2.2. Настрої, думки, свідомість і поведінка мас.

Масова комунікація не мислима поза контекстом масової свідомості, по-

ведінки, культури, масових настроїв та суспільних думок, в основі яких ле-

жать думки мас. Власне, вона є тим благодатним середовищем, яке й поро-

джує всі ці масові явища, а також, у свою чергу, зумовлена ними. З-поміж

усіх названих явищ масова комунікація найбільш зримо й реально робить

людей масами: буває, достатньо одного слова, щоб гурт людей натовпом зір-

вався з місця, почав галасувати, ламати, трощити. І достатньо одного слова у

натовп, щоб він завмер — і миттю зник, розпався. Це означає, що прояви

масового спілкування завжди очевидні й результативні.

Запитання “Що чому передує: масова комунікація масовій свідомості чи

масові настрої масовій комунікації?” і т. п. — не зовсім коректне. Все одно,

що вирішувати проблему, що перше — курка чи яйце? Тут можуть бути різ-

ні варіанти. Очевидним залишається одне: для того, щоб масова комунікація

була масовою,— потрібні маси як благодатний матеріал для майстра. А звід-

ки вони візьмуться, якщо до цього не було масового спілкування?

Маса не з’являється на голому місці й відразу. Вона визріває, підходить,

як опара. Для утворення живої, контактної маси потрібне зібрання людей в

одному часі й просторі, у тому зібранні мають бродити масові настрої як

90 Частина перша

основа формування суспільної думки й масової свідомості. Потрібна іскра,

щоб зібрання людей, об’єднаних масовими настроями та думкою, перетво-

рилося в активну масу, змусило її діяти. Такою іскрою часто стає масове спі-

лкування як природне явище.

Інша річ — пасивна, неконтактна, незібрана маса у вигляді публіки. Вона

виникає й формується тільки завдяки існуванню ЗМК й масової комунікації.

Для формування такої маси потрібна вже масова комунікація як інститут, як

індустрія, як сфера професійної діяльності, виробничим предметом якої най-

частіше виступають люди — члени соціальних груп чи суспільства в цілому,

з яких і формується маса. Таким чином, професійна масова комунікація іс-

нує ніби поза масою, її свідомістю, культурою і формує її. Ця модель особ-

ливо підходить для професійних журналістів, оскільки вони працюють у

середовищі масової комунікації як соціального інституту і їхня діяльність

найчастіше спрямована на формування мас, ніж на керування уже сформова-

ними спільнотами.

2.2.1. Масові настрої.

Усе починається з настроїв, які оволодівають розумом людей і стають ма-

совими. ЗМК відіграють чи не найважливішу роль у формуванні масових

настроїв. Як зауважує Д. В. Ольшанський, розвиток мас залежить від міри

охоплення їх настроями. Визріваючи в межах однієї групи, класу, прошарку,

настрої можуть перекидатися на інші групи, класи, прошарки, таким чином

стаючи “ядерними” настроями для зараження інших спільнот. Подібні на-

строї людей є тим чинником, який організовує масу ще до того, як вона ста-

не “емоційним організмом”.

Що ж таке масові настрої?

За визначенням Д. В. Ольшанського, масові настрої — “особливі психічні

стани, кожен із яких можна визначити як однорідну для достатньо великої

кількості людей суб’єктивну, складну афективно-когнітивну реакцію, яка

відображає три моменти: ступінь задоволення загальними соціально-полі-

тичними умовами життя; оцінку реалізації своїх соціально-політичних до-

магань; прагнення до зміни умов здійснення своїх домагань. Природа на-

строїв проявляється в тому, що вони стають помітними при розходженні

двох факторів — домагань (очікувань) людей, пов’язаних із загальними для

значної кількості людей масовими потребами та інтересами, з одного боку,

і реальних умов життя — з іншого. Це специфічна реакція на розходжен-

ня між потрібним і наявним. При їхньому збігові масові настрої практич-

но відсутні. Перевага наявного над потрібним забезпечує позитивні на-

строї. Навпаки, чим помітніший розрив, “ножиці” між бажаним і доступ-

ним, тим сильніші негативні настрої (виділення наше.— В. Р.)” (Ольшан-

Частина перша 91

ский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001.— С. 212).

