2. Права та обов'язки суб'єктів аграрного підприємництва щодо використання земель сільськогосподарського призначення, їх збереження та підвищення родючості

Правомочності влас­ника землі і землекористувача мають багато спільного, проте саме наявність права продавати або іншим шляхом відчужувати земельні ділянки, передавати їх в оренду, заставу, спадщину відрізняє влас­ника земельної ділянки від землекористувача.

До основних прав, спільних для власників і землекористувачів, належать: право самостійного господарювання на землі, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; право використовувати у встановленому порядку для власних потреб

наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні вла­стивості землі; право на відшкодування збитків у випадках, перед­бачених законом; право споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого, невиробничого призначення орендарі погоджують з орендодавцем. На власників та землекористувачів покладаються обов'язки: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно подавати відповідним органам вико­навчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, вста­новленому законодавством; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, межі зрошувальних і осушувальних систем. Перелік обов'язків зем­левласників та землекористувачів не є вичерпним, і законодавством можуть встановлюватися інші обов'язки.

3. Охорона земель як об'єкта природного середовища

Україна належить до держав з дуже високим рівнем антропо­генних та техногенних навантажень на земельні ресурси. Тільки внаслідок забруднення побутовими відходами та стічними водами кожен рік з користування вилучається близько 50 тисяч гектарів орних земель, продовжують розорюватися нові земельні площі. Загальна площа розораних земель сягає 57 відсотків.

Недостатньо врегульований законом продаж мінеральних добрив та агрохімікатів спричинив ввезення в країну отрутохімікатів інозем­ного виробництва, щ може призвести до закупівлі їх у тих виробників, продукція яких заборонена для використання з екологічних причин.

Значні площі сільськогосподарських угідь розміщені вздовж шляхів з інтенсивним рухом машин і забруднюються важкими ме­талами.

Питання збереження і охорони землі посідають чільне місце в законодавстві України, яке враховує специфіку земель як засобу виробництва та умови життєдіяльності людей, об'єктивну обме­женість землі у просторі, незмінність її розташування, нерозрив­ний зв'язок з природним середовищем.

Стаття 14 Конституції передбачає, що земля є основним націо­нальним багатством, яке перебуває під особливою охороною дер­жави. Правова охорона землі передбачає систему право­вих засобів, за допомогою яких здійснюються заходи з відновлен­ня, підтримання та покращання якісного стану земель. Ця охорона спрямована насамперед на забезпечення раціонального викорис­тання землі, відновлення, збереження і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення інших корисних властивостей землі.

Правовому регулюванню охорони земель присвячений Закон України загального характеру — «Про охорону навколишнього при­родного середовища» і низка спеціальних законів по використан­ню, охороні та відтворенню окремих природних ресурсів - Земель­ний кодекс, Кодекс про надра, Лісовий кодекс, Водний кодекс.

Закон, охороняючи землю, закріплює у правових нормах певні вимоги, які необхідно враховувати всім землевласникам і землеко­ристувачам, що здійснюють заходи виробничо-господарського, економічного або наукового характеру. Передусім це проявляєть­ся у наявності їх обов'язків щодо землі (Закон «Про фермерське господарство», Земельний кодекс, «Про оренду землі»). Земельний кодекс, як головний закон, що регулює зе­мельні відносини, містить розділ, присвячений охороні земель. До них належать заходи по запобіганню ерозії ґрунтів: організаційно-господарські — правильне розміщен­ня на землі різних господарських об'єктів, систематичне спосте­реження за станом земель і правильністю їх використання; агро­технічні - застосування належних засобів обробітку фунту та ви­рощування сільськогосподарських культур, введення спеціальних протиерозійних сівозмін; лісомеліоративні — влаштування лісоза­хисних насаджень.

Законом передбачені граничнодопустимі концентрації хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у фунті і порядок їх ви­значення. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і фунтів понад встановлені гранично допустимі концент­рації небезпечних речовин, забороняється (ст. 167 ЗК).