2.1.7. Натовп і публіка.

З погляду теорії масової комунікації та функціонування ЗМК найбільший

інтерес для нас становлять ті маси, які прийнято називати публікою (зібра-

ною і незібраною). Відмінність публіки, скажімо, від натовпу очевидна. За

визначенням Ю. Шерковина, натовп — це насамперед “контактна, зовні не

організована спільнота, яка відзначається високим ступенем конформізму

індивідів, що її складають і які діють надзвичайно емоційно та одностайно

(виділення наше.— В. Р.)” (Социальная психология. Краткий очерк / Под

ред. Г. П. Предвечного и Ю. А. Шерковина.— М.: Политиздат, 1975). Кон-

тактність членів маси, безпосередня активна участь людей у масових акціях

— обов’язкова вимога до натовпу.

Виділяють чотири основні типи натовпу:

1) випадковий натовп (як приклад, натовп на вулиці, де трапилася приго-

да);

2) експресивний натовп (сукупність людей, що виражають радість або

горе, гнів або протест);

3) конвенційний натовп (нагадує зібрану публіку на спортивних змаган-

нях, політичних мітингах; керується у своїй поведінці певними прави-

лами, нормами);

4) діючий натовп (агресивний, панічний, здирницький, повстанський).

Частина перша 85

Від натовпу публіка відрізняється, якщо так можна сказати, більшою інте-

лігентністю, відносною раціональністю, толерантністю, певним спокоєм, зо-

внішньою пасивністю. Але ці ознаки легко втрачаються під упливом емоцій-

ного збудження, афекту. Скажімо, зібрана публіка на мітингу, зборах швид-

ко трансформується в натовп.

Зібрана публіка, як, зрештою, й натовп, може бути об’єктом впливу ЗМК

(збір біля радіоприймача, телевізора, у кінотеатрі і т. д.). Вона, як і натовп в

окремих випадках, може виводитися засобами масової інформації на вулиці,

мітинги, збори. Після зовнішнього, фізичного об’єднання в одному примі-

щенні під дією впливу на всіх одних і тих самих стимулів, наприклад ЗМІ,

серед публіки, вважає Д. В. Ольшанський, утворюються певні подібні або

загальні реакції, переживання або стійкі орієнтації. Ця публіка швидко усві-

домлює свої настрої, що підсилює враження. До зібраної публіки входять

люди, які не тільки мають подібні емоційні переживання, а й просто цікавля-

ться одним і тим самим предметом. Це породжує певний раціональний ком-

понент, що нівелює надмірні емоції. Окрім загальних емоцій, зібрана публі-

ка відзначається подібністю установок, орієнтацій і готовністю до певного

типу дій.

За визначенням Я. Щепанського, “зібрана публіка — це гуртування пев-

ної кількості людей, які відчувають подібне очікування певних переживань

або цікавляться одним і тим же предметом. Ця загальна зацікавленість і

поляризація установок навколо одного й того самого предмета або однієї й

тієї самої події — основа її відокремлення. Наступною рисою є готовність

реагувати певним чином. Ця подібність установок, орієнтацій і готовність

діяти — основа об’єднання публіки (виділення __________наше.— В. Р.)” (Щепан-

ский Я. Элементарные понятия социологии.— М.: Прогресс, 1969). Звертає-

мо увагу на ознаку “готовність”, що принципово відрізняє публіку від натов-

пу. Натовп завжди діє певним чином, публіка лише готова до дії.

