26. Ізоквантна варіація факторів в-ва.

( Графік такий як і крива попиту; по вертикалі К, по гориз. L). Двофакторна виробнича функція, або ізоквантна варіація факторів виробництва характеризує виробничий процес, в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва. Ізокванта – це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації двох ресурсів, які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість використовуваних ресурсів, тим більший обсяг виробництва продукції, тим далі від початку координат знаходиться відповідна ізокванта. Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу продукції, називається картою ізоквант. Фактори виробництва є в деякій мірі взаємозамінними, взаємозамінність ресурсів в різих точках ізоквант різна. Взаємозаміність ресурсів характеризується граничною нормою технологічної заміни (MRTS). Ця величина показує на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення споживання іншого ресурсу на одиницю при умові незмінного обсягу виробництва. Наприклад норма технологічної заміни праці капіталом виглядає таким чином: MRTS_lk = -L/K.

Форма ізоквант показує, що гранична норма технологічного заміщення капіталу працею зростає при просуванні вниз уздовж ізокванти.

Це означає, що кожну втрачену одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це пояснюється тим, що фактори в-ва не можуть повністю замінювати один одного.

27. Пропорційна варіація факторів в-ва.

У довгостроковому періоді всі фактори є змінними. Під-во, намагаючись збільшити обсяг –ва продукції, залучає все більше ресурсів, тобто збільшує масштаб в-ва. При цьому спостерігається різна віддача. Зростаюча віддача від масштабу відбувається тоді, коли обсяг в-ва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів (рис.1). Зростаючий ефект масштабу в-ва може досягатися завдяки впливу таких факторів: 1. Поділ праці. 2. Поліпшення управління. 3. Збільшення масштабів в-ва не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів.

Постійна віддача від масштабу в-ва спостерігається тоді, коли обсяги в-ва продукції та обсяги використання ресурсів зростають пропорційно. Збільшення вдвічі ресурсів в-ва призводить до подвоєння обсягів випуску продукції. Спадна віддача від масштабу в-ва відбувається тоді, коли випуск продукції зростає менш відчутніше, ніж ніж зростають обсяги використаних факторів в-ва. Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів призводить до підвищення випуску продукції лише в півтора рази (рис. 2). Спадний ефект масштабу в-ва виникає через вплив таких факторів: 1. Значна інерція великих систем, втрата ними гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку. 2. Вихід під-ва за межі порога керованості (великі розміри під.-ва створюють громіздку сис-му управління, затрудняється координація проміжних ланок, обмін інфо., а це призводить до зниження ефективності управлінських рішень).

28. Оптимум виробника та ізокостна варіація факторів.

В довгостроковому періоді підприємство може змінювати всі фактори виробництва, що використовуються ним для виготовлення продукції. Це дає можливість йому за рахунок встановлення раціональної структури споживання різних ресурсів оптимізувати виробничу програму підприємства, тобто встановити такий обсяг виробництва і вибрати таку структуру споживання ресурсів які забезпечують можливість отримати максимальний обсяг виробництва.

Зробимо припущення, що в процесі виробництва беруть участь тільки два змінних фактора: праця(L) і капітал (K), і вони мають відповідну ціну (P_L) і (P_K).При цих умовах сукупні витрати виробництва (TC) будуть мати вигляд:

TC=P_L*L+P_K*K.

При фіксованих цінах на ресурси можна знайти різні набори капіталу та праці за однакові витрати. Графічне зображення цих наборів називається ізокостою.

Ізокоста — лінія, що характеризує комбінації витрат змінних ф-рів виробництва(у нашому випадку праці і капіталу) при фіксованих витратах виробництва.

Скорочення витрат одного фактора приводить до можливості використання певної кількості (відповідно до ціни) іншого.

K–витрати на капітал (PK*K), L – витрати на послуги праці (PL*L)

Нахил ізокости визначається відношенням ▲K/▲L.

Можливо збільшення використання капіталу за рахунок зменшення праці дорівнює PL/PK.

Властивості ізокости

 Кут нахилу ізокости залежить від цін факторів виробництва.

 Всі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторів виробництва.

 Чим дальше від початку координат розташована ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується.