78. Чинники часового лагу як аргументи в критиці концепції нейтральності грошей.

Лаг часовий (рос. временной лаг; англ. time lag; нім. temporales Log n) – економічний показник, що відображає відставання або випередження у часі одного економічного явища (причини) порівняно з іншим, пов’язаним з ним явищем (наслідком).

Третьою особливістю інфляційного процесу в Україні було те, що форсоване нарощування маси грошей та пов’язане з ним ще більше зростання рівня цін не тільки не сприяли економічному зростанню, а навпаки, поглиблювали економічний спад та зростання безробіття. Чим далі нові емісійні хвилі відштовхували криву попиту (див. рис. 5.2) вправо і вгору, тим далі вліво і вгору зміщувалася крива пропозиції і зростав рівень цін. Про це красномовно свідчать дані про темпи падіння реального ВВП у період розкручування гіперінфляції: у 1991 р. — 8,7%, у 1992 р. — 9,9%, у 1993 р. — 14,2%, у 1994 р. — 23,0%.

Ураховуючи певний часовий лаг між зростанням маси грошей та інфляції і зміною ситуації в реальній економіці, слід визнати, що найбільше падіння обсягу ВВП у 1994 р. є наслідком найвищої інфляції в 1993 р.

79. Доведення нейтральності грошей на коротких часових інтервалах.

Визнання «нейтральності грошей» та екзогенності кількісного фактора створило істотні перешкоди на шляху розвитку кількісної теорії, і вона до кінця XIX ст. «кружляла» в колі своїх класичних постулатів:

* причинності, згідно з яким зміна цін визначається зміною кількості грошей;

* пропорційності, відповідно до якого ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу;

* однорідності, за яким у разі зміни кількості грошей у такій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.

Відстоюючи ці постулати, представники кількісної теорії тривалий час (до початку XX ст.) не виявляли інтересу до розкриття глибинного механізму впливу грошей на ціни, а через них – на економіку взагалі. Вони просто декларували факт рівнопропорційної зміни цін у разі зміни кількості грошей, не розкриваючи механізму цього процесу і залишаючись у вузькому колі механічного зв’язку товарних цін і грошової маси. Питання про передатний механізм впливу грошей на економіку ще не ставилося взагалі. Але якби воно було поставлене, то на базі відповідних накопичених знань його можна було б виразити лише поверховою Р, де М – сума грошей, а Р – рівень ринкових цін.®залежністю: М

Отже, вплив грошей на економіку обмежувався сферою обміну (зміною цін), а про більш глибоке його проникнення в реальну економіку питання не ставилося.

80. Дискусії щодо нейтральності грошей на довгих часових інтервалах.

Дискусії щодо нейтральності грошей у довгостроковому періоді велись переважно навколо двох питань: —у чому полягає межа, що відділяє короткостроковий період від довгострокового; —якій регулятивній політиці надавати перевагу — спрямованій на забезпечення короткострокової рівноваги чи довгостроковій. Визначити межу між короткостроковим та довгостроковим пе­ріодами не так легко, як це здається на перший погляд. Вона пере­буває не просто в точці дотику двох певних періодів — короткого і довгого, а в точці завершення інформаційної хвилі, завдяки якій ві­домості про зміну (збільшення чи зменшення) пропозиції грошей та попиту стають надбанням усіх чи більшості економічних агентів. Отже, чим швидше монетарна інформація доходитиме до еко­номічних агентів, чим коротшою буде інформаційна хвиля, тим швидше набувають еластичності ціни та інші монетарні показники щодо зміни пропозиції грошей і тим коротшим буде короткий пері­од і довшим — довгий. Друге із зазначених питань викликає дискусію між кейнсіанця- ми та монетаристами щодо пріоритетності короткого і довгого пе­ріодів у теоретичних дослідженнях та в регулятивній практиці. Дж. М. Кейнс і його послідовники основну увагу приділяли подіям на коротких часових інтервалах і зовсім не досліджували довгі пері­оди. Монетаристи ж пріоритетним визнають довгостроковий період і основний акцент для практики роблять на довгострокових корек­тивах економіки. Представники обох напрямів сучасної монетарної теорії — монетаристи і кейнсіанці — визнають активну роль зміни пропорції грошей у стимулюванні економічного зростання на коро­тких часових інтервалах і погоджуються з нейтральністю грошей у довгострокових періодах. У зв'язку з цим визнається необхідність державного регулювання пропозиції грошей з метою максимізації їх стимулювального впливу на реальну економіку. Важливим є те, що в процесі дискусії щодо нейтральності гро­шей виникла проблема передавального механізму в теоретичному аспекті, а в практичному — під час формування грошово-кредитної політики центральних банків. Передавальний механізм (його ще називають трансмісійним) — це процеси причинно-наслідкових зв'язків між економічними змін­ними, які забезпечують вплив зміни пропорції грошей на ділову ак­тивність та економічну рівновагу. Об'єктом впливу передавального механізму за теоретичного підходу є розвиток виробництва, а за практичного — цей об'єкт ви­значається стратегічними цілями грошово-кредитної політики. Від­повідно і структура передавального механізму буде різнитися.