2.2.3. Масова свідомість.

На формування суспільної думки вирішальний вплив має суспільна свідо-

мість, яка являє собою сукупність поглядів, принципів, ідей, суджень, тради-

цій, забобонів, знань, соціального емоційного досвіду, що належать різним

соціальним суб’єктам (відомим особам, соціальним інститутам, групам, ор-

ганізаціям і т. д.) і вироблялися протягом усієї історії суспільного розвитку.

Що ж являє собою масова свідомість і чи відрізняється від суспільної?

Масова свідомість не є окремим видом свідомості, який протистоїть

суспільній. Це та сама суспільна свідомість, але актуалізована в часі й

просторі певною спільнотою під упливом конкретних соціальних, куль-

турологічних, політичних та інших чинників.

Масова свідомість розглядається як збіг у якийсь певний момент основ-

них і значущих компонентів свідомості різних груп та індивідів, але певним

чином структурованих та поєднаних.

“Масова свідомість включає основний (первісний), емоційно-дійовий, і

вторинний, раціональний рівні. В основі масової свідомості, зазвичай, ле-

жить яскраве емоційне переживання якоїсь соціальної проблеми, що викли-

кає загальну заклопотаність. Це може бути війна, революція, масштабна

економічна криза і т. д. Крайня межа переживання проблеми виступає як

системоутворювальний чинник масової свідомості. Таке переживання, про-

являючись у сильних емоціях або почуттях, закриває собою все інше, звичні

правила життя — групові норми, цінності і зразки поведінки. Воно поро-

джує потребу в негайних діях — тому і визначається як емоційно-чуттєва

основа (іноді — як “ядро”) масової свідомості”. На основі емоційно-дійово-

го рівня поступово формується раціональний — загальнодоступні знання,

інформація, що обговорюється, соціальні очікування людей, оцінки подій,

думки, соціально-політичні цінності. Раціональний рівень формується пере-

важно через чутки та ЗМК (Ольшанский Д. В. Психология __________масс.— СПб: Пи-

тер, 2001.— С. 20—21).

Для формування масової свідомості роль ЗМК неоціненна. Власне, про-

дуктивно формуватися цей вид суспільної свідомості може тільки у середо-

вищі масового спілкування. Тільки це середовище може виокремити компо-

ненти суспільної свідомості, переформувати і трансформувати їх на основі

емоційній, оскільки, за висловом багатьох психологів, інтелекту, розуму, ло-

гічної аргументації немає місця в масовій психології. Через це масова свідо-

мість — емоційна, мозаїчна, рухлива й змінна, завжди конкретна, неод-

норідна, аморфна, суперечлива, лабільна (нестійка) й розмита.

Масова свідомість — “своєрідний позаструктурний “архіпелаг” в соці-

ально-груповій структурі суспільної свідомості, утворення не стійке, а ніби

“плаваюче” у складі більш широкого цілого… Це особлива, ніби “надгрупо-

ва” свідомість. Вона являє собою ситуативну похідну від суспільної свідо-

Частина перша 99

мості і трактується як сукупність свідомостей основних груп, що утво-

рюють соціальну структуру суспільства, але з уже зруйнованими межами

всередині такої свідомості” (Там само.— С. 29—30).

Як наслідок міфотворчої діяльності ЗМК, масова свідомість являє собою

“мозаїчно-кліпово-міфологічну масовокомунікаційну свідомість” (тер-

мін взято з уже цитованої роботи Д. В. Ольшанського, стор. 302). На основі

осколкових повідомлень і фантастичних зв’язків між ними ця свідо-

мість цілком успішно функціонує в масовому середовищі, породжуючи

й утверджуючи ілюзію всеохопного знання про світ і його події. А на цій

основі створюється гіпертрофований вплив, скажімо, телебачення на психо-

логію мас. Цей уплив і має вияв у виникненні особливої спільноти — напри-

клад “телевізійного електорату”, який голосує не за програму кандидата у

депутати, а за його імідж, створений ЗМК. З іншого боку, відзначає Д. В.

Ольшанський, з’явилася нова влада — “телекратія”, яка складається з най-

більш рейтингових телеведучих. “Така “телекратія” — це не віртуально-

абстрактна “четверта влада”, яку ніхто серйозно і не сприймає. Це зовсім

конкретні люди, які більш чи менш успішно, але керують-таки масовою сві-

домістю, і до яких тепер уже регулярно змушені ходити на поклон політи-

ки, які мріють стати улюбленцями мас. Як правильно відмітив один із най-

більш відомих дослідників цих процесів Дж. Барбер, “із занепадом партій

люди звертаються до газет, журналів і телевізорів за керівництвом. І саме

тут, у політичному журналізмі, вони знаходять нову еліту”, яка володіє

серйозною владою” (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер,

2001.— С. 302).

На завершення слід зауважити, що масова свідомість визначає поведінку

спільноти, яка є її носієм. Масовій свідомості в рамках суспільної свідомості

протиставляються групова (свідомість соціальних груп як організованих та

структурованих утворень) й індивідуальна.