- •1. Співвідношення понять «вир-во» та «операції» "управл. Вир-вом" та "ом". Місце ом в системі менеджменту організації.
- •2. Загальна характеристика ом як науки, як виду практичної управл. Діяльності, як навч. Дисципліни.
- •3. Методологічна база операційного менеджменту – системний підхід, ситуаційний підхід, концепція життєвих циклів.
- •4. Операційна система організації – вхід, вихід, операційна функція, Створення корисності як основна мета операційної діяльності.
- •5. Зовнішнє оточення, структура та властивості операційної системи.
- •6. Ресурси, застосовувані в од; критичний ресурс. Продукти як основний результат од; види продукції та послуг.
- •8. Життєвий цикл та режими функціонування операційної системи. Управління життєвим циклом операційної системи.
- •9. Види операційних систем. Вимоги, яким має відповідати операційна система сучасного рівня розвитку.
- •10. Зміст та сфери, цілі та завдання операційного менеджменту. Об’єкт і суб’єкт управління операційною діяльністю
- •11. Закони організації операційних систем. Принципи управління операціями. Функції та методи операційного менеджменту
- •12. Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту, як різновид рівневого менеджменту. Операційний менеджер – мета діяльності, сфери прийняття рішень, вимоги, котрим має відповідати
- •13. Управлінське рішення – сутність, види, технології та середовища прийняття
- •14. Економіко-математичні моделі та методи. Моделі (задачі) та методи дослідження операцій. Математичне програмування
- •15. Фактори виробництва. Виробнича функція – сутність та види. Концепція мінімально ефективного масштабу виробництва
- •16. Цілі та принципи, види та методи планування операційної діяльності
- •17. Виробнича програма підприємства – склад та процес формування
- •18. «Чисті» та «комбіновані» стратегії організації виробничої діяльності за умов циклічних коливань попиту
- •19. Система оперативного управління операційною діяльністю
- •20. Оперативне планування операційної діяльності – сутність, види, основні системи
- •21. Графік Гантта як інструмент оперативного планування та контролювання. Задача планування n-робіт на m-верстатах.
- •22. Оперативне контролювання (диспетчерування) операційної діяльності – сфери, принципи, рівні.
- •23. Ознаки функціонування операційної системи у нормативному режимі. «Тверді» та «м’які» чинники забезпечення усталеного функціонування операційної системи.
- •25. Управління запасами матеріальних ресурсів: види запасів, системи управління, модель оптимального розміру замовлення, метод авс.
- •27. «Канбан» – карткова інформаційна система
- •30. Конкурентоспроможність підприємства – сутність, чинники, основні аспекти забезпечення.
- •31. Якість – сутність поняття та еволюція поглядів на його зміст. Показники якості продукції та методи їх визначення.
- •32. Види технічного контролю якості. Статистичний приймальний контроль; статистичний попереджувальний контроль.
- •33. Стандартизація та стандарти серії iso 9000. Системи якості.
- •1. Міжнародний стандарт iso 9000 версії 2000 року «Системи управління якістю. Основні положення та словник»
- •5 Етапів у роз-ку сис-м якості:
- •34. Продуктивність операційної діяльності – сутність, чинники, методи оцінювання, програми підвищення.
- •35. Базові концепції та процес проектування операційної системи.
- •36. Виробнича стратегія – сутність та види. Стратегічні рішення в сфері операцій.
- •37. Проектування продукту. Вибір варіанту технології та розроблення виробничого процесу.
- •38. Організація виробничого процесу в просторі та часі. Методи організації виробництва.
- •39. Основні типи внутрішнього просторового планування операційної системи. Визначення місця розташування операційної системи.
- •40. Проектування робіт – сутність та основні моделі. Методи нормування праці.
- •41. Перетворення та розвиток операційної системи – чинники, види, мотиви, рушійні сили.
- •42. Управління перетвореннями операційної системи при засвоєнні нових продуктів. Комплексна підготовка виробництва нової продукції.
- •43. Управління перетвореннями операційної системи при впровадженні нових технологій. Методи переходу до випуску нових продуктів / впровадження нових процесів.
- •44. Проект – сутність, види, структура, система управління.