Прийнято вважати, що на формування масових настроїв впливає реаль-

ність (соціальні, економічні, політичні умови життя), яка безпосередньо діє

на людей і змінює можливості реалізації домагань, бажань, хотінь, і вірту-

альна дійсність (пропаганда, ідеологія, реклама, журналістика і т. д.), яка

через масову комунікацію впливає на свідомість громадян, маніпулюючи

домаганнями і бажаннями, потребами людей.

У цьому плані цікавим є суб’єктно-суб’єктний підхід до масової комуні-

кації, коли враховуються потреби аудиторії. Власне, їх врахування часто і є

основою для маніпулювання, оскільки віртуально акцентуються, актуалізу-

ються, обігруються потреби аудиторії з метою привернути увагу до ЗМІ,

зробити аудиторію своєю, не зважаючи на реальну можливість задоволення

потреб: аудиторії пропонується віртуальний світ повного або часткового (а

навіть і неможливого) задоволення її потреб, що не завжди відповідає реаль-

ності.

Таким чином, масові настрої виростають і на ґрунті обігрування споді-

вань і бажань людей, які під упливом масової комунікації починають жити в

ілюзорному світі відповідності між домаганнями і можливістю їх досягнен-

ня (стабілізація настрою), відставання можливостей реалізації домагань (зро-

стання невдоволення) і збігу домагань та можливості їх реалізації чи навіть

перебільшеної можливості (масовий ентузіазм).

Ілюзорний світ має два настроєві виміри, що випливає з необхідності за-

безпечувати:

1) або позитивні настрої (умови гірші, ніж домагання аудиторії і треба за-

безпечити спокій у суспільстві; умови нормальні чи кращі і треба викликати

захоплення у людей),

2) або негативні (умови нормальні чи навіть кращі, але треба посіяти сму-

ту; умови гірші й треба "завести" народ).

Нормальні умови життя не викликають масових настроїв, бо це сприйма-

ється __________як належне, нульові настрої не бродять серед людей. Бродіння ж на-

строїв — це перший обов’язковий етап, етап їх зародження (але для того у

суспільстві має бути або невдоволення, або захоплення; якщо його немає, то

його слід зробити, інакше не виникнуть масові настрої і не сформується ма-

са, а значить не буде об’єкта діяльності для масової комунікації). Річ у тім,

що маса не може створюватися на основі простого гурту людей, не охопле-

ного настроєм. Це має бути спільнота, заражена спільним настроєм, або цей

настрій треба посіяти, щоб згуртувати людей. Тільки така спільнота може

перетворюватися у масу.

Після бродіння масові настрої кристалізуються (під упливом, зокрема,

ЗМК), потім знаходять дієвий вихід і гаснуть. До речі, роль ЗМК у гасінні

настроїв теж помітна. У цьому зв’язку варто пригадати думку М. Маклюена

про те, що настане час, коли “ми зможемо запрограмувати на двадцять го-

дин більше телевізійних передач для Південної Африки на наступному тиж-

ні, щоб знизити температуру настроїв племен, яка піднялася через радіопе-

редачі на попередньому тижні. Усі культури могли б програмуватися так,

щоб їхній емоційний клімат постійно залишався стабільним” (Перекладено

за: Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001.— С. 151).

Сучасний світ має один ґандж, позбутися якого практично неможливо:

якщо людство створило масову комунікацію як індустрію, виробництво, то

воно саме стало заручником масифікації, воно прирекло себе на продукуван-

ня масових настроїв інститутами масової комунікації і на “споживання” їх.

Психологія виникнення масових настроїв така, що вони легко заквашу-

ються і бродять. Ця легкість зумовлена, по-перше, об’єктивним станом сус-

пільного розвитку, по-друге, власне природою масової комунікації.

