64. Загальна рівновага та економіка добробуту
Виробництво тоді
буде ефективним, коли воно буде
м
аксимізувати
корисність для споживачів і водночас
не виходитиме за межі наявних ресурсів,
тобто знаходитиметься на кривій
виробничих можливостей. Отже, крива
виробничих можливостей і крива байдужості,
що відображає максимальний рівень
задоволення потреб, будуть мати тільки
одну спільну точку - точку дотику (рис).
Коли і есурси і продукція розподіляється таким чином що неможливо поліпшити становище однієї особи без шкоди для іншої, досягається оптимальний, за Парето, розподіл ресурсів:
MRTxy=MRSAXY=MRSBXY= MCA\ MCB = PA\ PB
Актуальним питанням є розробка критеріїв оцінки добробуту.
Існують такі підходи:
1.Універсальний Парето-ефективний розподіл.
2.Добробут підвищується,якщо ті, хто виграє, оцінюютьсвій дохід вище збитків потерпілих.
3.Максимізація корисності для найменш забезпеченихшенів суспільства.
4.Принцип зрівнялівки.
66. Інституціональна природа фірми
Существуют две основные формы организации экономической деятельности: стихийный порядок и планомерный порядок, предполагающий создание иерархических структур. Оба обусловливают разделение функций и координацию деятельности между экономическими агентами. Однако в первом случае такая координация осуществляется через рынок, а во втором — путем объединения (кооперации) индивидуальных действий на основе инструкций и распоряжений предпринимателя.
В отличие от естественным образом сложившегося рыночного порядка фирмы базируются на иерархическом принципе организации экономической деятельности. Рынок предполагает обособление средств производства, фирма — их концентрацию. В условиях рынка господствуют косвенные методы контроля, на фирме — прямые. Рынок исключает диктат, он основывается на экономических стимулах; фирма, наоборот, предполагает единоначалие, основывается на административных формах управления. "Фирма, таким образом, — писал Р. Коуз, — есть система отношений, возникающих, когда направление ресурсов начинает зависеть от предпринимателя.
В современной неоинституциональной теории под фирмой понимается коалиция владельцев факторов производства, связанных между собой сетью контрактов, в результате чего достигается минимизация трансакционных издержек. Система контрактов заключается между владельцами определенных ресурсов.
67. Позаринкові зовнішні ефекти
Зовнішні ефекти (ефекти "третіх осіб") — це ситуація, коли частина вигод або витрат, пов'язаних з виробництвом або споживанням продукту, впливає на тих, хто не є безпосереднім виробником або споживачем продукту.
Негативні зовнішні ефекти виникають тоді, коли не всі витрати мають втілення в ціні, частину витрат виробник перекладає на плечі "третіх осіб", зменшуючи свої власні витрати. Наприклад, виробництво забруднювачів довкілля разом з виробництвом корисних благ.
Розглянемо показники, що допоможуть аналізувати зовнішні ефекти.
Сукупні зовнішні витрати (ТЕС) — це витрати, що перекладаються на третіх осіб і не відшкодовуються виробником.
Сукупними індивідуальними витратами (ТРС) називаються витрати, які відшкодовуються виробником.
Сукупні суспільні витрати (ТSС) — це сума витрат на виробництво блага та витрат, пов'язаних із негативними зовнішніми ефектами, що виникають.
Граничні зовнішні витрати (МЕС) - це зміна сукупних зовнішнії витрат, що припадає на одиницю зміни обсягу виробницгва:
МЕС = ∆ТЕС / ∆Q.
Граничні суспільні витрати (МSС) - це зміна сукупних суспільних витрат, що припадає на одиницю зміни обсягу виробництва.
Позитвний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одних економічних суб'єктів приносить вигоду деяким іншим, що не беоуть участь у ринковій угоді Суспільною корисністю (SU) називається сукупна корисність безпосередніх споживачів блага (РU) і третіх осіб (EU) за рахунок позитивних зовнішніх ефектів.