24. Найважливіші параметри під-ва як мікроек. Моделі.

Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів в готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.

Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає у ролі споживача факторів виробництва, та виробника і продавця продукції на ринку товарів і послуг.

Як і в інших системах підприємство має свої входи та виходи. На вході в підприємство – фактори виробництва, а на виході – кінцеві результати: товари або послуги в грошовому вимірі.

Як правило, під-во створюється з метою отримання прибутку.

Перед будь-яким під-вом постають три основні питання: 1) Що виробляти?;2) Як виробляти?;3) Для кого виробляти?

Умови, в яких функціонують під-ва:

1. Самотсійне здійснення відтворювального процесу. Під-во розраховує лише на власні сили у забезпеченні своєї життєдіяльності.

2. Повна економічна відповідальність за результати своєї ді-ті.

3. Прибуток виступає основним джерелом коштів для розвитку під-ва.

4. Конкуренція з іншими під-вами.

5. Економічна допомога держави має локальний, вибірковий, винятковий характер.

Виробнича ф-ція – це співвідношення між будь-яким набором факторів в-ва і максимальним обсягом продукції. Якщо припустимо, що на обсяг в-ва продукції впливають витрати праці (L), капіталу (К) і землі (Z), то виробнича ф-цыя виглядатиме так:

Q = f (L, K, Z), де Q – максимальний обсяг продукції при даній технології і співвідношенні факторів в-ва L, K. Z.

Властивості виробничої ф-ції:

1. При збільшенні витрат одного ресурсу, при незмінності інших, відбувається збільшення обсягу в-ва продукції, але лише до певної міри.

2. Існує певна взаємозамінність та доповнюваність факторів в-ва.

3. Зміни використання факторів в-ва менш еластичні в короткостроковому, ніж у довгостроковому періоді.

25. Частинна варіація факторів в-ва.

Припустимо, що всі фактори в-ва, крім одного, є незмінними. Така ситуація можлива в короткостроковому періоді, а ми маємо справу з однофакторною виробничою ф-цією або частинною варіацією факторів в-ва. Основними показниками тут є сукупний (TP), середній (AP) та граничний (MP) продукт змінного фактора в-ва. Сукупний продукт зростає зі збільшенням змінного фактора. Але це зростання затухаюче. Середній продукт змінного фактора розраховують через вимірювання нахилу променя, що проведений від початку координат до відповідної точки кривої сукупного продукту (т. С). Якщо провести дотичні до будь-якої точки кривої сукупного продукту, то можна знайти тангенси кутів, що вони утворюють з віссю Х. Тангенс будь-якого з цих кутів дорівнює граничному продукту.Середній продукт буде збільшуватися до тих пір, поки граничний буде більший за нього (2).

Призалучені у в-во нової порції ресурсу, продуктивність якої більша за середню, відбудеться збільшення і середнього показника, і навпаки.  Саме тому максимальне значення середній продукт набуває в точці перетину кривих середньго та граничного продуктів, тобто при АР=МР. А граничний продукт досягає свого максимального значення в т. А, потім починає зменшуватися до нуля і навіть до відємних значень.

Починаючи з певного обсягу збільшення одного з факторів в-ва, при незмінних інших факторах відбувається зменшення граничного продукту цього фактора (закон спадної граничної продуктивності).