Найбільш цікавою з погляду масової комунікації та журналістики є незіб-

рана публіка. Це та публіка, про яку Г. Тард писав як про особливий, штуч-

ний натовп, що виникає під упливом мас-медіа, це видозмінений натовп, ко-

ли “замість людей,— пишуть М. Н. Корнєв і В. М. Фомічова, аналізуючи те-

орію Тарда,— які зібрані на одному просторі в один і той же час, з'являю-

ться розсіяні індивіди, що стають об'єктами впливу мас-медіа. Іншими

словами, замість натовпу з'являється публіка. Тард каже, що засоби кому-

нікації зробили некорисним зібрання людей, де вони мали можливість інфор-

мувати, а також наслідувати одне одного. Мас-медіа проникають до кож-

ного дому, впливають на кожного окремого індивіда та перетворюють йо-

го на члена певної маси (публіки) — читачів, слухачів, глядачів. Тард заува-

жує, що, не дивлячись на те, що всі індивіди знаходяться у себе вдома окре-

мо, вони все одно існують разом. При всій своїй несхожості вони є подібни-

ми один до одного. Тобто розвиток засобів масової інформації замінює на-

товп природний на натовп штучний. При цьому цей штучний натовп збері-

гає майже всі властивості натовпу природного. Різниця між натовпом та

публікою має скоріше формальний характер. В натовпі має місце фізичний

контакт, в публіці — існує суто психічний зв'язок. Взаємний вплив при фі-

зичному контакті забезпечується близькістю тіл, звуками голосу, характе-

ристиками погляду. Тому натовп характеризується більш швидкими реакці-

ями та діями, скоріш заражається певними емоціями та спроможний про-

являти надмірний ентузіазм або паніку. Всі ці процеси обумовлюються на-

явністю сенсорного зараження. При психічному контакті взаємний вплив

також забезпечує загальність думок та почуттів, що викликаються

формою та змістом інформації, яка подається мас-медіа. При цьому

публіка, звичайно, є більш помірною — вона повільніше включається до

дій — героїчних або жорстоких. Такі наслідки забезпечуються так званим

"інтелектуальним зараженням", яке існує в абстрактному і разом з тим

у реальному об'єднанні людей, що називається публікою

Таким чином, ЗМК довели, що і за таких умов можна масифікувати лю-

дей, давати людині те, по що вона раніше приходила на майдан або в клуб.

Мас-медіа вправно здійснюють поляризацію людей, тобто їх об’єднання в

маси за якимось одним чи кількома принципами. Поляризована маса може

існувати в різних формах, у тому числі й у вигляді публіки незібраної, роз-

порошеної, але об’єднаної психологічно за допомогою ЗМІ.

З цього приводу Д. В. Ольшанський зауважує: “Незібрана публіка — це

всього лиш “поляризована маса”, тобто велика кількість людей, мислення

та інтереси яких орієнтовані ідентичними стимулами в одному напрямку, і

які поводять себе подібним чином. Ця подібність може проявлятися не

тільки в побутових, але і в дуже соціально важливих питаннях — в ідеології

та політиці. У незібраній публіці зовні не проявляються феномени, харак-

терні для натовпу або зібраної публіки. Не проявляється в такому обсязі

“емоційне зараження”, не зникає повністю рефлексивність і не розвиваєть-

ся в повному обсязі процес деіндивідуалізації. Однак зараження відбуваєть-

ся, але це зараження з боку радіо або телебачення…

Будь-які види “поляризованих мас”, незібраної публіки є базою для ви-

роблення подібних поглядів, готовності до некритичного сприймання

певної інформації, базою для створення думки з деяких питань, готовно-

сті до реагування подібним чином на ідентичні стимули. Відповідно,

вони є готовою базою для виникнення думок і настроїв — макроформ ма-

сової свідомості і відповідної поведінки (виділення наше.— В. Р.)” (Оль-

шанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001.— С. 60—61). Автор

називає незібрану публіку віртуальною й зауважує, що віртуальна публіка

може перетворюватися в реальну, зібрану, коли того вимагає ситуація, на-

приклад вибори.

Фактично незібрана публіка є масовомедійною, тобто публікою ЗМК. Чи

не через це у Польщі говорять про культуру ”Пшекруя”, створену цим тиж-

невиком на рівні поведінки, мислення, способів вираження. З таким же успі-

хом можна говорити про світ, в якому живуть люди, створений тим чи ін-

шим медіаканалом, тою чи іншою медіапрограмою.