19.Україна в період Директорії.

Україна в період Директорії. У ніч на 14 листопада 1918 р. для керівництва боротьби проти П.Скоропадського було утворено Директорію УНР(тимчасовий верховний орган Української Народної Республіки) у складі В.Винниченка(голова) та членів – С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка, П.Андрієвського.

15 листопада 1918р. Директорія звернулася до населення України з закликом до збройної боротьби проти Гетьманату і вже 18 грудня Директорія УНР урочисто вступила до Києва.

За період існування Директорія в Україні:

1. Відновилася назва УНР і її закони.

2. Був призначений перший уряд Директорії – Рада Народних Міністрів.

3. Відновився 8-годинний робочий день.

4. У кримінально-правовій сфері за майже повної відсутності власних нормативних

актів застосовувалися норми дореволюційного карного законодавства.

5. Відносини у цивільно-правовій сфері регулювалися Зводом Законів Російської імперії.

Директорії належала вища виконавча влада,а законодавча влада належала Трудовому конгресові.

Отже, приходу Директорії до влади сприяли народна підтримка, швидке формування численної армії, авторитетні та впливові лідери, вдало обраний момент для повстання. Проте недалекоглядна, суперечлива внутрішня політика; відсутність моделі державотворення, яка б відповідала тогочасним реаліям; протистояння політичних лідерів; міжнародна ізоляція; втрата контролю за розвитком подій були тими слабкими сторонами Директорії, які не дали змоги їй надовго втриматися при владі та утвердити незалежну УНР.

І таким чином 10 листопада 1920 року Директорія припинила своє існування.

20.Проголошення Радянської влади в Україні. Наступ більшовицьких військ проти унр.

Більшовики в Україні могли сподіватися на перемогу лише з допомогою зовнішньої агресії, оскільки вони не мали належної підтримки серед українського народу.

17 грудня місцеві більшовики повторили спробу захопити владу в Україні, діючи на цей раз легальними методами, скориставшись Всеукраїнським з'їздом рад. На ньому вони планували здобути більшість і проголосити Радянську владу в Україні. Але і ця спроба виявилася невдалою.

Більшовицька частина з'їзду Рад у Києві (124 чол.), залишивши його, переїхала до Харкова, де під охороною радянських військ нашвидкуруч був організований альтернативний з'їзд Рад. На ньому було близько 200 делегатів. Незважаючи на неправочинність з'їзду, він за більшовицьким сценарієм 25 грудня 1917 р. прийняв такі рішення:

1. Схвалив жовтневе збройне повстання в Петрограді та політику Раднаркому.

2. Проголосив встановлення радянської влади в УНР.

3. Обрав Центральний виконавчий комітет рад в Україні.

Центральний виконавчий комітет утворив Народний секретаріат (радянський уряд в Україні.)

Маючи у своєму розпорядженні великі резерви Радянської Росії, харківський уряд розширював підконтрольну йому територію. 25 грудня В. Антонов-Овсієнко віддав наказ про загальний наступ більшовицьких військ проти УНР.

Отже, проголошення радянської влади в Україні, незважаючи на його нелегальність, дало можливість радянській Росії прикрити агресивні воєнні дії проти УНР як допомогу у боротьбі радянської влади з Центральною Радою. Основна причина агресії радянської Росії проти України – це не дати УНР суверенності, самостійності.