3. Методологічна база операційного менеджменту – системний підхід, ситуаційний підхід, концепція життєвих циклів.

Методологічні засади операційного менеджменту сформували базові положення концепції життєвих циклів і системного та ситуаційного підходів.

Науковці залежно від економічних явищ, процесів, систем виділяють різну кількість стадій життєвого циклу (від чотирьох до десяти) та по-різному характеризують їх, але базовими постулатами концепції життєвого циклу однозначно визнають такі:

1) усі економічні явища, об'єкти, системи у процесі свого існування проходять кілька стадій, які графічно можна відобразити -подібною кривою;

2) основними стадіями життєвого циклу є такі: зародження, зростання, зрілість, занепад;

3) послідовність стадій є закономірною; кожна наступна стадія є наслідком попередньої і повернення назад є справою не дуже простою, а в деяких випадках — і безглуздою;

різні стадії життєвого циклу економічної системи чи процесу вимагають застосування різних підходів до управління.

Системний підхід — це напрям методології досліджень, в основу якого покладено розгляд об'єкта як цілісної множини елементів у сукупності відносин і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.

Центральним поняттям системного підходу як методу науко-вого дослідження є поняття системи. Під системою -розуміють множину елементів, що перебувають у відносинах і зв'язках між собою й утворюють певну цілісність, єдність. Необхідною умовою існування будь-якої системи є певна впорядкованість елементів, з яких вона складається, певна її структура.

За характером зв'язків параметрів із зовнішнім середовищем системи поділяються на:

— відкриті;

— закриті.

Ситуаційний підхід— це те методологічне підґрунтя, яким визначається ефективний спосіб мислення та прийняття управлінських рішень в умовах складного, важкопрогнозованого, швидкозмінного середовища функціонування сучасної бізнесової організації Ситуаційний підхід в операційному менеджменті наголошує на тому, що хоча на найвищому рівні узагальнення процес Vправління завжди є однаковим, специфічні прийоми, що їх має застосовувати операційний менеджер для ефективного досягнення поставлених перед операційною системою цілей, у конкретних умовах можуть значно різнитися між собою

Ситуаційний підхід намагається визначити релевантні ситуаційні змінні та з'ясувати, як вони впливають на ефективність операційної діяльності.

4. Операційна система організації – вхід, вихід, операційна функція, Створення корисності як основна мета операційної діяльності.

ОС — одна зі складових (систем) організації, що здійснює реалізацію операційної функції, тобто виробництво продукції та надання послуг зовнішнім щодо організації споживачам.

ОС, як і будь-яку іншу систему, з позиції системного підходу можна представити як «чорну скриньку», котра має три основні компоненти: вхід, процесор і вихід

Вхід операційної системи — це:

---об'єкти ОД — саме вони піддаються перетворенням у процесі виробництва продукції чи надання послуги.

Як об'єкти операційної діяльності можуть виступати:

—матеріально-сировинні ресурси;—інформаційні ресурси;

—власність, що належить клієнтам;—клієнти як такі;

---засоби ОД — усе те, за допомогою чого здійснюються трансформації об'єктів операційної діяльності. Засоби операційної діяльності включають:

—устаткування, інструмент, обладнання;—будівлі, споруди;

—технології, рекомендації та інструкції щодо застосування та здійснення тих чи тих прийомів і методів роботи тощо;

----працівники ОС — це безпосередні виконавці, які за допомогою засобів операційної діяльності власне і здійснюють трансформації об'єктів операційної діяльності, та операційні менеджери .

Сутність операційної функції полягає у конверсії (трансформації, перетворенні), тобто в послідовній низці дій, що звуться операційними процесами, завдяки яким входи операційної системи перетворюються на кінцеві результати .

Виходи операційної системи поділяються на:

•основні — саме на їх отримання і спрямована діяльність операційної системи. До їх складу входять:

—виготовлена продукція;

—власність клієнта, що була піддана змінам у процесі надання послуги;

—клієнт, стан якого було піддано змінам у процесі надання послуги;

•побічні - - ті результати операційної діяльності, що абсолютно не є запланованими, потрібними та бажаними, проте їх виникнення аж ніяк не можна уникнути через специфіку технології чи організації операційної діяльності (це — виробничий брак, відходи виробничої діяльності, витоки інформації тощо). За своїм характером побічні виходи бувають:

—матеріальні;—енергетичні;—інформаційні.

Операційна функція являє собою процес створення корисності шляхом трансформації об'єктів операційної діяльності на виходи (кінцеві результати).З цього випливає, що мета операційної функції полягає у < творенні корисності.

Зазвичай корисність трактується як властивість продукції чи послуги задовольняти певні потреби споживачів. Заведено виділити такі види корисності:

- корисність форми — ств. в процесі перетворення складу, структури, властивостей, зовнішнього вигляду вхідних ресурсів так, щоб кінцевий матеріальний результат, який буде отримано, характеризувався властивістю задовольняти конкретні потреби спожи-вачів відповідно до призначення.

- корисність місця — створюється не в процесі трансформацій вхідних ресурсів, а в результаті переміщень, тобто стосується зміни місцезнаходження споживача або матеріальної власності, що йому належить. (перевезеннями;)

- корисність придбання — трансформація стосується лише сфери власників тих чи тих товарів( торгівля);

- корисність стану — створюється завдяки трансформаціям, що здійснюються безпосередньо в клієнті чи опосередковано — шляхом операцій з його ( сфери послуг)

- корисність часу — створюється завдяки своєчасній пропозиції товару чи послуги або завдяки економії часу споживача в ході отримання послуги чи споживання продукту; цей тип корисності має характер додаткового до попередніх чотирьох основних і сам по собі (так би мовити «у чистому вигляді») не існує.