в)

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ПЕРЕЛОМАХ

Переломи виникають внаслідок різких рухів, уда­рів, падіння з висоти, інших причин. Бувають закри­тими і відкритими.

При закритих переломах не пору­шується цілісність шкірного покриву, при відкритих — у місцях перелому залишається рана (мал. 1). Найнебезпечніші відкриті переломи.

Розрізняють переломи із зміщенням і без зміщення кісткових уламків.

Під час аварій, катастроф, землетрусів, ядерного ураження у потерпілого можуть бути численні переломи кісток. Найтяжчими є переломи, що супроводжуються опіками і радіаційним ураженням.

Переломи, що виникають внаслідок дії кулі або осколка снаряда, називаються вогнепальними. Вони характеризуються розтрощенням кісток на великі й дрібні осколки, розміжженням м'яких тканин тіла в місцях перелому і відриванням частин кінцівки.

Мал. 1. Переломи кісток: а — відкритий (гомілки); б — закритий (передпліччя)

Мал. 2. Користування шприц-тюбиком

Основні ознаки перело­мів — біль, припухлість, синці, незвична рухомість у міс­цях перелому, порушення функцій кінцівки.

У тяжких випадках пере­ломи супроводжуються шо­ком. Особливо часто розвива­ється шок при відкритих пе­реломах з артеріальною кровотечею.

Травматичний шок — це загрозливе для життя усклад­нення важких уражень, що ха­рактеризується розладом ді­яльності центральної нервової системи, порушенням крово­обігу, обміну речовин, інших важливих функцій організму.

Причиною шоку можуть бути тяжкі травми, особливо повторні.

Щоб зменшити больове від­чуття і запобігти виникненню травматичного шоку, потерпілому необхідно ввести болезаспокійливі ліки, які є в аптечці індивідуальній.

Шприц-тюбик (мал. 2) складається з поліетиле­нового корпуса, ін'єкційної голки і захисного ковпачка; призначений для одноразового внутрішньо м’язового або під­шкірного введення протибольових ліків.

Щоб зробити укол, правою рукою беруть шприц-тюбик за корпус, лівою — за ребристий обідок і корпус прокручують до кінця. Знімають ковпачок з голки. Не торкаючись голки руками, роблять укол у м'які частини тіла. Міцно тримаючи пальцями корпус шприц-тюбика, вводять ліки і, не відриваючи руки, виймають голку. Використаний шприц-тюбик прико­люють до одягу потерпілого на груди, щоб на наступних етапах евакуації було відомо, що йому введено боле­заспокійливі ліки.

Основне правило надання першої медичної допомоги при переломах — здійснення в першу чергу тих заходів, від яких залежить збереження життя потерпілого, а саме: зупинка артеріальної кровотечі, попередження травматичного шоку, накладання стерильної пов'язки на рану, проведення іммобілізації табельними чи підручними засобами.

Іммобілізація — це забезпечення нерухомості кісток у місці перелому; вона зменшує біль, що дає змогу уникнути травматичного шоку. Проводячи іммобілізацію, необхідно щадити потерпілого. Нерухомість у місці перелому досягається накладанням спеціальних шин або підручних засобів і фіксацією двох найближчих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.

Підручними засобами іммобілізації можуть служити смужки фанери, палиці, тонкі дошки, різноманітні побутові предмети, за допомогою яких можна забезпечити нерухомість у місці перелому.

При переломах ключиці на зону надпліч накладають два ватно-марлевих кільця і зв'язують їх на спині. Руку підвішують на косинці.

При переломі кісток передпліччя руку потрібно обережно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і в такому положенні зафіксувати шиною або підручними засобами. Шину накладають від основи пальців до верхньої третини плеча (мал. 3). При цьому досягається нерухомість у променевозап'ястковому і ліктьовому суглобах. Руку підвішують на косинці.

Переломи стегнової кістки, особливо відкриті,— дуже важка травма, що часто супроводжується кровотечею і шоком. Підручні засоби (наприклад, дошки) при іммобілізації стегна накладають на його бічні поверхні (одну — на внутрішню, другу — на зовнішню) і фіксують до кінцівки і тулуба широким бинтом, поясним ременем, рушником. На кісткові виступи гомілковостопного і колінного суглобів, а також у пахову впадину і в пах підкладають вату.