3.2. Структурно-логічна схема змісту теми заняття

Схема діагностики та лікування менінгококової інфекції (Morbus meningococceus)

Епідеміологічний анамнез:

- cпілкування з хворими назофарингітом або іншими хворими з підвищеною температурою;

- спілкування з реконвалесцентами або здоровими носіями менінгокока

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий або блискавичний початок із високою температурою, помірним головним болем, болем у мязах і суглобах;

- тахікардія, гіпотонія;

- наявність крововиливів, частіше геморагічної висипки неправильної форми у вигляді зірочок через 5-15 год від початку захворювання на кінцівках, спині, сідницях;

- може бути тотальний ціаноз із так званими трупними плямами (при ІТШ);

- наявність герпесу;

- менінгеальні знаки, гіперестезії, порушення свідомості;

- розвиток гострої недостатності кори наднирникових залоз

так, менінгококова інфекція. Верифікація діагнозу: ні

- вивчення гемограми і ліквору; бактеріоскопія ліквору; бактеріологічне дослідження ліквору, слизу із носоглотки, крові; люмінесцентна мікроскопія; дослідження очного дна; серологічні дослідження; латекс-аглютинація; ІФА, ПЛР

так

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення остаточного розгорнутого діагнозу з урахуванням форми, тяжкості перебігу, ускладнень

Диференційний діагноз із туберкульозним, пневмококовим, стафілококовим та ін. менінгітами, а також з субарахноїдальним крововиливом, сепсисом, медикаментозною хворобою, висипним тифом, грипом, лептоспірозом, геморагічними гарячками, тромбоцитопенічною пурпурою, геморагічним васкулітом, хворобою Верльгофа

Лікування:

- етіотропне (антибіотики, сульфаніламіди);

- патогенетична терапія: дезінтоксикація, дегідратація, кортикостероїди, антикоагулянти;

- протисудомні препарати, оксигенотерапія;

- реанімаційні заходи при важкому перебігу та розвитку ускладнень

Одужання: виписування

- клінічне та лабораторне одужання

Диспансеризація:

- за клінічними показаннями протягом року в невропатолога

Схема діагностики та лікування гемофільної інфекції (Haemophilus infectio)

Епідеміологічний анамнез:

- наявність контакту з хворим (найчастіше – дитиною) на гострий запальний процес органів дихання або ЦНС; перебування в місцях великого скупчення людей; діти у віці 6-8 місяців; зимово-весняна сезонність; наявність імунодефіциту, серпоподібно-клітинної анемії, лімфогранулематозу, після спленектомії та хіміотерапії

ні

так. Клінічні ознаки:

- гнійний менінгіт: гострий початок із катаральних симптомів, потім симптоматика бактеріальних менінгітів, тяжкий перебіг; іноді приєднання гнійного артриту, запалення надгортанника; целюліту.

- Гемофільна пневмонія: вогнищева або крупозна, дуже часто з приєднанням гнійного плевриту; можливі ускладнення - гнійний перикардит, запалення середнього вуха; може мати затяжний перебіг.

- Гемофільний сепсис: симптоми тяжкої септицемії з бурхливим перебігом та септичним шоком; септикопіємії не спостерігається.

- Целюліт: частіше локалізується на обличчі, починається з картини ГРЗ: характеризується обмеженою припухлістю, гіперемією з ціанотичним відтінком; локалізація - щока або очна ямка; температура субфебрильна, інтоксикація не виражена. - Запалення надгортанника (епіглотит): гострий початок, швидке підвищення температури тіла, значна інтоксикація, швидко прогресуюча; часто бактеріємія.

- Гнійний артрит: часто з остеомієлітом, інші прояви рідше

н

ні

так

так, гемофільна інфекція. Верифікація діагнозу: ні

- виділення збудника (з гною, харкотиння, спинномозкової рідини, матеріалу із слизової оболонки);

- визначення капсульного АГ гемофільної палички в спинномозковій рідині (іноді у сечі) в реакції зустрічного імуноелектрофорезу або ІФА

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення кінцевого розгорнутого діагнозу (форми, ступеня тяжкості, ускладнень)

Диференційний діагноз із менінгітами і сепсисом іншої етіології, артритом і остеомієлітом іншої етіології, з грипом та іншими ГРВІ, пневмоніями

Лікування:

- обов’язкова госпіталізація;

- етіотропна терапія: антибактеріальні препарати – цефалоспорини (при обов’язковому визначенні чутливості збудника до антибіотиків) переважно внутрішньовенно, при легких формах – макроліди, фторхіноліни;

- дезінтоксикаційна терапія;

- десенсибілізуючі препарати;

- вітаміни;

- симптоматична терапія

Одужання: виписування Диспансеризація:

- зникнення клінічної симптоматики;

- нормалізація лабораторних показників

- за клінічними показаннями