- •1.1 Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо предмету соціології.
- •1.2 Сутність «соціального» як ключової соціологічної категорії.
- •1.3 Особливості соціологічного знання, рівні його формування.
- •1.4 Методи, якими користується соціологія. Особливості соц. Підходу до вивчення суспільства.
- •1.5Сутність понять «соц.Відносини», «соц. Явище», «соц. Процес», «соц закон», їх взаємозв`язок.
- •1.6 Соціальні закони, їх класифікація.
- •1.7 Сутність основних функцій соціології.
- •1.8. Особливості соціології , як наукової дисципліни , що вивчає людське суспільство.
- •2.1.Особливість протосоціологічного знання, його основні форми.
- •2.2 Платон та Аристотель як попередники соціологічної науки
- •2.3. Соціологічне розуміння суспільства філософами середньовіччя.
- •2.7. Методологічні основи та спрямованість позитивістської соціології а. Сен-Сімона та о. Конта.
- •2.9 Еволюціоністська теорія Спенсера
- •2.11 Марксистьска соціологія, її особливості
- •2.12Розвиток соціології Дюркгеймом
- •2.14. Теорія п.Сорокіна
- •2.15. Порівняльний аналіз концепцій “економічної людини”Тейлора і “соціальної” Мейо
- •2.16. Соціологічна концепція самогубства е.Дюркгейма.
- •2.17. Розуміюча соціологія м.Вебера.
- •2.19Емпірична соціологія(ес), зміст основних етапів її розвитку
- •2.21. Структурний функціоналізм г. Парсона
- •2.22 Основні напрямки сучасної соціології
- •2.23 Витоки української соціології, її характерні риси
- •2.24Особливості і змість основних етапів становлення соціології в Україні
- •2.27. Роль м.Грушевського у розвитку соціології
- •2.28 Проблеми розвитку сучасної укр. Соціології
- •2.30 Соціологія в. Липинського
- •3.1. Суспільство як соціальна система та соціальне явище
- •3.2. Основні ознаки суспільства і типологія суспільств
- •3.3. Характерні особливості сучасного постінд суспільства.
- •3.4 Особливості розвитку сучасного укр. Суспільства
- •3.5. Основні теоретико-методологічні підходи трактування сутності суспільства
- •3.6. Соц структура суспільства, її складові
- •3.7. Група як складова соц. Стр-ри суп-ва. Класифікація груп
- •3.8. Соц. Відносини, їх роль у формуванні соц. Стр-ри
- •3.9 Поняття соц. Інституту, його види
- •3.10. Роль та ф-ії соц. Інститутів у життєдіяльності сусп. Поняття аномії
- •3.12. Найважливіші соц. Інститути сучасного укр. Сусп., проблеми їх взаємодії
- •3.13Політика як соціальний інститут, його функції
- •3.14 Релігія як соціальний інститут, ефективність його
- •3.16. Соціологічне тлумачення соціальної організації, її структури
- •3.17. Сутність теорії соціальної стратифікації
- •3.18. Історичні типи стратифікації
- •3.19. Осн. Чинники та критерії соціальної стратифікації
- •3.20. Соціальна нерівність як основа стартифікації
- •3.21. Теорія соц. Статусу в концепції соц. Стратифікації
- •3.22. Сутність та роль середнього класу у стабілізації суспільства
- •3.23 Соціальна мобільність та її види
- •3.24. Сутність процесу маргіналізації, особливості його в Україні
- •3.25. Трансформація соц. Стр-ри укр. Сусп.
- •4.1. Сутність, спільність та відмінність понять “людина ”, “індивід”, “особистість”.
- •4.2. Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.
- •4.3.Соціологічні підходи до вивчення особистості та її ролі в суспільстві.
- •4.4. Соціологічна структура особистості.
- •4.5. Соціальний статус та соціальна роль особистості.
- •4.6. Проблеми соціалізації особистості в умовах ринкових відносин.
- •4.7. Соціальна спрямованість особистості у сучасному суспільстві.