- •45. Проектний менеджмент як інструмент управління процесами створення та перетворень операційної системи. Сутність сітьового планування та управління.
- •46. Сітьовий графік «події–роботи» – поняття, елементи, правила побудови. Метод перт та метод «критичного шляху».
- •47. Порядок побудови сітьового графіка «події–роботи» та обрахунок його часових параметрів.
- •48. Мета та напрями аналізу сітьового графіка «події–роботи»; способи оптимізації сітьового графіка.
- •49. Еволюція теорії та практики управління операціями.
- •50. Ключові тенденції сучасного суспільно-економічного розвитку та перспективи операційного менеджменту.
- •51. Ощадливе в-во
- •52.Теорія обмежень
- •53. Підхід Тоффлера
- •54. Постійне покращення, реінжиніринг
51. Ощадливе в-во
Головна мета методик бережливого виробництва полягає в підвищенні операційної ефективності.. Специфіка інструментів бережливого виробництва багато в чому пов'язана з тим, що вони не спрямовані на зміну глобальної організаційної структури підприємства.
Ощадливе виробництво займається таким аспектом діяльності підприємства, як скорочення втрат. Якщо в традиційному виробництві головне - підвищення ефективності основних процесів за рахунок скорочення часу виконання операцій, підвищення швидкості роботи обладнання, підвищення якості, то бережливе виробництво розглядає процес в цілому і в цьому процесі знаходить порожнечі, "чорні дірки", які є втратами, і скорочує їх. Іноді - без величезних зусиль, з невеликими інвестиціями, можна досягти результату більшого, ніж виробляючи модернізацію всього виробництва. З урахуванням усіх глобальних процесів, які зараз відбуваються у світі, звичайно, дуже важливо бережливо використовувати всі ресурси, тобто. використати їх раціонально, без втрат.
Основним завданням системи ощадливого виробництва є поліпшення бізнес-процесів на рівні операторів і лінійного персоналу. Тому і керівництво компанії, від якого виходить ініціатива в освоєнні інструментів бережливого виробництва, повинна розглядати бізнес-процеси з цієї точки зору, а не абстрактно, на підставі тільки аналітичних показників про бізнес компанії. Звідси випливає основа основ ощадливого виробництва: для того, щоб ефективно управляти виробничими процесами і менеджментом у компанії із застосуванням інструментів ощадливого виробництва, вища і середня керівництво, фахівці повинні отcлежівать та аналізувати існуючі процеси і зміни, що відбуваються безпосередньо на робочих місцях, де створюється основний продукт компанії . Перш ніж приймати будь-яке управлінське рішення, менеджери повинні побачити проблеми (втрати) на виробництві своїми очима.
Інструменти ощадливого виробництва дозволяють розглянути весь ланцюжок просування товарів по лабіринту бізнес-процесів компанії від складу до відвантаження, виділивши в ній ті етапи та стану матеріального потоку, в яких компанія зазнає збитків. Бачення ситуації під таким кутом дозволяє менеджменту компанії усвідомити, чому не досягаються поставлені цілі.
52.Теорія обмежень
Теорія обмежень (Theory of constraints) — філософія менеджменту з чіткою метою — «робити» гроші (making money).
Згідно цієї теорії кожна організація має хоча б одне обмеження, яке перешкоджає системі досягати вищої роботи у досягненні цілі. Всі ці обмеження можуть бути класифіковані як внутрішні обмеження ресурсу, як обмеження ринку та як обмеження політики. Щоб керувати роботою системи, ці обмеження мають бути ідентифіковані і старанно розглянуті.
ТОС - Теорія обмежень - може допомогти менеджерам, які хочуть керувати змінами, але незадоволені досягнутим ними прогресом у впровадженні змін. ТОС розробила логічні інструменти, які дозволяють знайти відповідь на три питання забезпечення поліпшення систем:
Що змінити? На що змінити? Як забезпечити зміни?
ТОС також дає інструмент для відповіді на четверте запитання - Що далі? - Що створює процес безперервного поліпшення (Process of OnGoing Improvement - POOGI)?
Таким чином, застосовуючи ТОС, менеджер знає, як впоратися з вимогою забезпечити постійне поліпшення області, за яку він відповідає.