Для розкриття впливу суспільного розвитку на формування масових на-

строїв і психіки в цілому знову звернімося до Д. В. Ольшанського:

“Загальні висновки більшості дослідників процесів масовізації життя су-

часного суспільства включає як найбільш значущі такі зміни масової психо-

логії. По-перше, масове промислове виробництво на основі досягнень науко-

во-технічної революції породило особливий динамізм життя, що виража-

ється, між іншим, у стрімкому зростанні потреб людей…

По-друге, зросли не тільки потреби, а й можливості їх задоволення… лег-

кого їх досягнення. Сучасний світ не тільки має значні багатства, поро-

джуючи все нові потреби. Одночасно життя ніби навіює людям певну упев-

неність у тому, що завтра світ буде ще багатшим, а задоволення потреб

— ще реальнішим… “Те, що раніше вважалося б особливою усмішкою долі і

викликало безмежну вдячність, тепер розглядається як законне благо, за

яке не дякують, яке вимагають… Тому відзначимо дві основні риси в психо-

логічній діаграмі людини маси: нестримне зростання життєвих бажань, а

значить і особистості, і принципову невдячність за все, що дозволило так

добре жити” (Ортега-і-Гасет…).

По-третє, виросла масова готовність до активних дій. Підкреслимо про-

вокуючий вплив засобів масової комунікації, реклами, політичної агітації,

пропаганди і навіть моди… Діючи на масу, ці засоби не просто пробуджу-

ють ті чи інші потреби і демонструють способи їх досягнення. Вони праг-

нуть викликати безпосередню масову реакцію у вигляді конкретних дій та

акцій.

На кінець, по-четверте, як наслідок названих змін, виникає головне: ви-

значальними у поведінці мас все більше стають не зважені, усвідомлені по-

зиції, а швидко втягувальні настроєві фактори, що зумовлені змінами умов

виробництва і життя, характеру потреб і можливості їх задоволення, а

Як бачимо, сучасне життя дарує людям настроєву легкість і динаміку, і не

треба прикладати багато зусиль, щоб викликати ті чи інші настрої у суспіль-

стві.

Повертаючись до витоків розгляду означених питань і підсумовуючи ска-

зане, зробімо висновок, що масові настрої великою мірою формуються під

упливом природної здатності масової комунікації їх формувати.

На завершення розмови про масові настрої зауважимо таке: необхідно

розрізняти поняття масових і суспільних (соціальних) настроїв. З одного бо-

ку, масові й суспільні настрої — це те саме, оскільки мова йде про настрої

спільнот. З іншого — маємо суттєву відмінність: по-перше, спільноти мо-

жуть бути організованими, структурованими й неорганізованими, неструк-

турованими (масами), по-друге, соціально однорідними й неоднорідними

(неоднорідність властива масам), по-третє, спільноти можуть дотримувати-

ся і не дотримуватися суспільних норм, що історично склалися. Таким чи-

ном, суспільні настрої є настроями спільнот, у тому числі й мас як їх різно-

виду.

Масові настрої — це також вияв невдоволення чи захоплення від відпо-

відності суспільним настроям, що відповідають суспільним нормам. І якщо

масові настрої не враховуються, а беруться до уваги тільки суспільні і під

них підганяється оцінка поведінки людей, то керування спільнотою набуває

маніпуляційного характеру, замість того, щоб сприяти, допомагати людям,

задовольняти їхні домагання.

Настрої мають особистісний вияв у вигляді емоцій, певних зрушень у сві-

домості. Суспільні ж настрої — це емоційні стани, пов’язані зі здійсненням

чи неможливістю здійснення чогось, з різними фазами боротьби за здійснен-

ня тих або інших надій і сподівань, думок і задумів цілих спільнот. Масові

настрої, таким чином, виникають і розвиваються на основі настроїв індиві-

дуальних як однакових переживань сукупності індивідів з приводу відповід-

ності суспільному настроєві, що вважається нормою, власних внутрішніх

станів. Якщо всі у суспільстві чимось задоволені, то невдоволення певної ча-

стини людей, яке їх об’єднує, розглядається вже як настрій цієї маси людей,

що не відповідає суспільному настроєві.

Проте масові настрої необов’язково конфліктують із суспільними. Крім

того, масові настрої набувають статусу суспільного, якщо їх починають ви-

знавати різні соціальні інститути, в тому числі й влада, та реагувати на них.