- •1. Анатомо-фізіологічні особливості організму дітей дошкільного віку;
- •2. Анатомо-фіііологічні особливості організму дітей молодшого шкільного віку
- •3. Організаційні форми фізичного виховання дітей дошкільного віку.
- •4. Використання засобів та методів у процесі навчання руховим діям дітей дошкільного віку.
- •8. Анятомо-фізіодогічні особливості учнів середнього шкільного вису.
- •10. Завдання фізичного виховання учнів старшого шкільного віку.
- •11. Аиатомо-фіїіологічні особливості учнів старштого шкільного віку.
- •12. Рекомендації з організації та проведення уроків фізичної культури з учнями старшого віку.
- •14. Сприятливі періоди розвитку основних ру півні якостей учнів середнього та старшого шкільного віку.
- •13. Контрольні якісні показника рівня фізичної культури учнів старшого шкільного віку.
- •15. Розвиток силових якостей у школярів.
- •16. Розвиток шиидкісно-силових якостей у школярів.
- •17. Розвиток швидкості у школярів.
- •18. Методиа ровит витривалості.
- •19. Розвиток спритності у школярів.
- •20. Розвиток гнучкості у школярів.
- •21. Значення організаційних форм фізичного виховання школярів та їх к іагифіклірії
- •22. Характеристика урочних форм занять учнів середнього і старшого шкільного віку
- •23. Характеристика малих позаурочяих форм занять учнів середнього і старшого шкільного віку
- •25. Оцінка фізично? підготовленоеті учнів.
- •27. Особливості диференційованого фізичного виховання учнів з різним рівнем фізичного розвитку
- •28. Особливості диференційованого фізичного виховання учнів з різним рівнем тілобудови
- •29. Особливості днференціації фізичного виховання учнів і різними властивостями нервової системи
- •31. Підходи до оріянізаш'ї уроків фізичної культури з учнями спеціальної медичної групи
- •32. Загальні методичні рекомендації до проведення занять фізичного виховання і учнями спеціальної медичної групи
- •35. Особливості методики проведення занять фізичного виховання з учнями, які мають різні захворювання
- •34. Хронометрування уроку фізичної культури.
- •33. Визначення фізичного навантаження на уроках фізичної культури.
19. Розвиток спритності у школярів.
Для розвитку спритності можуть бути застосовані будь-які вправи, але їх виконання має бути пов'язане з подоланням координаційних труднощів (нові або знайомі, але виконувані у змінених умовах).
Спритність за допомогою певної вправи розвивається доти, поки вона не буде засовєна. Доцільно регулярно оновлювати та варіювати вправи, проводити їх за складніших умов. Таким чином, вправи спрямовані на розвиток спритності повинні містити елементи новизни.
Як методичний прийом, що ускладнює умови виконання, використовують (суміжні завдання) наприклад виконаня розбігу для стрибка в довжину зі звичною, .тещо збільшеною або зменшеної довжиною кроку: "контрасні завяанн" (кидки м"яча в ціль з різкоаідмінної відстані, з 5 і 10 м); тимчасове виконання зорового контролю і,вегкнші «Гича « заапювк««»*« оч«ма\. До {тошнвеммя ирнйюнл» ухждазиеин* «кмот нажіккп.: зжетвеАия ітаоа» опору, збільшення висоти опору, виконання вправ на оцінку, в умовах змагання тощо.
У процесі розвитку координаційних можливостей останні обов"язково пов"язуються з технічним і тактичним навчанням, а також з розвитокм інших рухових якостей. і& мета добре досягається за допомогою різних комбінованих вправ, всіляких естафет, спортивних ігор тощо. Слід пам'ятати і про зв'язок спритності з функцією рівноваги Слід дотримуватись оптимального дозування під час застосування цих вправ. Найкращий ефект дає включення вправ, шо розвивають спритність - на початку основної частини уроку (дві-три вправи, які виконуються по 6-8 разів).
20. Розвиток гнучкості у школярів.
