Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпор _по_соц.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
25.11.2018
Размер:
730 Кб
Скачать
☆

3.14 Релігія як соціальний інститут, ефективність його

Релігія як соціальний інститут є історично сформованим комплексом вірувань, символів, дух цінностей і заповідей, що містяться у духовних текстах, за допомогою яких організується, спрямовується і контролюється релігійна діяльність людей.

Релігія як соціальний інститут існує на двох рівнях: 1) ціннісно-нормативному, що є складною системою вірувань символів, цінностей, духовних заповідей, які містяться у релігійню текстах (у християн — Біблія, у мусульман — Коран). З них віруючі дізнаються про релігійні уявлення щодо будови світу, природи, чер­пають уявлення про космос, людину, суспільство. Із цих знань фор­муються поняття та ідеї, що справляють сильний вплив на психіку та емоції віруючих, породжуючи страх, радість, любов до Бога. Ре­лігійні знання й вірування можна розглядати як ціннісні системи, котрі займають неабияке місце в духовній культурі суспільства, бо вони здатні змінювати поведінку людини, їхній зміст включає мо­ральні цінності й установки, які акумулюють у собі норми і правила людського співжиття, що вироблялися протягом віків. 2) організаційному, тобто церковному. У структуру церкви входять клір (священно- і церковнослужителі) та миряни — прості віруючі.

Дюркгейм у праці «Елементарні форми релігійного життя. Тотемічна система в Австралії» аргументовано обґрунтував свій висновок, що релігія як чинник соціальної інтеграції, виконує в суспільстві певну необхідну для його існування функцію.

Функції: Інтегративна функція притаманна всім релігіям, її глибоко вивчив Дюркгейм. Прийняття певної релігії, її символів, ціннос­тей включає людину в певну спільноту, а спільне виконання обрядів об'єднує людей, стабілізуючи цю спільноту. Релігія завдяки своєму гуманістичному спряму­ванню виконує загальну стабілізуючу роль. Регулятивна функція полягає у підтримуванні й посиленні дії традиційних для спільноти норм поведінки та у здійсненні соціаль­ного контролю. Соціальний контроль соціальним інститутом релігії здійснюється як формально - через заохочування й покарання ві­руючих церковними організаціями, так і неформально — самими ві­руючими як носіями моральних норм стосовно свого оточення. Регулятивна функція релігії водночас є й ціннісно-нор­мативною, бо вона приписує віруючим певні стандарти поведінки, зумовлені панівними релігійними цінностями, продиктовані релі­гійними канонами. Канони будь-якої релігії обов 'язково містять пе­вну частину загальнолюдських цінностей і гуманних норм. Психотерапевтична ф полягає в тіім, що різні релігійні дійства породжують поз емоції, вселядть упевненість, захищають від стресів. Комунікативна ф-ція реаліз в процесі взаємного спілкування віруючих.

3.16. Соціологічне тлумачення соціальної організації, її структури

групу інституційного характеру, яка виконує певну суспільну функцію (банк – накопичення, розподіл і впорядковане викорис­тання грошей, школа – передача знання молодому поколінню і йо­го соціалізація, сім'я – народження дітей і їх виховання і подібне).об’єктом вивч соц є орг як соц група. Організація як соц. група орієнтується на досягнення взаємопов’язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур. Дії її членів чітко скоординовані на досягнення спільних для неї результатів у певній сфері діяльності. Вн стр-ра соц. організації є високо формалізованою в тому сенсі, що правила, регламенти, розпорядок охоплюють практично всю сферу поведінки їхніх членів, є центральним ел будь-якої організації. Центральним ел будь-якої орг є соц структура. Вона ре­презентується нормативною сист (структурою) і фактичним порядком (поведінською струк). До нормативної сист входять цінності, норми та ролеві очі­кування, до поведінської - дії, взаємодії і сантименти, що не рег­ламентуються нормами і правилами. Дії і взаємодії членів організа­ції багато в чому залежать від сантиментів (симпатії та антипатії, прихильність і ворожість). Загалом поведінська структура - це система відносин між людьми, що перебувають у межах нормативної структури, проте певним чином відхиляються від неї, що зумовлено їхніми особистісними почуттями. Соц структура складається із взаємозв'язаних ролей, а також упорядкованих відносин між членами організації, а насам­перед — відносин влади й підпорядкування.

За мірою формалізації вирізняється формальна соціальна стру­ктура, в якій соц позиції і взаємозв'язки між ними чітко спе­ціалізовано й визначено незалежно від особистих х-к членів організації, що займають ці позиції, і неформальна струк­тура, яка складається із сукупності позицій і взаємозв'язків, що формуються на підставі х-к особистості, і базується на відносинах престижу і довіри.

Надзвичайно важливими в соціальній організації є цілі, заради яких ця організація утворювалася. Ціль - це бажаний результат чи ті умови, котрих намагаються досягти, використовуючи свою акти­вність, члени організації для вдоволення колективних потреб. Важливою складовою організації є члени організації, кожен з яких має певні якості та навички, що дають змогу займати п вні позиції в соціальній структурі і виконувати відповідні соціальні ролі. Члени організації взаємодіють відповідно до нормативної і поведін­ської структури.

Типи організацій: адміністративні, громадські, асоціативні, виробничі. Розрізняють добровільні та примусові. Етапи входження до організації: адаптація, актуалізація