- •4.8. Соціологічний зміст понять “де соціалізація” та “ресоціалізація”
- •4.9. Типологія особистості в соціології.
- •5.6.Менталітет як один із впливових елементів культури.
- •6.1, Конфлікт як соц. Явище.
- •6.2. Становлення та розвиток соціології конфлікту.
- •6.3. Структура соціального конфлікту.
- •6.4. Функції соціального конфлікту, його негативні і позитивні наслідки.
- •6.5. Об’єктивні та суб’єктивні причини конфлікту.
- •6.6. Основні стадії розвитку соціального конфлікту.
- •6.7. Типологія конфлікту.
- •7.1. Предмет та об’єкт економічної соціології її місце у системі соціального знання.
- •7.2. Взаємозв’язок економічної та соціальної сфер суспільства. Соціальні функції економіки.
- •7.3. Соціологічне тлумачення категорій “ек. Поведінка”, “ек. Культура”, “ек. Мислення”, “ек. Інтерес”
- •7.4.Економіка як соціальний інститут, його функції
- •7.5 Сутність соціального механізму економічного розвитку
- •7.6. Соціальна структура сучасної індустріальної економіки України
- •8.1 Предмет соціології праці та управління, його складові.
- •8.2 Особливості соціально-трудових відносин, їх класифікація.
- •8.3 Основні види соціальних процесів у трудовій сфері.
- •8.4 Праця, як соціальний процес, її види.
- •8.5 Соціальні функції праці
- •8.7. Проблема відчуждження праці.
- •8.6Цінності праці. Види ціннісної орієнтації у сфері праці.
- •8.8. Співввідношення понять “управління “ та “керівництво”. Методи та стилі керівництва
- •8.9 Сутність соціальних технологій, їх роль в управлінні соціальними процесами.
- •8.10. Управління та самоуправління , їх співвідношення.
- •9.1. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні.
- •9.2 Поняття соц. Дослідження, його завдання
- •9.3. Поняття процедури, методології, методики і техніки соц. Дослідження
- •9.4. Види соц. Досліджень, їх призначення
- •9.5. Функції соц. Дослідження
- •9.6. Етапи організації соц. Дослідження
- •9.7. Програма соц. Дослідження, структура
- •9.8 Поняття пролеми, значення її правильного формулювання і обгрунтування в організації соц. Дослідження
- •9.9 Мета і завдання соц. Дослідження
- •9.10. Роль гіпотез в організації соц. Дослідження, їх види
- •9.11. Суть і призначення процедури “логічного аналізу понять”
- •9.12. Генеральна і вибіркова сукупність, порядок їх визначеня
- •9.13 Методи аналізу соціологічних документів.
- •9.14 Соціологічне спостереження, його види.
- •9.15 Експеримент, його види. Призначення соц. Експерименту
- •9.17 Запитання в анкетуванні, порядок їх формування і види.
- •9.16 Соц. Опитування. Його різновиди.
- •9.18 Анкетування, структура анкети.
- •9.19 Вимоги до анкетера.
- •9.20 Інтерв’ю, його види.
- •9.21 Експертиза, її призначення.
- •9.22 Професійна атестація як різновид соц. Експертизи, її функції.
- •9.23 Тестування, його призначення. Види тестів
- •9.26 Основна тематика сучасних досліджень інституту соціології ан України.
8.7. Проблема відчуждження праці.
При вивченні питань ставлення до праці слід звернути увагу студентів на наявність такого явища, як відчуження праці. Воно було описане Марксом і аналізувалося лише стосовно капіталізму. Стосовно ж соціалізму про нього стало можливим згадувати лише з початком горбачовської «перебудови». Натомість Н. Смєлзер вказує, що відчуження — феномен усезагальний. З'явившись на перших етапах розвитку індустріального суспільства, у постіндустріальному суспільстві воно не лише не зникає, а посилюється і набуває різних форм.