Вправи з метою гнучкості рекомендуються застосовувати шляхом виконання рухів, амплітуда яких поступово збільшується: виконання ■дружних рухів, датйдуяанн* з мах» з веяихою амішпумозо, застувань заїяатів руками та ярмгвігування тулуба до ніг і ніг зо тулуба - з активною допомогою партнера
Під час проведення цих вправ слід додержуватись таких правил:
• Не допускати больових відчуттів.
• Рухи виконувати повільно.
• 1 Іостуїюво збільшувати амплітуду рухів.
• Поступово збільшувати ступінь застосування сил партнера
• Доберати пари (учнів) приблизно однакового зросту та маси.
При виконанні вправ на гнучкість вельми важливим є правильне дозування навантажень Орієнтовна кількість повторень у серії для розвитку рухливості у плечових, тазо-стеї нових суглобах (кульшових) і хребті у середньому та старшому шкільному віці - 25-45 повторень. Темп при активних вправах у середньому одне повторення за 1 с; при пасивних - 1 повторення за 1-2 с; затримка у статичних положеннях - 4-6 с. Вправи на гнучкість виконують серіями по 3-5 повторень у кожній. Інтервали між серіями заповнюють вправами на розслаблення.
Сигналом для припинення повторних вправ на розтягування є набуття максимальної амплітуди + 8-10 додаткових рухів1.
Рухливість у суглобах дівчаток і дівчат більша ніж у хлопців і юнаків (приблизно на 20-30"). Відповідно обсяг і інтенсивінсгь навантажень, спрямованих на досягнення відповідних зрушень у розвитку гнучкості у хлопців, повинні бути більш значними.
За необхідність забезпечити значні зрушення показника гнучкості за відносно стислі терміни рекомендують такі пропозиції у вправах; 40% актиних динамічних: 40% пасивних; 20% статичних вправ. При цьому не слід у процесі виконання комплексу добиватись граничного розвитку гнучкості. ЇЇ слід розвивати лише до такого ступеня, який забезпечує викоання необхідних рухів.
При виконанні дозування вправ з обтяженням слід пам,,ктати: - чим більше маса обтяження, тим менше число повторень рухів '"до відмови"; -недоцільно вдаватися до надмірно великих обтяжень. Найкраще виконувати вправи на гнучкість з обтяженням у 1-2 кг.
На початковому етапі достатньо 2-3 разових занять на тиждень. У подільшому необхідно переходити до щоденних занять.
Рухливість у суглобах зберігається, якщо вправи повторюються, і зменшуються, якщо такі вправи відсутні. Досить навіть невеликої перерви щоб гнучкість почала погуршуватись. За умови двомісячної перерви цей показник може покращуватись на 10-20%. 2-3 заняття на тиждень і наявність вправ у комплексах щоденної ранкової зарядки цілком достатньо для підіримання досягнутої рухливості в суглобах.
Для забезпечення ефективності вправ на гнучкість важливе значення маг методика її викоання. Головна умова - обов'язкова ретельна розминка перед виконанням цих вправ.
Під час виконання вправ на гнучкість необхідно ставити собі конкретну мету: дістати до певної точки або предмеїа. Використання подібної методики завжди приводить до великої амплітуди рухів. Так, при виконанні нахилів уперед з положення сіду треба намагатися дістати грудьми стегна, тримати голову прямо, при цьому можна дістати пальцями ступню.
Головним моментом при виконанні вправ махового характер} є необхідність максимального розслаблення м"язів ноги, оскільки тільки при цьому можливо досягти максимальної амплітуди у цьому русі. З цісю метою можна стати опорною ногою на підвищення (лавку тошо) у такий спосіб, щоб нога, під час виконання згинання та розшнаня. відведення та приведення, вільно звисала і не загибала площі опори при виконанні вправи.
Для вдосконалення рухливості у суглобах неабику яку рать відіграє час доби. Дослідження свідчать: протягом доби амплітуда рухів змінюється і найбільші її величини характерні для 10-11 ранку, а також 15-16 годин дня.
