17.Українська центральна рада.

7(20).3.1917 було узгоджено рішення про створення УЦР як представницького органу, об’єднуючого «українські організації на спільних домаганнях». До складу президії увійшли: М.Грушевський - голова, Ф.Крижанівський ,Д.Дорошенко, Д.Антонович, В.Винниченко і С.Єфремов. 9(22).3.1917 УЦР ухвалила першу відозву до українського народу, в якій закликала взяти активну участь у виборах до Установчих Зборів, організовуватися в політичні та громадські товариства, домагатись від Тимчасового уряду запровадження української мови в шкільних, судових та урядових закладах. Головне стратегічне завдання Центральної Ради - досягнення національно-територіальної автономії України у складі реформованої федеративної, демократичної Російської держави. Протягом травня-липня 1917 до УЦР включені Український генеральний військовий комітет, Всеукраїнські ради робітничих, селянських та військових депутатів. До складу УЦР входили представники 19 політичних партій: найбільші фракції мали Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська соціал-демократична робітнича партія та Українська партія соціалістів-федералістів. Найвагоміші рішення і документи УЦР готувалися і ухвалювалися в Комітеті УЦР, реорганізованому 29.6.1917 у Малу Раду.

15(28).6.1917 Комітет УЦР створив Генеральний секретаріат - свій виконавчий орган Ради, З проголошенням Української Народної Республіки виконував функції її уряду, а після ухвалення IV Універсалу Генеральний секретаріат реорганізований в Раду народних міністрів УНР.

10.06.1917 1-й Універсал Центральної Ради і проголошення автономії України.

3.07.1917 II Універсал Тимчасовий уряд визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних

кроків до здійснення автономії України.

7 .11.1917 — III Універсал проголосив Українську Народну Республіку (УНР).

9 01.1918 — IV Універсал проголосив УНР незалежною, вільною суверенною державою українського народу,а Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів.

Звільнивши з допомогою іноземних військ територію України від більшовиків, УЦР потрапила у залежність від німецького та австрійського військового командування. «Грамотою до всього українського народу», підписаною П.Скоропадським, УЦР була розпущена, а видані нею закони скасовані.

18.Внутрішня і зовнішня політика п.Скоропадського.

29 квітня 1918р.— на з'їзді Хліборобського Конгресу П. Скоропадського було проголошено Гетьманом України. Центральну раду було розпущено. По суті, в Україні відбулася зміна республіканської форми правління на монархічну.

Першими кроками гетьмана були:

— ліквідація УНР та проголошення Української держави;

— перебрання гетьманом до своїх рук усіх трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової;

— проголошення недоторканності приватної власності;

— формування нового уряду — Ради міністрів.

У галузі внутрішньої політики основні заходи гетьманату зводилися до такого:

1. Аграрна політика гетьмана базувалася на відновленні приватної власності на землю, що передбачало повернення землі, майна, колишнім власникам. На основі аграрного законопроекту передбачалося наділити частину селян землею з державних фондів та тією, що її було викуплено у крупних приватних власників землі. Така політика спричинила невдоволення селянства. У відповідь П. Скоропадський направив у село каральні експедиції, які жорстоко розправилися з незадоволеними.

2. Політика у військовій галузі була спрямована на розбудову збройних сил України. Передбачалося переформувати військові частини, створені за часів УНР, збільшити їх чисельність до 300 тис., а також створити український військово-морський флот. Також було здійснено спробу відродити як окремий стан українське козацтво та ополчення на випадок воєнних дій.

3. За короткий час П. Скоропадський створив умови для національно-культурного відродження в Україні. Було здійснено українізацію державного апарату (вимоги вести діловодство українською мовою, яка визнавалася за державну, та послуговуватися нею при виконанні службових обов'язків), засновано український університет у Кам'янці-Подільському та Києві, Національну Академію наук, яку очолив В. Вернадський, Національну бібліотеку, Національний архів, , Український національний театр та «Молодий театр» Л. Курбаса. Було відкрито близько 150 українських гімназій, видано кілька мільйонів українських підручників.

4. Докладалися зусилля для створення банківсько-фінансової системи.

5. Було впорядковано судочинство.

6. У галузі промисловості проводилася денаціоналізація, обмежувалась діяльність профспілок, страйки заборонялися.

На міжнародній арені гетьман докладав зусиль для урегулювання прикордонної проблеми з Росією та Румунією, проте на завершення цих справ у нього не вистачило часу. Було значно розширено міжнародні зв'язки України, яка вже мала дипломатичні відносини на рівні посольств з 12 державами. Політика гетьмана не знайшла підтримки в широких верствах суспільства, а тим більше — з боку політичних партій. Проти П. Скоропадського сформувалась опозиція, яка після проголошення ним 14 листопада 1918р. «Грамоти» про федерацію України з Росією, за якою скасовувалась незалежність України, того ж дня утворила Директорію й повела наступ проти гетьмана. 14 грудня 1918р. П.Скоропадський зрікся влади й залишив межі України, що й поклало кінець періоду гетьманату.