9.14 Соціологічне спостереження, його види.

Важливий метод соц. досліджненя - спостереження. У соц. досл. під спост. мається на увазі метод збору первинних емпіричних даних, котрий полягає у свідомому, цілеспрямованому, систематизованоу, безпосередньому сприйнятті й регістрації соц. фактів, які можна проконтролювати й перевірити. Головною перевагою безпосереднього спост. є те, що воно дозволяє фіксувати події та елементи людської поведінки в момент їх здійснення, в той час як інші методи збору первинних даних базуються на попередніх або ретроспективних судженнях індивідів. Спостереження можна класифікувати залежно від місця спосте­рігача в процесі спостереження (невключене і включене); ступеня формалізованості спостереження (стандартизоване й довільне); регу­лярності проведення (систематичне й випадкове); місця проведення і способу організації спостереження (польове й лабораторне); наявнос­ті контролю за проведенням (контрольоване — неконтрольоване); міри відкритості (відкрите й інкогніто); за кількістю об’єктів (суцільне та часткове).

9.15 Експеримент, його види. Призначення соц. Експерименту

Соц. експеримент — метод збирання інфор­мації про характер і специфіку змін показників діяльності та пове­дінки працівників під впливом заданих і керованих чинників; зміна соц. дійсності з метою її дослідження. Його проводять з метою перевірки дійовості запроваджуваних форм життєдіяльності трудового колективу, перевірки нових засобів управління розвитком соціальних процесів, реальності здійснення та ефективності запропонованих заходів, розроблених на основі теоре­тичних ідей та досвіду інших колективів стосовно конкретних виро­бничих умов. Соціальний експеримент як елемент дослідження й управління має дві взаємозв'язані функції: прикладну — досягнення ефекту в практично-перетворювальній діяльності та теоретичну — перевір­ка наукових гіпотез, тобто вивчення функціонування і розвитку со­ціальних процесів. Соціальні експерименти за характером об'єкта і предмета дослі­дження поділяють на соціальні, економічні (господарські), правові, педагогічні, психологічні, естетичні. Соціальний експеримент складається з кількох етапів: збирання емпіричних даних, визначення вихідного стану досліджуваного об'єкта, виявлення тенденцій його розвитку, розробка теоретичних концепцій та умов експериментування, створення експерименталь­ної ситуації, контроль і спостереження за перебігом експеримен­тальної ситуації, визначення й аналіз підсумків експерименту, за­провадження висновків експерименту в життя. Позитивним у соціальному експерименті є те, що дослідник у ньому займає активну позицію. Створюючи певні умови, він має можливість повніше враховувати визначальні чинники, чітко визна­чати їхній вплив на об'єкт дослідження; змінюючи послідовно одну умову і залишаючи без зміни інші, він може з'ясовувати причини і зміни соціальних явищ; багаторазово повторюючи дослід, накопи­чувати кількісні характеристики, за якими можна робити висновки про типовість чи випадковість соціальних явищ. Негативним у використанні соціального експерименту є те, що спеціально створені умови можуть порушити природність перебігу соціального явища, що досліджується.