Відчуження праці передається
1) почуттям безпорадності, бо робітники не мають можливості придбати необхідні ресурси, їм не належать засоби виробництва, вони не розпоряджаються результатами своєї праці;
2) втратою відчуття сенсу своєї праці, бо у виготовленні кінцевого продукту робітник виконує лише одну якусь операцію і часто-густо не має контакту з виконавцями інших операцій;
3) появою відстороненості, бо робітник не відчуває гордості за колективні здобутки, задоволення від процесу творення.
В. Блаунер унаслідок наукових досліджень доходить висновку, що причина відчуження — не самі умови праці, а, перш за все, соціальні структури, які формуються у різноманітних трудових обставинах.
8.6Цінності праці. Види ціннісної орієнтації у сфері праці.
Цінність — це усвідомлена людьми значущість певного об”єкта. Для оволодіння ним люди здатні пожертвувати всім. Визнані особистістю соц цінності перетворюються на її ціннісні орієнтації. Завдяки цьому людина ніби виривається з полону мотивів і прямує до цінностей. Цінності стають метою життя індивідів, решта відступає на другий план. Якщо такими є цінності праці, то вона із примусової перетворюється на вільну. Мета виконує інтегруюючу роль: стимули, мотиви і цінності, якщо вони усвідомлюються людиною, стають метою її праці. Коли у людини щось не виходить із досягненням мети, то вона відчуває невдоволення.Невдоволення — емоційно забарвлений стан незбалансованості між прагненнями, нереалізовані мотиви, неможливість досягнення мети, реалізації головної цінності життя. Міра задоволення працею, що є головним об”єктом вивчення соціологами, — це суб”єктивна оцінка працівниками можливостей реалізації своїх вимог до змісту, характеру та умов праці. Задоволення є комплексним показником, оскільки воно визначається не тільки змістом і характером праці, а умовами праці, зарплатою, відносинами в колективі тощо. Цей показник є головним у трудовій адаптаціії працівників.
8.8. Співввідношення понять “управління “ та “керівництво”. Методи та стилі керівництва
Управління — це можливість і здатність певного суб”єкта впливати на суспільство (або його окремі спільності) з метою упорядкування, збереження якісної специфіки, стабільного функціонування, розвитку та удосконалення. Маркс розглядав управління, як регулювання відносин власності, без чого неможливий прогрес і добробут людини. Вебер розкрив необхідність та сутність механізму контролю і стимулів у відносинах та діяльності індивіда і груп, що стали важливою методологчною основою концепції соц управління.
“управління”, яке є більш загальним, від поняття “керівництво”, яке стосується людського чинника; поняття “управління” — від поняття “менеджмент”. Існує така думка, що вживання терміну “менеджмент” пов’язане насамперед з ефективним управлінням. Як стверджує відома укр соціолог Черниш, менеджмент виробляє і застосовує на практиці найефективніші моделі, технології, засоби, методи управління в-вом. Водночас поняття керівництва має більш вузьке значення і може бути визначене як представництво державної влади в колективі для здійснення управлінської діяльності, а сам керівник є представником цієї влади, який має певні права (формальний лідер) і зобов”язаний об”єднувати і спрямовувати людей до визначеної мети. Для ефективної діяльності він має володіти різними методами керівнцтва, тобто сукупністю прийомів, які використовуються в процесі керівництва.
Відомі такі групи методів: 1Адміністративні, що породжуються адміністративно-нормативними відносинами і і грунтуються на можливості примусу; 2Економічні, за яких становлення бажаної для керівника поведінки підлеглих відбувається під впливом економічних чинників і стимулів; 3Соц-псих, що полягають у своренні у колективі таких умов, за яких вибір підлеглими бажаної для керівника поведінки відбувається під впливом псих клімату колективу, системи його ціннісних орієнтацій, авторитету самого керівника тощо.
Стиль керівництва — це в певний спосіб упорядковане застосування різних управлінських методів, що залежать від особистих здібностей і особливостей характеру конкретного керівника. Полярними стилями керівництва є демократичний, за якого керівник радиться із підлеглими, обговорює з ними різні варіанти рішень, намагаючись не нав”язувати своєї думки, і адміністративний, коли ініціатива зосереджується в руках керівника, дії пілеглих максимально контролюються.
