6 Умови та порядок припинення діяльність фермерського господарства.

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

1) реорганізації фермерського господарства;

2) ліквідації фермерського господарства;

3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається:

а) власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства — відповідно до закону та Статуту фермерського господарства;

б) у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом;

в) у разі банкрутства фермерського господарства — відповідно до закону.

Спори про припинення діяльності фермерського господарства вирішуються судом.

Кошти, одержані від продажу майна фермерського господарства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його Статуту.

Спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке припинило свою діяльність, вирішуються судом.

У разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фермерського господарства, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 34 ЗУ «Про фермерське господарство», та викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільної необхідності.

Тема 13 Правове становище особистого селянського господарства (навчальна лекція)

1 Поняття особистого селянського господарства і суб”єкти на право його ведення.

2 Право на присадибну земельну ділянку, умови й порядок її надання.

3 Правовий режим майна особистих селянських господарств.

4 Права та обов’язки сільськогосподарських підприємств по розвитку особистих селянських господарств.

Мета: Надати характеристику законодавства, яке регулює правові відносини особистого селянського господарства.

1.Поняття особистого селянського господарства і суб'єкти на право його ведення.

Особисте селянське господарство — це форма організації індиві­дуального аграрного виробництва на основі приватної власності, по­будоване на праці членів сім'ї. На відміну від селянського (фер­мерського) господарства воно не є юридичною особою і не може за­стосовувати працю найманих осіб за контрактом чи договором. Особисте селянське господарство слід розглядати як форму сільськогосподарського виробництва аграрної продукції і отри­мання додаткового прибутку (до заробітної плати працюючих, пенсії) на основі приватної власності, де задовольняються інтере­си громадян, які ведуть таке господарство, та суспільства. Особистому селянському господарству як формі аграрного ви­робництва властиві соціальні та економічні функції. До соціальних функцій належать: формування господарського бережливого став­лення до землі, природи; виховання любові до сільськогосподар­ської праці, трудове виховання та професійна орієнтація молоді; формування професійних якостей сучасного підприємця (ініціа­тивність, діловитість, самостійність, навички економічного і дбай­ливого ведення господарства). До економічних функцій цього гос­подарства слід віднести: отримання за рахунок високої якості робіт більшої кількості продукції з одиниці площі або голови продуктив­ної худоби; більш оперативна реалізація малими партіями свіжої продукції, що швидко псується; підвищення якості земельних діля­нок, уніфікація виробничих і побутових відходів, які не можуть використовуватися у великому виробництві; Суб'єктами на право ведення особистого селянського господарства є громадяни, які не пов'язані трудовими та членськими відносинами із сільськогосподарськими підприємствами, а також ті громадяни, що перебувають у таких відносинах. Особисте селянське господарство ве­дуть працівники сільського господарства, інші громадяни, які здійсню­ють господарсько-трудову діяльність в особистому господарстві у вільний від основної праці в суспільному виробництві час.