7. Форми економічних зв’язків і виробництва.

Економічний зв'язок – це ті стосунки, за допомогою яких люди задовольняють свої потреби, обмінюючись своєю діяльністю.

Прямі економічні зв’язки:

• відображають рух продукту, коли сам виробник стає споживачем,

• в основі натурального вир-ва.

Опосередковані економічні зв’язки:

• продукти праці служать не задоволенню власних потреб, а суспільних,

• в основі товарного вир-ва.

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

Основні форми організації суспільного вир-ва:

1. Натуральне господарство – такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками. Основні риси:

• замкнутість економ діяльності,

• ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростішій організації праці,

• відсутність обміну,

• панівна форма суспільного вир-ва в усіх докапіталістичних формаціях.

2. Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляється не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку. Основні риси:

• відкритість економ діяльності,

• між виробниками існують опосередковані господарські зв’язки через обмін продуктами їхньої праці як товарами,

• виробники – економічно вільні у виборі товарів і партнерств.

Обов’язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва: наявність суспільного поділу праці та економічного відокремлення виробників.

1. Просте товарне виробництво – це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок (було притаманне докапіталістичним суспільствам),

2. Розвинута форма товарного вир-ва – це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії (притаманна капіталістичному суспільству).

Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.

8. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси. Технологічні можливості суспільства.

Потреба – це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

«Піраміда потреб» А. Маслоу:

• Первинні потреби

1. фізіологічні(їжа, житло, одяг, відтворення)

2. екзистенцій ні(безпека, стабільність, гарантії зайнятості)

• Вторинні (набуті) потреби

3. соціальні(спілкування, прив’язаність, турбота, увага)

4. престижні(статус, визнання, повага)

5. духовні(творчість, самореалізація, саморозвиток).

Потреби задовольняються у процесі споживання. Засоби задоволення людських потреб називаються благами. Благо – будь-яка корисність(предмет, явище, процес), яка задовольняє людську потребу.

Економічна потреба – потреба в економічних благах.

Задоволення ек потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом вир-ва, розподілу та обміну і споживання у рамках певної системи соц-ек відносин.

Носії ек благ:

- споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для вир-ва споживчих благ);

- матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального вир-ва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального вир-ва);

- теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні ек суб’єктів) і майбутні.

Класифікація ек потреб:

1. за характером виникнення:

- первинні (базові), пов’язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло;

- вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації

2. за засобами задоволення:

- матеріальні (потреби в матеріальних благах)

- нематеріальні (духовні потреби)

3. за нагальністю задоволення:

- першочергові(предмети першої необхідності)

- другорядні (предмети розкоші)

4. за можливостями задоволення:

- насичені, вгамовні (мають чітку можливість і можливість повного задоволення)

- ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю)

5. за участю у відтворювальному процесі:

- виробничі (потреби у засобах вир-ва)

- невиробничі (потреби у споживчих благах)

6. за суб’єктами вияву:

- особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда)

- колективні, групові (потреби групи людей)

- суспільні (потреби функціонування та розвитку сус-ва в цілому)

7. за кількісною визначеністю та мірою реалізації:

- абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром ек розвитку)

- дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня вир-ва і є сусп нормою для певного періоду)

- платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом)

- фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами)

Інтерес – форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до її задоволення.

Економічний інтерес – усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої госп діяльності.

Суб’єкт ек інтересів – окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держави, сус-во в цілому.

Об’єкт – економічні блага (товари, послуги, інф.)

Взаємозвязок потреб та інтересів. Економічні інтереси:

1. є формою вияву економічних потреб,

2. відображають певний рівень і динаміку задоволення економ. потреб,

3. спонукають економ суб’єкті до діяльності для задоволення потреб.

Класифікація:

1. за суб’єктами: особисті, колективні, суспільні

2. за нагальністю, важливістю: головні, першочергові, другорядні

3. за часовою ознакою: поточні, перспективні

4. за об’єктами: майнові, інтелектуальні, фінансові

5. за ступенем усвідомлення: дійсні, уявні

Суб’єкти ек інтересів є виразниками специфічних ек інтересів. У ринковій економіці:

• ек інтереси домогосподарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів

• економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності товарів

• ек інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб сус-ва в цілому

водночас інтереси держави не тотожні суспільним інтересам, оскільки включають в себе інтереси бюрократії.

Технологічний спосіб виробництва - це спосіб виробництва, який базується на техніко-економічному поєднанні речових і особистих факторів виробництва і складається із системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин. Розвиток людства супроводжувало три технологічні способи виробництва:

1) засновані на ручній праці;

2) засновані на машинній праці;

3) засновані на автоматизованій праці.

Суттєва роль в розвитку технологічного способу виробництва належить науково-технічному прогресу.