38. Причина поразки та історичне значення укр. Національно-демократичної революції 1917-1920 рр.

Внутрішні причини: 1) низька національна і політична свідомість народних мас; 2) нерішучість інтелігенції у питанні про незалежність і схиляння її до автономії чи федерації; 3) селяни не підтримували ідею національної незалежності на поч. революції, а наприкінці громадянської війни, коли більш освічені селяни стали схилятись на цей бік, краща можливість завоювання незалежності була втрачена; 4) лідери укр. політичної еліти не мали досвіду державної роботи і сповідували народницьку, а не державну ідею; 5) занедбана роз*яснювальна діяльність керівників революції, порівняно з чіткою злагодженою пропагандою більшовиків.

Зовнішні причини: 1) шлях до незалежності України перетнули поляки на Заході та більшовицька Росія на сході. Проти незалежності України виступали і білогвардійці; 2) Україну не визнавали країни Антанти – переможці в І світовій війні, які прагнули зберегти «єдину і неподільну» небільшовицьку Росію.

Істор. значення укр. революції: українці заплатили своїми життями за прагнення незалежності більше, ніж інші європ. нації. Здобутки громадянської війни: 1) національна свідомість поширилася на усі верстви укр. суспільства; 2) набуто досвіду будівництва національної держави, поява укр. урядів привчала селян вважати себе українцями; 3) змінилося відношення інш. держав до України. Росія – формально сприйняла ідею незалежності радянської України; Польща – визнала УНР; більш гнучка позиція в цьому питанні країн Антанти; 4) висувалася і реалізовувалася ідея соборності укр. земель. Окреслилася територія України; 5) селяни показали здатність скидати уряд і боротися за свої інтереси, здобули впевненість в своїх силах і почуття самоцінності.

Іст. уроки революції: необхідні: чітка програма розбудови держави, об*єднання національно-патріотичних сил і вміти йти на взаємні поступки і компроміси, спиратися на сили народу, швидко вирішувати нагальні соц.-екон. проблеми, охорона інформаційного простору і припинення діяльності ворожих партій і організацій, створення регулярної армії, наступальна агітаційно-пропагандистська робота, забезпечення зовнішніх політичних і економічних інтересів України, широка міжнародна підтримка.

39. Радянська Україна в добу непу (1921 – 1929 рр.) економічне та політичне становище

Економічне: Невдоволення населення політикою "воєнного комунізму" привело до масових повстань. У лютому-березні 1921 відбулося антибільшовицьке повстання моряків Балтійського флоту в Кронштадті. Опір посилювався. У лютому 1921 Ленін запропонував відновити принцип матеріальної зацікавленості в с/г виробництві. Суть непу: 1) заміна продрозкладки на продподаток; 2) дозвіл вільної торгівлі с/г продукцією; 3) дозвіл оренди землі і застосування вільнонайманої праці; 4) повернення дрібних і середніх підприємств їхнім власникам; 5) проведення децентралізації управління економікою; 6) об'єднання підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок; 7) скасування обов'язкової трудової повинності; 8) скасування зрівнялівки в оплаті праці; 9) залучення іноземного капіталу шляхом створення концесій та спільних підприємств. У 1921 велика посуха та неврожай охопили основні зернові центри Поволжя. Північний Кавказ, Україну. В Україні голодувало до 1 млн. чоловік. Голод в Україні замовчувався і офіційно вважалося, що її продовольче становите цілком задовільне. Керівництва КП(б)У майже до весни 1922 виконувало інструкції Москви і надсилало вагони з продовольством з України до промислових центрів Росії, голодуючим Поволжя. В Південній Україні продовжувалися хлібозаготівля, конфіскації продовольства. Тільки з середини 1922 українські губернії почали одержувати необхідну допомогу, наслідки голоду було ліквідовано в 1923. Впровадження непу в с/г поступово стабілізувало продовольче становище суспільства. Застосування об'єктивних ринкових законів у аграрній сфері дозволило вирішити і важливу політичну проблему. Припинялися селянські повстанські рухи. На дрібних заводах і фабриках допускалося приватне господарювання, участь іноземного капіталу у формі концесій. Була легалізована приватна торгівля, відновлена підприємницька діяльність. У 1922 – 1924 було проведено грошову реформу, наслідком якої стала фінансова стабілізація як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Підтримувався розвиток кооперативів. З весни 1921 підприємства були підпорядковані місцевим радам народного господарства. Було створено Зрівнялівка в системі оплати праці серед робітників і службовців ліквідовувалась, вони стали одержувати відрядну оплату праці. Позитивні зміни відбувалися в електроенергетиці, машинобудуванні. металургії.

Політичне: На початку 20-х в Україні діяло майже півтора десятка політичних партій. Всі вони, окрім КП(б)У, мали свої власні програми і статути, їх керівні органи знаходилися на території України. КП(б)У, яка виникла в липні 1918. Партія боротьбистів чинила опір офіційній владі в питаннях зміцнення радянської влади в Україні. В липні 1920 самоліквідувалась. Українська партія соціалістів-революціонерів виникла у травні 1918. Виступала проти воєнно-політичного союзу радянських республік, підтримувала укр національний рух. У березні 1920 самоліквідувалася. Українська комуністична партія була створена в січні 1920, виступали проти офіційного курсу радянської влади в Україні. Припинила своє існування у квітні 1925. Офіційна влада змусила і інші легальні політичні партії саморозпуститися. Діяльність нелегальних партій була припинена шляхом масових арештів їхніх членів. Комуністична партія відкрито монополізувала всю повноту влади в країні. КП(б)У була складовою частиною ВКП(6) і робила те саме: зрощення правлячої партії з держапаратом; переведення всіх державних та громадських організацій під контроль компартії, виникнення в кінці 20-30рр репресивного апарату, який став невід'ємною частиною тоталітарного режиму в умовах однопартійної системи. Етапи входження України до складу СРСР: 1) влітку 1919 відбулося входження України, Білорусі, Росії,Латвії, Литви довоєнно-політичного союзу. Усі сфери життя контролювалися з Москви. 2) представники Росії та України підписали Союзний робітничо-селянський договір про воєнний та господарський союз, за яким об’єднувались комісаріати військових і морських сил, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошти, телеграфу та вищі ради народного господарства. Аналогічні угоди уклали інш республіки. Обговорювалась модель союзу. У жовтні 1922 пленум ЦК РКП(б) прийняв модель: Росія в Союз входила на рівні з іншими республіками з утворенням союзних органів влади і управління. 3) 30 грудня 1922 в Москві відбувся І Всесоюзний з’їзд Рад, який затвердив Декларацію про утворення союзу і союзний договір. В січні 1924 прийнята перша союзна Конституція, ні Декларація, ні Договір не затверджувались. У травні 1926 затверджений новий текст Конституції, в якій законодавчо закріплювався вступ Радянської України до СРСР. Правове становище України: В компетенції союзних органів: зовнішня політика, кордони, збройні сили, транспорт, зв'язок, планування народного господарства, оголошення війни, підписання миру. Союзно-республіканські органи відали фінансовою системою, питаннями праці, продовольства, промисловості. В компетенції республік: внутрішні справи, с/г, юстиція, освіта, охорона здоров’я, соціальне забезпечення. Поступово союз перетворювався в унітарну державу.