Формування обов’язкового резерву

Обов’язковий резерв формується щоденно, станом на ранок поточного дня у національній валюті України за поточним курсом НБУ, з врахуванням встановленим НБУ нормативом резервування. Базою обрахування є обсяг залучених Банком коштів в національній та іноземній валюті (у цілому за зведеним балансом Банку, включаючи філії) за визначеними нормативними документами НБУ балансовими рахунками.

Покриття суми обов'язкових резервів, окремими видами банківських активів здійснюється лише за окремими рішеннями Правління НБУ.

Формування обов’язкового резерву здійснюється шляхом резервування відповідної суми коштів на кореспондентському рахунку Банку (або на окремому рахунку) в НБУ.

Використання обов’язкового резерву допускається виключно з дозволу НБУ.

Формування загального резерву

Загальний резерв формується Банком за рахунок чистого прибутку звітного року в обсязі не менше 5% від його оголошеного обсягу. Обсяг відрахувань у резерв визначається Статутом Банку та становить 5% від прибутку на відшкодування можливих непередбачених збитків.

Відрахування до резерву здійснюється щорічно, до моменту досягнення ним двадцяти п’яти відсотків регулятивного капіталу, але не менше двадцяти п’яти відсотків статутного фонду Банку. Сформований резерв обліковується у балансі на рахунку «Резервні фонди».

Резервний фонд може бути використаний тільки на покриття збитків Банку за результатами звітного року за рішенням Правління Банку та в порядку, визначеному зборами учасників Банку.

Нормативні акти України.

1. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279 (із змінами та доповненнями).

2. Положення про порядок формування та використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, затверджене постановою Правління НБУ від 13.12.2002 р. № 505 (із змінами та доповненнями).

3. Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, затверджене постановою Правління НБУ від 2 лютого 2007 року N 31.

4. Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України, затверджене Постановою Правління НБУ від 16.03.06р. № 91.

Положенням про порядок формування і використання банками резервного фонду, затвердженим Постановою Правління НБУ від 08.08.2001р. №334.

5. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджені Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 255 (зі змінами та доповненнями).

6. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджена Постановою Правління НБУ від 15.09.2004р. № 435.

ТЕМА 10.ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

10.1 Облік операцій з матеріальними та нематеріальними активами Банку

Терміни.

Амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість основних засобів чи нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу.

Знос основних засобів – сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Нематеріальні активи – активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються Банком з метою використання у своїй діяльності понад один рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік), в адміністративних цілях або надання в лізинг (оренду) іншим особам.

Необоротні активи – основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи, які належать Банку та строк корисної експлуатації яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він більший ніж рік).

Основні засоби – матеріальні активи, які Банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість основних засобів чи нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів або нематеріальних активів

Ринкова вартість - сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку.

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого основні засоби чи нематеріальні активи будуть використовуватися Банком або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний Банком обсяг продукції (робіт, послуг).

Справедлива вартість – вартість, за якою може бути здійснений обмін активу або його продаж обізнаному, зацікавленому та незалежному одержувачу. Справедлива вартість визначається за інформацією підприємств-виробників, спеціалізованих організацій, що займаються збутом; на підставі прайс-листів, іншої підтвердженої інформації. У разі відсутності такої інформації – згідно з актом експертної оцінки, який надається виключно експертними організаціями, які мають ліцензію на професійне здійснення оціночної діяльності.